Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №305/973/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/973/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року у складі судді Марусяк М.О., про залишення позову без розгляду позову Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність,-

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року позовну заяву Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність – залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області були надані письмові пояснення та додаткові обґрунтування відсутності підстав щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12.03.2025. Проте судом першої інстанції такі взяті до уваги не були. Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція ст.177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. Подана позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам, викладеним у цій статті. Норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду (26.03.2025). Оскільки позовна заява відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України у редакції, чинній на 26.03.2025, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі їх вартості, не було. Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов`язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України). У поданій позовній заяві прокурор не вказував на положення ст. 388 ЦК України, як правові підстави його пред`явлення, відповідач набув земельну ділянку безоплатно. Вказує, що у цьому випадку добросовісність відповідача апріорі виключається, оскільки відповідач не придбавав спірну земельну ділянку за відплатними договорами. Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, враховуючи недобросовісність відповідачів, положення cт.388 цього Кодексу та, відповідно, положення cт.177 ЦПК України взагалі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні прокурор Андрейчик А.М. підтримла апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у визначений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 15.10.2025, тому провадження відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, відтак суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Матеріалами справи встановлено, що у березні 2025 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області у складі судді Дочинець С.І. від 27 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області у складі судді Марусяк М.О. від 29 липня 2025 року прийнято справу до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області у складі судді Марусяк М.О. від 15 жовтня 2025 року позовну заяву Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, подану в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність – залишено без руху, надано позивачу, для усунення недоліків, семиденний строк з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.10.2025 керівник Тячівської окружної прокуратури подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій зазначав, що на момент подачі позову позовна заява прокурора відповідала вимогам закону. Крім того, прокурор обрав спосіб захисту права - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, а механізм компенсації вартості майна застосовується у разі, якщо відповідачем у позову є добросовісний набувач, в даному випадку прокурор не вказував на положення ст.388 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 , набув земельну ділянку безоплатно, отже, він не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні Закону №4292-ІХ. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги стосуються усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, враховуючи недобросовісність відповідачів, положення ст.388 ЦК України та положення ст.177 ЦПК України взагалі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, підставою для залишення позовної заяви без руху стало набрання 09.04.2025 чинності Закону України № 4292-IX, відтак внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості витребуваної земельної ділянки відповідно до експертно-грошової оцінки на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для розгляду заявлених позовних вимог. Поміж тим, документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, яка чинна на дату подання позовної заяви, до позовної заяви не додані. Прокурором при зверненні до суду з вказаним позовом сплачено судовий збір в сумі 12112 гривень, враховуючи оціночну вартість земельної ділянки, яка з відповідно до витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9951273052025 від 07.03.2025, визначена у розмірі 443,88грн. станом на 07.03.2025. Експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки, чинна на дату подання позовної заяви, у матеріалах даної справи відсутня, а тому наявна невідповідність позовної заяви новим приписам ч.4 ст.177 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

09 квітня 2025 набрав чинності Закон № 4292-ІХ, яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

За змістом ч.5 ст. 390 ЦК України в редакції вказаного Закону суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону № 4292-IX).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону № 4292-IX).

Приписи Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуації, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього закону залежать від підстав пред`явленого позову.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24 вирішував подібне до цієї справи процесуальне питання та зазначив, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення ч.5 ст. 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги ч.5 ст.390 ЦК України не підлягають застосуванню.

У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення ч.5 ст.390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч.5 ст.390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі ч.5 ст.390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Звертаючись до суду з даним позовом Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, вказувала про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним наказу про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Оскільки прокурор обґрунтовував позов недобросовісністю набувача, тому норми частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Аналогічні висновки викладені за подібних обставин у постанові Верховного Суду 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, від 21 січня 2026 року у справі № 127/34295/24.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі не мав правових підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а відтак і не мав правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Згідно з п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: