Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №335/2796/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.03.2026 Справа № 335/2796/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/2796/25 Головуючий в 1-й інстанції – Стеценко А.В.

Провадження №22-ц/807/669/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», інтереси якого представляє адвокат Шумілова Наталія Ігорівна, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторонами укладені кредитні договори № 2001306603701 від 08.05.2019, за яким відповідачу наданий кредит в сумі 40185,51 грн., № 1001866371901 від 29.04.2021, за яким відповідачу наданий кредит в розмірі 39703,00 грн.

ОСОБА_1 зобов`язання за вищезазначеними кредитними договорами належним чином не виконала та має перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 в розмірі 62369,25 грн., з яких 38185,51 грн. - заборгованість за кредитом; 24183,74 грн. – заборгованість за процентами; 0 грн. – заборгованість за комісією; за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 в розмірі 65753,32 грн., з яких 29732,85 грн. – заборгованість за кредитом; 7,57 грн. – заборгованість за процентами; 36012,90 грн. – заборгованість за комісією.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами в розмірі 128122,57 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 25761 грн. 22 коп., з яких 9800 грн. 62 коп. – заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019, 15482 грн. 57 коп. – заборгованість за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021, 478 грн. 03 коп. – судовий збір.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «ПУМБ» в особі представника – адвоката Шумілової Н.І. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення усієї заборгованості за кредитом, що спростовується самою заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, виписками по рахункам, довідкою про збільшення кредитного ліміту та розрахунком заборгованості. Також у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001306603701 від 08.05.2019 зазначена процентна ставка 47,88%, підписавши яку відповідач погодився з її умовами. Зазначає, що позивач не здійснював будь-якого списання кредитних коштів для погашення заборгованості ані за відсотками, ані за кредитом.

Від ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Коломоєць І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що норма щодо щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемною. Також анкета-заява, яка не містить відомостей про зобов`язання сплачувати відсотки за користування коштами, та публічні пропозиції на сайті банку не створюють зобов`язань по сплаті відсотків для відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 і її представника Коломоєць І.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з комісії за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021, виходив з того, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договорів комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів взагалі не випливає зміст вказаної послуги, обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 виходив з того, що сторонами не були узгоджені умови щодо сплати відсотків.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 08.05.2019 ОСОБА_1 підписала заяву № 2001306603701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої позивачем відкрито на ім`я відповідача поточний рахунок та видано кредитну картку з річною процентною ставкою 47,88% (а.с. 11). У цей же день позивачем встановлено відповідачеві початковий кредитний ліміт на картковий рахунок у розмірі 16 553,00 грн., який у подальшому було збільшено до 40 185,51 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 34-зворот).

29.04.2021 відповідачем та позивачкою підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначені істотні умови кредитного договору, зокрема умови про мету, строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін (а.с. 10-зворот).

Крім того, 29.04.2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1001866371901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та отримала кредит у розмірі 39703,00 грн. строком на 36 місяців, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, та розміром процентної ставки 0,01 % річних (а.с. 9).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 2001306603701 від 08.05.2019, складеного позивачем, відповідачка станом на 10.01.2025 року має заборгованістьв розмірі 62369,25 грн., яка складається з: 38185,51 грн. - заборгованість за кредитом; 24183,74 грн. – заборгованість процентами; 0 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 38-43).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 1001866371901 від 29.04.2021, складеного позивачем, відповідачка станом на 10.01.2025 року має заборгованістьв розмірі 65753,32 грн., яка складається з: 29732,85 грн. – заборгованість за кредитом; 7,57 грн. – заборгованість процентами; 36012,90 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 36-37).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо заборгованості за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 року.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 року на карту було зараховано 39703, 00 грн.

Колегія суддів, дослідивши наявну у матеріалах справи виписку про рух коштів, яка є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в AT «ПУМБ» та наявність заборгованості за тілом кредитного договору № 1001866371901 від 29.04.2021 року.

Крім того, банк за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 року просив стягнути з позивача заборгованість за комісією – 36012,9 грн. та заборгованість за процентами – 7,57 грн.

Так, пунктом 5 Кредитного договору № 1001866371901 від 29.04.2021 року встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 3,99%.

Також в графіку платежів встановлено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1584, 15 грн. та за весь період складає 57029, 40 грн.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановивши у кредитному договорі № 1001866371901 від 29.04.2021 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 57029,4 грн, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (57029,4 грн.) є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 (39703,00 грн.).

Зважаючи на те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору № 1001866371901 від 29.04.2021, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, АТ «ПУМБ» не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, за встановлених обставин справи, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 в розмірі 36012,9 грн. є правильними.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 (а.с. 36-37) вбачається, що частину сплачених відповідачкою грошових коштів в сумі 14257,35 грн. позивачем було віднесено на погашення заборгованості за комісією.

З огляду на те, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 підлягає зменшенню на вищезазначену суму (29 732,85 грн. – 14 257,35 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду перщої інстанції, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 в розмірі 15482,57 грн., з яких 15475,00 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 7,57 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції у вищевказаній частині та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Щодо заборгованості за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019.

Як зазначалось, 08.05.2019 ОСОБА_1 підписала заяву № 2001306603701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої позивачем відкрито на ім`я відповідача поточний рахунок та видано кредитну картку.

Судом встановлено, що початковий кредитний ліміт на картковий рахунок становив 16553,00 грн., який у подальшому було збільшено до 40185,51 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 34-зворот).

Випискою по особовому рахунку кредитного договору з 08.05.2019 по 10.01.2025 підтверджено надання позивачем відповідачці кредитних коштів, обумовлених вищевказаним кредитним договором, шляхом встановлення кредитного ліміту на відкритому позивачем кредитному рахунку на ім`я відповідачки. Також з цієї виписки вбачається, що відповідачка систематично користувалась кредитними коштами, періодично здійснювала погашення кредиту (а.с. 44-63).

Колегія суддів, дослідивши наявну у матеріалах справи виписку про рух коштів, яка є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в AT «ПУМБ» та наявність заборгованості за тілом кредитного договору № 2001306603701 від 08.05.2019.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у кредитному договорі № 2001306603701 від 08.05.2019 сторонами погоджено річну процентну ставку в розмірі 47,88 %.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів узгодження сторонами ціни договору в формі сплати процентів суперечить матеріалам справи та встановленим обставинам. Такі висновки суду спростовуються заявою № 2001306603701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», яка 08.05.2019 підписана ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини, зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за за відсотками за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019, а також зменшення заборгованості за тілом кредитного договору на суму сплачених відсотків.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 знайшли своє підтвердження.

Апеляційний суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 урозмірі 62369,25 грн., з яких 38185,51 грн. - заборгованість за кредитом; 24183,74 грн. – заборгованість за процентами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем вказаний розмір заборгованості не спростований.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 посилалася на те, що для стягнення заборгованості за договором від 08.05.2019 збіг трирічний строк позовної давності, оскільки строк кредитування становить 12 місяців (а.с. 85).

Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зауважувала, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (з урахуванням Закону України від 14 травня 2025 року № 4434-IX до 04 вересня 2025 року).

Відповідно до розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 нарахована в межах позовної давності.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 року з ухваленням в цій частині нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 та користь АТ «ПУМБ» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 62369,25 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 та користь АТ «ПУМБ», становить 77851, 82 грн., з яких: 15482,57 грн. – заборгованість за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021, 62369,25 грн. – заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 60,76%, розмір сплаченого банком судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1471,85 грн.

Крім того, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1490,69 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2962, 54 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», інтереси якого представляє адвокат Шумілова Наталія Ігорівна, задовольнити частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 62 369,25 грн. – заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019., з яких 38 185,51 грн. – заборгованість за кредитом; 24 183,74 грн. – заборгованість за процентами

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 залишити без змін.

Абзац другий резолютивної частини рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року викласти в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 77851, 82 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня 82 копійки), з яких 62369,25 грн. – заборгованість за кредитним договором № 2001306603701 від 08.05.2019 року, 15482,57 грн. – заборгованість за кредитним договором № 1001866371901 від 29.04.2021 року.»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судовий збір в розмірі 2962, 54 грн. (дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривнi 54 копійки).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков