Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №308/3915/21 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/3915/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заньковецької 4», в інтересах яких діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2023 року у складі судді Голяни О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заньковецької 4», про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовною заявою до Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачі є власниками квартир в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Пунктом 7.3 витягу з рішення №1406 від 16 квітня 2010 року Ужгородської міської ради V сесії V скликання на сімнадцятому пленарному засіданні надано дозвіл відповідачу ОСОБА_5 (змінено прізвище на ОСОБА_6 ) на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (у власність).

Пунктом 1.4. рішення №1515 від 06 серпня 2010 року Ужгородська міська рада V сесії V скликання на двадцять третьому пленарному засіданні затвердила проект відведення земельної ділянки та надала в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд площею 0,10 га ОСОБА_7 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_7 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 240324 від 04 листопада 2010 року.

04 червня 2020 року пунктом 1.70 рішенням № 1991 Ужгородської міської ради XLVIII сесії VII скликання затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером 2110100000:16:002:0157 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_2 зі зміною цільового призначення.

Разом з тим, територія, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, відноситься до території багатоквартирної житлової забудови, є земельною ділянкою загального користування згідно генерального плану м. Ужгорода, затвердженого XXIX сесією IV скликання Ужгородської міської ради №313 від 04 червня 2004 року, а тому відповідно до ч.4 ст. 83 ЗК України не може передаватися у приватну власність.

Враховуючи наведене позивачі вважали, що Ужгородською міською радою було протиправно виділено та у подальшому передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 2110100000:16:002:0157, що відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Стверджували, що право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі ряду незаконних рішень, тому воно суперечить інтересам держави і суспільства в цілому.

Враховуючи вищенаведене, позивачі просили суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п.7.3 рішення № 1406 V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 16.04.2010 про надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (у власність).

2. Визнати незаконним та скасувати п.1.4 рішення № 1515 V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 06.08.2010 про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд ОСОБА_5 площею 0,10 га.

3. Визнати незаконним та скасувати п.1.70 рішення № 1991 XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 04.06.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 2110100000:16:002:0157) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговувань будівель торгівлі по АДРЕСА_2 зі зміною цільового призначення.

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 240324, який був виданий 04.11.2020 відділом Держкомзему у м.Ужгороді Закарпатської області на підставі рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради № 1515 від 06.08.2010.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заньковецької 4», в інтересах яких діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування позову, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 , представник апелянтів – адвокат Орбан Н.Л. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Радь І.І. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що будинок за адресою АДРЕСА_1 побудовий в 1970 році, являється багатоквартирним, фактично у зазначеному будинку мешкає 221 людина /див. оціночний акт № 1, лист ОСББ «Заньковецької 4» № 1 від 20.10.2022 /т.4, а.с.24, т.3, а.с.128/.

Позивач ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_3 /див. витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3038093 від 11.03.2004 року, інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №251108172 від 02.04.2021 року, т.1, а.с.29, 69-70/.

Позивач ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_4 /див. витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1224043 від 14.03.2013 року, інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №251107111 від 02.04.2021 року /т.1, а.с.30, 71-74/.

Позивач ОСОБА_3 являється власником квартири АДРЕСА_5 /див. договір купівлі - продажу квартири від 15.08.2002 року, інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №251108696 від 02.04.2021 року, т.1, а.с.31-32, 75-76/.

05.07.2017 в будинку за адресою АДРЕСА_1 створене ОСББ «Заньковецької 4», код 41436439, місцезнаходження Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Марії Заньковецької, 4, що стверджується випискою з ЄДРПОУ /т.3, а.с.12/.

Житловий будинок, а також земельна ділянка для обслуговування будинку на баланс об`єднання співвласників не передавалися, у користування чи у власність співвласників прибудинкова територія не надавалась, відповідна землевпорядна документація щодо визначення розмірів і конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не розроблялась.

Пунктом 7.3 рішення Ужгородської міської ради №1406 від 16 квітня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , що підтверджено архівним витягом Архівного відділу Ужгородської міської ради № 484/22-17 від 24.12.2020 /т.1, а.с.33/.

Рішенням Ужгородської міської ради від 06 серпня 2010 року № 1515 «Про надання земельних ділянок» затверджено проект відведення цієї земельної ділянки та передано її ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) у приватну власність, що підтверджено архівним витягом Архівного відділу Ужгородської міської ради № 484/22-17 від 24.12.2020 /т.1, а.с.34/.

На підставі даного рішення ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ) 04 листопада 2010 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 240324, що був виданий відділом Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області /т.1, а.с.35/.

Згідно витягу з генерального плану м. Ужгорода (2004 рік) територія, в межах якої знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:16:002:0157, відноситься до території багатоквартирної житлової забудови /т.1, а.с.38/.

З Акту первинної авторизації прибудинкових територій, затвердженого 07.12.2012 року директором департаменту міського господарства О.Касперовим, погодженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської ради № 480 від 19.12.2012, вбачається, площа прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 становить 6940 кв.м., в тому числі зелена зона 6535 кв.м., впорядкована зелена зона 100 кв.м., асфальтна зона 305 кв.м. /т.1, а.с.43, 44-46/.

З архівної копії технічного акту слідує, що площа земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 становить 7816 кв.м. /т.3, а.с.25/,

Пунктом 1.15 рішення Ужгородської міської ради №805 від 09.11.2017 року «Про розроблення містобудівної документації» вирішено розробити детальний план території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 /т.1, а.с.138-140/.

Рішенням Ужгородської міської ради №1842 від 24.12.2019 року «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_6 » вирішено затвердити містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Капушанського /т.1, а.с.137/.

Згідно детального плану території, обмеженої вулицями Вілмоша Ковача, АДРЕСА_2 спірна земельна ділянка знаходиться в межах території громадської забудови /т.1, а.с.39/.

Висновком Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №108/03-08/20 від 02.03.2020 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення у власності ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110100000:16:002:0157, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі /т.1, а.с.т.127, 221/.

Висновком державної експертизи «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» №5673 від 16.03.2020 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_7 , а.с.128, 222/.

Пунктом 1.70 рішенням Ужгородської міської ради № 1991 від 04 червня 2020 року «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:16:002:0157) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_2 зі зміною цільового призначення /т.1, а.с.36/.

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи №6309 від 15.06.2023 року стверджено, що:

1. Розмір (площа) земельної ділянки який є необхідним для технічного обслуговування багатоповерхового житлового будинку та для забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності з чинними санітарними та будівельними нормами, встановленими не надається можливим.

2. Яку геометричну форму та межі на місцевості повинна мати земельна ділянка для технічного обслуговування багатоповерхового житлового будинку та для забезпечення, задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності з чинними санітарними та будівельними нормами, встановити не надається можливим.

3. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:16:002:0157, не перебуває в межах прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 .

При цьому у мотивувальній частині висновку експерта вказано, що питома площа земельної ділянки будинку за адресою АДРЕСА_1 повинна становити в межах від 3757м.кв. до 44647,2 м.кв., однак, на думку експерта, зазначені межі площі не доцільно використовувати, оскільки під час огляду встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 , фактично розташований в межах кварталу, та примикає до житлових багатоповерхових будинків АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , а тому не може вважатися окремо розташованим житловим будинком. Тому за Методичними рекомендаціями щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, для існуючої забудови розміри та конфігурація земельної ділянки рекомендується визначати на підставі проекту прибудинкової території, або на підставі детального плану території в межах кварталу.

Висновок експерта стосовно того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:16:002:0157, не перебуває в межах прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 , ґрунтується на тому, що зазначена земельна ділянка не сформована і не внесена до Державного земельного кадастру; право власності чи користування земельною ділянкою із призначенням для обслуговування багатоквартирного будинку не надавалося 2 /т.3, а.с. 182-195 /.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (постанова від 28.09.2021 року у справа № 761/45721/16-ц, провадження № 14-122цс20).

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 450/2875/19, провадження № 61-5051св22.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 490/7050/19.

У поданому позові позивачі послалися на те, що оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування було порушено їх право на користування прибудинковою територією як власників квартир багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частинами першою-третьою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Таким чином, зі змісту статті 42 ЗК України слідує, що суб`єктами права власності на прибудинкову територію багатоквартирного будинку є підприємства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками чи співвласники багатоквартирного будинку.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №368/513/16-ц, зазначено, що у разі приватизації громадянами квартир, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Згідно з четвертим та шостим пунктами частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у встановленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.

За статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, до суду з позовом про захист права користувача земельною ділянкою може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою.

Чинними нормами законодавства не передбачено передачу у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2022 у справі 308/9287/14-ц (провадження № 61-4529св20), від 12 серпня 2020 року у справі № 569/16666/16-ц (провадження № 61-14719св19) та від 15 вересня 2021 року у справі № 397/670/19 (провадження № 61-4556св20).

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2-1139/11 (провадження № 61-17942св18) вказано, що «визначення прибудинкової території і земельної ділянки, яка обліковується у документах міської ради відповідно до містобудівної документації, що належить на праві власності, є істотно відмінним. У будь-якому випадку право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право».

З аналізу вищевказаних норм законодавства можна зробити висновок, що прибудинкова територія нерозривно пов`язана з земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок. Прибудинкова територія може існувати виключно в межах такої земельної ділянки.

Частиною першої ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ч. 1, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом першої інстанції правильно встановлено та доведено матеріалами справи, що землевпорядної чи містобудівної документації для формування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не виготовлено, її площа, межі не встановлені, а відомості до Державного земельного кадастру не внесені. З огляду на це земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, є несформованою, у користування чи власність підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками чи співвласникам багатоквартирного будинку не передавалася і державна реєстрація таких речових прав не здійснювалася.

Не є належним та допустимим доказом наявності в позивачів речових прав щодо спірної земельної ділянки Акт первинної інвентаризації прибудинкових територій від 07.12.2012, де зазначена площі прибудинкової території 6940 кв.м. Такий документ не є землевпорядною документацією, затвердженою уповноваженим суб`єктом в порядку визначеному законодавством, не є актом на право власності чи користування земельною ділянкою. В зазначеному акті відсутнє посилання на межі та конфігурацію прибудинкової території. До того ж відомості щодо площі прибудинкової території, зазначені в наведеному акті, суперечать відомостям, зазначеним в технічному акту щодо будинку АДРЕСА_1 , де вказано, що площа земельної ділянки будинку становить 7816 кв.м.

Висновком судової будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи №6309 від 15.06.2023 року стверджено, що питома площа земельної ділянки будинку за адресою АДРЕСА_1 , повинна становити в межах від 3757 м.кв. до 44647,2 м.кв., однак, на думку експерта, зазначені межі площі не доцільно використовувати, оскільки під час огляду встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 , фактично розташований в межах кварталу, та примикає до житлових багатоповерхових будинків АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , а тому не може вважатися окремо розташованим житловим будинком.

Межі та конфігурація земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, з огляду на відсутність всіх документів, необхідних для проведення експертизи, висновком експерта не визначені.

Враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і прибудинкова територія за адресою АДРЕСА_1 , в натурі не визначена, її межі, конфігурацію та координацію не встановлено і встановити судовим розглядом неможливо, що стверджено висновком експерта (тобто земельна ділянка є несформованою в розумінні ст. 79-1 ЗК України), а за позивачами не зареєстровано права спільної сумісної власності чи права користування такою земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність факту знаходження земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_4 , в межах прибудинкової території, а тому відсутнє порушення права позивачів на користування/володіння прибудинковою територією.

Окрім того, рішенням Ужгородської міської ради №1842 від 24.12.2019 року «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_6 » вирішено затвердити містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , АДРЕСА_2 . Згідно детального плану території, обмеженої вулицями Вілмоша Ковача, АДРЕСА_2 спірна земельна ділянка знаходиться в межах території громадської забудови.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Рішення Ужгородської міської ради №1842 від 24.12.2019 року, яким затверджено детальний план території, обмеженої вулицями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_6 , згідно якого спірна земельна ділянка знаходиться в межах території громадської забудови, не скасовано та є чинним.

Таким чином, розроблений та затверджений в установленому порядку вище вказаний детальний план є невід`ємною складовою генерального плану та одночасно містобудівною документацією на місцевому рівні та землевпорядною документацією, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Суд першої інстанції правильно врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильній оцінці фактичних обставин справи та помилковому тлумаченні вищевказаних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заньковецької 4», в інтересах яких діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: