Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №686/6094/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/6094/24

Провадження № 22-ц/820/692/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Шевчук Ю.С.,

за участю апелянтки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 січня 2026 року (суддя Колієв С.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» про визнання недійсною нарахованої заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про роз`яснення рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2024 року у справі №686/6094/24.

В обґрунтування вимог заявниця вказувала, що вищезазначеним рішенням від 13.11.2024 року у справі №686/6094/24 позов ТОВ «Хмельницькененргозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості був задоволений, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Хмельницькенергозбут» про визнання недійсною нарахованої заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Ознайомившись із рішенням суду заявниці неясно, на якій саме правовій та доказовій підставі суд, який ухвалив рішення від 13.11.2024 року по даній справі дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Хмельницькенергозбіт».

У зв`язку з чим ОСОБА_1 просила суд роз`яснити рішення виклавши його у формі, яка не допускає неясностей та містить чіткі висновки суду з усіх питань з посиланням на застосовані норми ЦПК України:

- якими саме належними, допустимими та достовірними доказами, що містяться в матеріалах справи, встановлені всі факти на підставі яких рішення ухвалено? Надати посилання на конкретні сторінки матеріалів справи, а також роз`яснити, де саме позивач зазначав про наявність у нього оригіналів письмових доказів та чому у рішенні суду відсутнє посилання на місцезнаходження оригіналів цих документів?

- якими саме належними, допустимими та достовірними доказами з посилання на конкретні сторінки матеріалів справи, суд встановив статус ТОВ «Хмельницькенергозбут», як постачальника універсальних послуг і де саме в матеріалах справи міститься інформація про місцезнаходження оригіналу цього документа, і чи є цей документ беззаперечним доказом, на підставі якого суд дійшов висновку про задоволення позову?

- яким чином суд дійшов висновку про належне укладення договору про постачання електричної енергії між відповідачем та позивачем, якщо позивач надав лише фрагменти чи сторінки договору, уколеного відповідачем із попереднім постачальником, а оригінал договору підписаний сторонами у справі та Заява про приєднання (що є його невід`ємною частиною) відсутній в матеріалах справи? Чи узгоджується це з принципом належності доказів?

- яке конкретне порушене цивільне право чи охоронюваний законом інтерес позивача ТОВ «Хмельницькенергозбут» було порушено відповідачами, та якими належними, допустимими та достовірними документами (доказами), що містяться у матеріалах справи, це порушення повністю підтверджується. Надати посилання на конкретні сторінки матеріалів справи, де містяться ці докази, що підтверджують порушення права, а також роз`яснити, як це узгоджується з вимогами пункту 4 частини 1 статті 265 ЦПК України щодо обґрунтування висновків суду та застосування норм права?

- роз`яснити на підставі яких саме первинних бухгалтерських документів, підписаних відповідачем, суд дійшов висновку про суму заборгованості; яким чином суд визнав розрахунки достовірними доказами, незважаючи на відсутність в матеріалах справи підписаних відповідачем актів звірки, і як це узгоджується з нормами матеріального права?

- який саме принцип верховенства права та змагальності сторін були реалізовані, якщо судом у повній мірі проігноровано ключові заперечення відповідача (правова підстава правовідносин, відсутність документів, які визначають статус позивача як постачальника універсальних послуг для об`єкта, зазначеного у рішенні, відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів про фактичне надання послуг)?

- яку саме послугу (із деталізацією суті та функціонального призначення комерційну чи комунальну) позивач ТОВ «Хмельницькенергозубт» надало відповідачам та з якого періоду (конкретної дати) ця послуга надавалася? Якими належними, допустимими та достовірними доказами, що містяться в матеріалах справи, це підтверджується із посилання на конкретні сторінки матеріалів справи?

- який саме закон (Закон України «Про ринок електричної енергії» чи Закон України «Про житлово-комунальні послуги») був пріоритетним при ухваленні рішення суду?

- чи вважав суд, що відповідачі є побутовими споживачами чи застосував статус індивідуального споживача? Роз`яснити правові наслідки невжиття в рішенні необхідної термінології.

- яким саме документом, що міститься в матеріалах справи, та на якій правовій підставі було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , враховуючи відсутність підписаного договору про постачання електричної енергії між сторонами, а також заяви про приєднання? Де саме (на яких аркушах справи) містяться копії цих доказів, де знаходяться (місце зберігання або подання) оригінали цих документів, де відображено в рішенні суду (сторінка, абзац) висновки суду про правомірність відкриття особового рахунку?

- яким чином було обґрунтовано відмову у задоволенні зустрічного позову відповідачів про визнання недійсною та скасування нарахованої заборгованості, враховуючи, що зустрічний позов був мотивований відсутністю укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії; які саме докази, надані відповідачами, на підтвердження своїх вимог, були відхилені судом та на яких правових підставах?

- яким саме належним та допустимим документом суд встановив статус позивача ТОВ «Хмельницькенергозубут» як постачальника послуг, і на підставі якої норми ЦПК України чи матеріального права обов`язок доведення законності обробки персональних даних не покладається на позивача (як оператора), а обов`язок доведення незаконності зберігання покладається на відповідача?

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення від 13 листопада 2024 року у справі №686/6094/24 відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що рішення суду, про роз`яснення якого подано заяву, є чітким і зрозумілим, не допускає кількох варіантів його тлумачення, тому відсутні підстави для його роз`яснення. Жодних доказів утруднення чи неможливості виконання рішення суду заявником не представлено і матеріали справи не містять.

По суті, у своїй заяві заявником висловлена незгода з ухваленим у справі рішенням суду (мотивами та наданою судом оцінкою доказів у справі) та ставиться питання про надання роз`яснень мотивів ухвалення рішення у справі. При цьому незгода з ухваленим рішенням у справі (мотивами, наданою судом оцінкою доказів, тощо) є підставою для апеляційного оскарження рішення суду, і не може бути усунута шляхом роз`яснення рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції розглянув заяву про роз`яснення рішення з істотним порушенням норм процесуального права. Як підтверджується листом суду від 02.01.2026 р., розгляд заяви було відкладено на 07.01.2026 р., однак відповідна процесуальна ухвала судом не постановлялася. Відповідно до вимог ЦПК України відкладення розгляду справи оформлюється окремою ухвалою суду. Відсутність такого процесуального документа свідчить про призначення засідання поза межами передбаченої законом процедури, що ставить під сумнів законність проведення засідання та прийняття ухвали від 07.01.2026 року.

Єдиним процесуальним документом, отриманим заявником, була ухвала від 16.12.2025 року «про призначення справи до розгляду». Водночас зазначена ухвала не відповідає стадії процесу, оскільки після ухвалення рішення у справі суд мав призначати до розгляду заяву про роз`яснення рішення, а не «справу». Крім того, ухвала не містить необхідних реквізитів процесуального документа, не містить переліку учасників справи та

питань, що підлягають розгляду; відсутнє посилання на ст. 271 ЦПК України, якою суд мав керуватися при розгляді заяви про роз`яснення.

Суд першої інстанції фактично ухилився від розгляду поданої заяви по суті. У заяві про роз`яснення було поставлено низку конкретних питань щодо змісту та правових підстав рішення суду, однак суд не надав відповіді на жодне з них, обмежившись загальним посиланням на «незгоду заявника з оцінкою доказів». Це є прямим порушенням права на справедливий суд, оскільки роз`яснення рішення - це механізм усунення його незрозумілості.

Оскаржувана ухвала не містить належного мотивування та фактично не відповідає на ключові питання заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що постановляючи ухвалу від 07.01.2026 року, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, допустивши істотні порушення норм процесуального права. Зокрема, розгляд заяви було проведено за відсутності заявника, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 07.01.2026 року. Суддя не роз`яснив, на підставі яких доказів та якого порушеного права ухвалено рішення, чим фактично відмовив у правосудді, оскільки саме судове рішення від 13.11.2024 року є незрозумілим та суперечливим. Ухвала є немотивованою та прийнятою з порушенням ст. 271, ст. 260 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хмельницькенергозбут» вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована та відповідає нормам законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять обставин, які б свідчили про наявність підстав для роз`яснення судового рішення відповідно до вимог статті 271 ЦПК України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Апелянт ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Представник ТОВ «Хмельницькенергозбут» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 10.02.2026 року.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2024 року у справі №686/6094/24 позов ТОВ «Хмельницькененргозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ «Хмельницькенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 19358,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Хмельницькенергозбут» судовий збір в розмірі по 1514,00 грн. з кожного відповідно.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Таким чином, роз`яснення судового рішення може бути зумовлене його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі№ 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, за змістом ст. 271 ЦПК України роз`яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.

Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

У справі що переглядається, суд першої інстанції встановивши, що у заяві ОСОБА_1 , нею висловлена незгода з ухваленим у справі рішенням суду (мотивами та наданою судом оцінкою доказів у справі) та ставиться питання про надання роз`яснень мотивів ухвалення рішення у справі, резолютивна частина рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2024 року є чіткою, конкретною, зрозумілою та не потребує будь-яких роз`яснень, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні такої заяви.

Щодо тверджень апелянта ОСОБА_2 про розгляд заяви в судовому засіданні призначеному на 07.01.2026 року, без належного його повідомлення, то вони є безпідставними, а тому підлягають відхиленню.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції про розгляд справи 07.01.2026 року повідомлялися сторони належним чином. Відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялася поштові відправлення за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.20,21 т.2).

Інші доводи апеляційних скарг, які зводять до зазначення порушень судом першої інстанції норм процесуального права не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, не призвели до неправильного вирішення справи та не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Оскільки доводи апеляційних скарг, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволені апеляційних скарг відмовлено, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк