Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №177/3828/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3828/25

Провадження № 2/177/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

23 березня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Піцик А.В., звернувся 17.12.2025 до суду з позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку у праві спільної власності на житловий будинк з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що представник позивача ОСОБА_4 , діючи за довіреністю та в інтересах ОСОБА_1 , 25.11.2025 звернувся до державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори в Дніпропетровській області з заявою про видачу на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом стосовно нерухомого майна, належного батькові позивача, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 04.12.1998 Лозуватською сільською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів від 27.11.1987 за реєстровим № 309. Державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкове нерухоме майно, а саме житловий будинок, набуто померлим за час перебування в шлюбі з ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 розірвано. Колишня дружина померлого до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, не зверталася, відтак, невідомо, чи визначалися частки між подружжям в праві спільної сумісної власності на майно та чи укладався договір щодо поділу спадкового майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, враховуючи наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права та змушена звернутися до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від Шостої криворізької державної нотаріальної контори 20.01.2026 надійшла копія спадкової справи № 490/2015, що заведена після смерті ОСОБА_3 , на виконання ухвали від 22.12.2025 (а.с.26-60).

Ухвалою суду від 02.02.2026 замінено первісного відповідача Лозуватську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області на належного – ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.02.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про розгляд справи без його особистої участі та за відсутністю позивача. Позивні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення суд не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала, відзиву не подано.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд постановив, у силу ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення на підставі наявних доказів та за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали спадкової справи № 490/2015, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.32).

ОСОБА_6 24.09.1994 уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.32 зворот). Після розірвання шлюбу 31.03.2010 прізвища не змінювала (а.с.33).

ОСОБА_9 27.08.2015 уклала шлюб із ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.33 зворот).

На підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого 04.12.1998 Лозуватською сільською Радою народних депутатів згідно з рішенням виконкому Ради народних депутатів від 27.11.1987 № 309, житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_3 . Свідоцтво зареєстровано у КП «Криворізьке БТІ» у реєстраційній книзі № 34 під реєстровим № 492-12532 (а.с.4, 50 зворот - 51).

Відповідно до технічного паспорта, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, сараю літ. Д, гаражу літ. З, погребу літ. К, вбиральні літ. Л, водоколонки І, огорожі № 1 (а.с.5-8).

Також, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 29.11.2010 серії ІV-ДП № 038530, виданого на підставі рішення 16 сесії ХХІІІ скликання Лозуватської сільської Ради народних депутатів від 28.10.2000 № 176, земельна ділянка площею 2,610 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Лозуватської сільської ради, належала ОСОБА_3 (а.с.37 зворот - 41).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 28.10.2010 секретарем Лозуватської сільської ради Криворізького району Ревуцькою Л.М., зареєстрований у реєстрі за № 462, яким все належне йому майно, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.36).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10, 27 зворот).

Із метою оформлення спадкових прав, ОСОБА_13 , 20.08.2015 звернулася до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , на підставі якої державним нотаріусом заведено спадкову справу № 490/2025, номер у Спадковому реєстрі 57794069 (а.с.27, 30).

Державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори 31.05.2017 видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,6100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.44 зворот).

Щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом 25.11.2025 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.12, 59 зворот – 60).

Відмова мотивована тим, що ОСОБА_3 набув право власності на вказаний житловий будинок під час перебування у зареєстрованому 02.06.1973 шлюбі з ОСОБА_14 , який 13.10.2003 розірвано, у зв`язку з чим, спадкодавцю та колишній дружині, що пережила його, кожному, належить шлюбна доля у вказаному спадковому майні. Відомості про те чи визначалися за життя спадкодавця частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно, чи укладався договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відсутні.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1233, ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

Відповідно до ст. ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява, відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, має бути подана протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Вивченням матеріалів спадкової справи № 490/2015 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_15 02.06.1973 зареєстрували шлюб, який 13.10.2003 розірвано (а.с.35 зворот, 46-47, 48-49).

ОСОБА_15 , 22.10.2005 уклала шлюб із ОСОБА_16 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_17 » (а.с.64).

Відповідно до ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи доведеність обставин набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_18 в зареєстрованому шлюбі, даних про існування будь-якої домовленості між співвласниками нерухомого майна щодо його поділу з відступленням від рівності часток судом не встановлено, тому суд приходить до висновку, що частки кожного із співвласників у цьому житловому будинку є рівними та становлять по 1/2 за кожним.

Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» визначено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) із наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Згідно з п. 1.1 глави 11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_18 до нотаріуса про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя у зв`язку зі смертю колишнього чоловіка ОСОБА_3 , не зверталася.

У свою чергу, позивач дотрималася необхідних процедур, згідно з якими отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна померлого ОСОБА_3 , тривалий час не має можливості оформити спадкові права на іншу частину спадкового майна, що було б несправедливим та суперечило б верховенству права, складовою якого є принцип правової визначеності, що передбачає право громадян мати можливість упевнено передбачати правові наслідки вчинюваних ними дій.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із огляду на викладені обставини, відсутності звернення ОСОБА_18 до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_3 , із метою захисту спадкових прав позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частку у житловому будинку з господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, сараю літ. Д, гаражу літ. З, погребу літ. К, вбиральні літ. Л, водоколонки І, огорожі № 1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 24.03.2026

Суддя: