Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №182/8180/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8180/25

Провадження № 2/0182/2100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.03.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у залі суду в м. Нікополі у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку та приватизованої земельної ділянки площею 0,1482 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Дане майно було фактично прийнято ОСОБА_3 у спадок, але належним чином не оформлене після смерті його діда - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповідав ОСОБА_1 .

Позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом. Дружина померлого ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Але постановою від 24.10.2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не було надано документально підтвердженого факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 , та не надано документально підтвердженого факту їх родинного зв`язку. Звертаючись до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивачем не було доведено факту прийняття останнім спадщини після смерті його діда, оскільки він проживав разом з спадкодавцем без реєстрації. Наданий акт про проживання, складений 07.06.2024 року секретарем Червоногригорівської селищної ради О.Крайнік, нотаріусом не був врахований.

Крім того, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , його матір`ю вказано ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дошлюбне прізвище матері було « ОСОБА_6 », і після укладення нею шлюбу було змінено на « ОСОБА_7 ». Шлюб тривав не довго, і згодом батьки ОСОБА_7 розлучились, в зв`язку з чим мати змінила прізвище на дівоче « ОСОБА_6 ». З часом вона уклала другий шлюб, змінивши прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 ». За життя ОСОБА_9 зазначені документи були втрачені, а відновити їх немає можливості, оскільки вони видавались на території російської федерації. Крім того, у відділі РАЦС було відмовлено у видачі повторного свідоцтва про укладення нею шлюбу, де її прізвище змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 », у зв`язку з відсутністю попередньо зазначених документів.

З цих підстав позивачка просить суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнавши його онуком останнього, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті діда ОСОБА_4 , та визнати за нею право власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку площею 0,1482 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, відповідачеві роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 43-44).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 року приватного нотаріуса Журбу Р.В. зобов`язано надати спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (а.с.39-40).

23.01.2026 року від приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Журби Р.В. надійшла копія спадкової справи №8/2025, заведена після смерті ОСОБА_3 (а.с.49-70).

Сторони в судове засідання не з`явились.

16.03.2026 року до канцелярії суду від сторін по справі надійшли заяви, кожен окремо, просить розглядати справу без їх участі, позивач на заявлених вимогах наполягає, відповідач позовні вимоги визнає (а.с.75,76).

Враховуючи положення ч.4 ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади від 05.02.2024 року, ОСОБА_3 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та приватизованої земельної ділянки площею 0,1482 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які фактично були прийняті у спадок, але належним чином не оформлені, ОСОБА_3 після смерті його діда - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності від 15.03.1960 року, ОСОБА_10 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який до цього мав номер 25, що підтверджується довідкою голови Червоногригорівської селищної ради О. Прокопенка (а.с.13,15). На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №002656 від 06.11.2000 року, ОСОБА_10 також належала земельна ділянка під цим будинком площею 0,1482 га (а.с.14).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 розпорядження відносно свого майна не залишив, а тому спадкування відбувається за законом.

У відповідності до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 у відповідності до ст. 1266 ЦК України був його онук - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але належним чином її не оформив і відповідного свідоцтва отримати не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які будуть належати йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, він заповідав ОСОБА_1 . Заповіт складено 07.06.2024 року та посвідчено секретарем виконкому Червоногригорівської селищної ради Крайнік О.В. (а.с.20).

Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Журби Романа Валерійовича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Інший спадкоємець за законом, тобто дружина померлого ОСОБА_2 , подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с.50).

Однак, постановою від 24.10.2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не було надано документально підтвердженого факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 та не надано документально підтвердженого факту їх родинного зв`язку (а.с.23).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Встановлення в судовому порядку факту родинних відносин позивачці необхідно для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Під родинними відносинами слід розуміти, насамперед, кровний зв`язок між людьми, за наявністю якого у людини виникають відповідні юридичні наслідки, тобто, виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В постанові від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 (провадження №61-249св21) Верховний Суд зазначає, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, по господарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Позивач зазначила, що на користь родинного зв`язку свідчать відомості, які були отримані нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до державного реєстру актів цивільного стану, про смерть ОСОБА_4 , про народження ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу матері ОСОБА_3 – ОСОБА_11 , де її прізвище було змінено з « ОСОБА_7 » на дошлюбне - « ОСОБА_6 ». Згодом, вона вдруге уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.59-61).

Відповідно до наданої копії домової книги житлового будинку, де проживав ОСОБА_4 , наявна інформація щодо реєстрації місця проживання батьків ОСОБА_3 за цією адресою: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що також свідчить на користь того, що ОСОБА_3 має родинну спорідненість з ОСОБА_11 (а.с.25-27).

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дідом ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження факту прийняття ОСОБА_3 зазначеної вище спадщини позивачем також наданий Акт від 07.06.2024 року, складений секретарем Червоногригорівської селищної ради О. Крайнік (а.с.18). Згідно цього Акту, в житловому будинку, який належить ОСОБА_10 , проживав без реєстрації ОСОБА_3 з 1988 року по січень 2022 року. Зазначений документ був складений за проханням ОСОБА_3 в той період часу коли він почав оформлювати спадщину. Цей документ не був врахований нотаріусом під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріуси при вирішенні такого питання беруть до уваги лише довідки за останнім місцем реєстрації спадкодавця.

Зважаючи на ці обставини, спадок після смерті ОСОБА_4 було прийнято ОСОБА_3 шляхом постійного проживання з померлим на час відкриття спадщини. Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою реєстрації спадкодавця. Адже відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 Постанови від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини ОСОБА_3 не заявив про свою відмову від спадщини, а отже, згідно з ч. 3 ст. 1286 ЦК України він вважається таким, що її прийняв.

Відповідно до ст. 1266. ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем відносно його майна був його онук - ОСОБА_3 , який спадок прийняв та за правом представлення успадкував ту частку спадщини, яка б належала за законом його матері, ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , через три місяці після смерті діда, про що свідчить видане свідоцтво про її смерть від 08.09.2015 року серії НОМЕР_2 (а.с.19).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обрала спосіб захисту свого майнового права, визначений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України – визнання права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

В матеріалах справи наявні правовстановлюючі документи, згідно яких житловий будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка площею 0,1482 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_10 .

Таким чином, у суду не викликає сумніву той факт, що спадкове майно дійсно належало ОСОБА_10 на праві приватної власності на законних підставах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті діда, ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, але за життя не встиг оформити її в нотаріальному порядку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 позбавлена права на отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку. А тому, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та приватизовану земельну ділянку, площею 0,1482 га для обслуговування даного домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного й у відповідності зі ст.ст. 4, 12, 15, 16, 321,328, 1216, 1218, 1225, 1266,1268,1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 51, 81, 141, 247, 259, 263-265,315 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши ОСОБА_3 онуком ОСОБА_4 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщини після смерті діда, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та приватизованої земельної ділянки площею 0,1482 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 45,7 кв.м. та житловою площею 28,2 кв.м., сараю літ. «Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», сараю літ. «Д», сараю літ. «Е», споруди 1-3,I, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку, загальною площею 0,1482 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично успадкував це майно, але належним чином не оформив після смерті свого діда - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева