Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №686/18343/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/18343/25

Провадження № 2/686/1514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

17 березня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

встановив:

26 червня 2025 року (зареєстровано у суді 27 червня 2025 року) представниця ОСОБА_3 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що батькові позивачки – ОСОБА_4 належало на праві власності домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцями прав та обов`язків ОСОБА_4 були дві доньки останнього: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

У зв`язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на вказане вище домоволодіння, 17 вересня 2008 року рішенням Хмельницького районного суду в порядку спадкування визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках за кожною право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку з прибудовою загальною площею 85,6 кв.м., літньої кухні площею 25,73 кв.м., гаража площею 19,15 кв.м., погребу та вбиральні.

На підставі зазначеного вище рішення Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набуто право спільної часткової власності (по 1/2 частці) на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

22 грудня 2009 року П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 47) заведено спадкову справу № 2149 після смерті ОСОБА_6 .

Спадкоємцем прав та обов`язків після смерті ОСОБА_6 є її чоловік – ОСОБА_2 .

За таких обставин, ОСОБА_2 , який є єдиним спадкоємцем прав та обов`язків після смерті ОСОБА_6 , є набувачем права власності на 1/2 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки між сторонами відсутні будь-які родинні відносини, останні перебувають в неприязних стосунках, дане виключає можливість спільного проживання в одному будинку й спільного користування загальною площею будинку, позивачка просить суд поділити в натурі домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 85,6 кв.м., літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. б), хліва (літ. В), гаража (літ. Г), погребу (літ. Д) та вбиральні (літ. Е), припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_2 й ОСОБА_1 на вказане майно та виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_1 в натурі частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із частини житлового будинку (літ. А-1) площею 42,4 кв.м., до складу якої входять: приміщення номер І – коридор площею 14,0 кв.м., приміщення номер 1-1 – коридор площею 5,9 кв.м., приміщення номер 1-2 – кухня площею 11,3 кв.м., приміщення номер 1-3 – житлова кімната площею 11,2 кв.м., та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. В), погребу (літ. Д).

Ухвалою судді від 17 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6

01 жовтня 2025 року представниця позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у її та позивачки відсутності, заявлені вимоги підтримала, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом об`єктивно встановлено, що батькові позивачки – ОСОБА_4 належало на праві власності домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцями прав та обов`язків ОСОБА_4 були дві доньки останнього: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . У зв`язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на вказане вище домоволодіння, 17 вересня 2008 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду в порядку спадкування визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках за кожною право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку з прибудовою загальною площею 85,6 кв.м., літньої кухні площею 25,73 кв.м., гаража площею 19,15 кв.м., погребу та вбиральні.

Дані обставини підтверджуються копією рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17.09.2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Райковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно.

На даний час домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у рівних частках (по 1/2 частці кожній), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 425124125 від 02.05.2025 року, копією технічного паспорту на вказане домоволодіння з реєстровим номером 358 та відповіддю № 2465853 від 17.03.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

22 грудня 2009 року П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 47) заведено спадкову справу № 2149 після смерті ОСОБА_6 (копія спадкової справи надана П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою на запит суду).

Єдиним спадкоємцем прав та обов`язків після смерті ОСОБА_6 є її чоловік – ОСОБА_2 , проте останній у встановленому законом порядку не оформив свої спадкові права на 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ вищевказаного домоволодіння, що є у спільній частковій власності, оскільки у неї з відповідачем відсутня домовленість про порядок спільного користування майном, а також з метою отримання можливості реалізовувати свої права як власника 1/2 частки домоволодіння на розпорядження ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності – це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

У відповідності з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При поділі майна, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, – тоді має місце поділ спільного майна.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 61-17672св18).

Згідно висновку про можливість поділу домоволодіння в натурі від 20.05.2025 року № 30-05/25-01 ФОП ОСОБА_7 поділ складової частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 85,6 кв.м., відповідно до вимог нормативно-правових актів, зокрема, ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» є технічно можливим з незначним (0,4 кв.м.) відхиленням від ідеальних часток згідно із Варіанту № 1 описової частини висновку, а саме, для одного співвласника ОСОБА_1 : літера А-1 приміщення І коридор, площею14,0 кв.м., приміщення 1-1 коридор площею 5,9 кв.м., приміщення 1-2 кухня площею 11,3 кв.м., приміщення 1-3 житлова площею 11,2 кв.м., всього 42,4 кв.м.; для другого співвласника ОСОБА_2 : літера А-1 приміщення 1-4 прихожа, площею 12,9 кв.м., приміщення 1-5 житлова площею 11,8 кв.м., приміщення 1-6 житлова площею 18,5 кв.м., всього 43,2 кв.м.

З метою забезпечення ізоляції двох частин житлового будинку та можливості їх використання як окремих самостійних об`єктів, співвласникам необхідно виконати наступні роботи по переплануванню приміщень: - замурувати існуючі дверні прорізи в стінах між приміщеннями під номером 1-1 та під номером 1-6, між приміщеннями під номером 1-1 та під номером 1-4, між приміщеннями під номером 1-3 та під номером 1-4; влаштувати дверний проріз в стіні між приміщеннями під номером 1-2 та під номером 1-3; - влаштувати вхід у зовнішній стіні будинку в приміщенні під номером 1-4, встановити в ньому дверний блок, демонтувавши віконний блок; влаштувати дверний проріз в стіні між приміщеннями під номером 1-6 та під номером 1-8; влаштувати автономні індивідуальні інженерні мережі у ІІ частині будинку. Поділ складових частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. б), хліва (літ. В), гаража (літ. Г), погребу (літ. Д) та вбиральні (літ. Е), відповідно до рівних часток (по 1/2) та вимог нормативно-правових актів, зокрема, ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» шляхом виділення кожному із співвласників 1/2 частини кожної із вказаних складових з їх використання співвласниками як окремих самостійних об`єктів є технічно неможливим. Поділ відповідних господарських будівель можливо здійснити лише шляхом виділення кожному із співвласників по окремій складовій частині господарських будівель домоволодіння згідно із Варіанту № 1/1 описової частини висновку.

Відповідач не подав суду іншого варіанту поділу домоволодіння, не заперечив проти запропонованого позивачкою варіанту поділу домоволодіння

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено те, що частки в праві спільної часткової власності на спірне майно можуть у бути виділені в натурі, спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим, тому суд висновує про можливість поділу майна, що є у спільній частковій власності сторін, відповідно до Висновку про можливість поділу домоволодіння в натурі від 20.05.2025 року № 30-05/25-01 ФОП ОСОБА_7 , а саме, поділити в натурі домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 85,6 кв.м., літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. б), хліва (літ. В), гаража (літ. Г), погребу (літ. Д) та вбиральні (літ. Е), припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_2 й ОСОБА_1 на вказане майно та виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_1 в натурі частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із частини житлового будинку (літ. А-1) площею 42,4 кв.м., до складу якої входять: приміщення номер І – коридор площею 14,0 кв.м., приміщення номер 1-1 – коридор площею 5,9 кв.м., приміщення номер 1-2 – кухня площею 11,3 кв.м., приміщення номер 1-3 – житлова кімната площею 11,2 кв.м., та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. В), погребу (літ. Д).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Так, частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп.

Оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Поділити в натурі домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 85,6 кв.м., літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. б), хліва (літ. В), гаража (літ. Г), погребу (літ. Д) та вбиральні (літ. Е), припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_2 й ОСОБА_1 на вказане майно та виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_1 в натурі частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із частини житлового будинку (літ. А-1) площею 42,4 кв.м., до складу якої входять: приміщення номер І – коридор площею 14,0 кв.м., приміщення номер 1-1 – коридор площею 5,9 кв.м., приміщення номер 1-2 – кухня площею 11,3 кв.м., приміщення номер 1-3 – житлова кімната площею 11,2 кв.м., та господарських будівель: літньої кухні (літ. Б), хліва (літ. В), погребу (літ. Д).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 20 березня 2026 року.

Суддя : О.М. Палінчак