Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №213/4986/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4986/25

Номер провадження 1-кп/213/103/26

В И Р О К

Іменем України

23 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.08.2024 року за № 62024050010007473 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Широке Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачений ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на посаді радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 24.11.2023 приблизно о 16:00 годині був відсутнім під час перевірки особового складу, тобто покинув без поважних причин тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване у населеному пункті АДРЕСА_1 , командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_4 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 22.09.2025, тобто до моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України на території Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області працівниками ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України у кримінальному провадженні №62024050010007473 від 01.08.2024 за ознаками дезертирства, тобто у самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, (крім строкової служби) вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні магазину «Дуже смачно», який розташований по пр.Перемоги, 37-В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, де на полиці прилавка помітив мобільний телефон марки «ОРРО А53», який належить ОСОБА_6 та в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_4 з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підняв з полиці вказаний мобільний телефон із захисним склом, сім карткою та флеш картою пам`яті, поклавши до своєї кишені, при цьому розуміючи, що здійснює крадіжку. Вартість викрадених речей відповідно до висновку судово- товарознавчої експертизи №2166/25 від 12.08.2025, а саме: мобільного телефону марки ОРРО модель А53 СРН2127, 4/64 GB, синього кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , становить 4100 гривень, сім-карти мобільного оператора «Київстар», за мобільним номером НОМЕР_4 , з підтриманням покриття 4G становить 220 гривень, захисного скла марки DE NGOS FG ОРР становить 222 гривень, та флеш карти пам`яті ємкістю на 8 ГБ марки «Toshiba microSD» C08G TAIWAN становить 170 гривень. Загальна вартість викрадено майна становить 4712 гривень.

У подальшому ОСОБА_4 утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4712 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, а саме: ч.4 ст.408 КК України - дезертирство, самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану, та ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні частково визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, суду пояснив, що коли сталось повномасштабне вторгнення він чекав коли йому прийде повістка, оскільки проходив строкову службу. У квітні 2022 року було мобілізовано. У листопаді 2023 року перебував у Донецькій області. Військова служба проходила нормально, конфліктів з іншими військовими не було, фізичну силу до нього не застосовували. Три дні перебували на позиції, три дні на ППД на відпочинку. В черговий раз повернувшись з позиції поїхали до м. Краматорську скупитися. В місті обвинувачений поїхав на автовокзал, відкіля приїхав додому. Свої рішення пояснює втомою, страхом за своє життя, був самий молодший в їхньому розташуванні, обіцяли ротацію, відпустку, проте все одно продовжували виконувати бойові завдання без відпочинку. Перебуваючи вдома рік не працював, займався домашнім господарством, потім влаштувався на роботу «офіційно», у грошах потреби не було, повертатися на військову службу не збирався. За фактом крадіжки телефону свою вину не визнає, пояснює, що телефон знайшов на підлозі у магазині, він не знав і не думав, що це може бути крадіжкою. Телефон забрав, викинув сім-карту, сам не користувався, передав знайомій ОСОБА_7 , оскільки у неї телефону не було.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що працює продавцем у магазині «Дуже смачно», обвинуваченого бачила на районі та іноді він скуплявся в магазині. Приблизно у травні 2025 року в магазині скуплялася жінка, потім повернулася через декілька хвилин і сказала, що забула телефон. З робочого місця продавця не видно полицю, на яку покупці ставлять сумки, тому свідок і телефона не бачила. Жінка заходила до магазину через день та питала чи не знайшовся телефон. Свідок казала, що вона телефону не бачила та ніхто їй його не передавав.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що знає ОСОБА_4 , вони гарні знайомі, він часто їй допомагав. У неї не було телефону та не було грошей щоб його купити, обвинувачений дав їй телефон, з яким вона проходила декілька місяців поки не подзвонили з поліції. Про те відкіля телефон у обвинуваченого вона не знала, думала, що то його. В телефон вставляла свою сім-карту, в телефоні не було нічиїх ані фото ані месенджерів.

Свідок ОСОБА_10 , суду показав, що проходив військову службу разом з ОСОБА_4 в зоні бойових дій. Свідок обіймав посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення. Обвинуваченого бачив кожен день, коли той не був на позиції. У листопаді 2023 року обвинувачений залишив місце розташування, з ним намагалися зв`язатися, проте він не зв`язок не виходив. Від ОСОБА_4 звернень щодо медичної допомоги та скарг на не статутні відносини не надходило, наміру щодо залишення служби не висловлював, поранень, контузій не мав. Свідок спілкувався з батьком та братом обвинуваченого, які не змогли пояснити його вчинок. Коли обвинувачений не з`явився, надали доповідь керівництву, які збирають інформацію, проводять службове розслідування, повідомляють ДБР та ВСП відповідного регіону. Безпосередньо обвинувачений до свідка після залишення частини з метою повернення не звертався.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що проходив службу з ОСОБА_4 , жили в одній хаті. По службі питань не виникало, бачилися не часто, багато часу проводили на позиціях. Свідок приїхав з позиції, обвинувачений був вдома, після перевірки комбатом виявилося, що ОСОБА_12 зник. Розпочали пошуки, телефонували родичам, проте ніхто нічого не знав. Всі речі ОСОБА_12 залишив в розташуванні, зі свідком не зв`язувався.

Від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд кримінального провадження без її участі.

В судовому засіданні досліджені наступні докази, що перебувають у матеріалах кримінального провадження, а саме:

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2023 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_4 з 07 серпня 2023 року приступив до виконання обов`язків за новою посадою, а саме солдата резерву 47 запасної роти, призначено на посаду радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону.

Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.04.2022 року, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 - механік-водій - електрик гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону з 21 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, призначено на посаду та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Акт службового розслідування, яке проводилося з 24.11.2023 по 09.12.2023 р., за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 , в якому причиною та умовами, що сприяли вчинення правопорушення визначено безвідповідальне ставлення до обов`язків військової служби солдатом ОСОБА_4 , поєднане з прямим умислом ухилитися від військової служби, особиста недисциплінованість. Згідно матеріалів службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину. У розділі 2 акту викладено опис обставин вчиненого правопорушення, а саме: згідно доповіді від командира 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_13 від 24.11.2023 року № 1221/1, стало відомо, що 24.11.2023 р, близько 16 годин 00 хвилин, під час контрольної перевірки особового складу встановлено факт незаконної відсутності радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_4 .

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.08.2025 року, відповідно о якого потерпіла ОСОБА_6 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка в період часу з 15:45 по 16:30 годин 28.05.2025 року, таємно, шляхом вільного доступу, з полиці прилавку магазину вчинила крадіжку телефону, чим спричинила їй матеріальну шкоду.

Протокол огляду від 06.08.2025 року з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто приміщення магазину «Дуже смачно» який розташовано за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Перемоги 37-в.

Протокол огляду документа від 06.08.2025 року з фототаблицею, відповідно до якого проведено огляд коробки від мобільного телефону марки OPPO модель CPH2127 А53 s/n:b39f92cd 4/64 GB, товарний чек від 25.05.2022, товарний чек від 27.05.2022 - що надала потерпіла ОСОБА_6 .

Протокол огляду речі від 08.08.2025 року з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто телефон мобільний телефон марки OPPO модель CPH2127 А53 синього кольору, добровільно наданий для огляду ОСОБА_9 .

Висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертиза № 2166/25 від 12.08.2025 року, відповідно до якого станом на 28.05.2025 року вартість мобільного телефону марки OPPO модель CPH2127 А53 синього кольору складає 4100 грн, вартість сім-карти мобільного оператора «Київстар» за мобільним номером НОМЕР_4 - 220 грн, захисного скла - 222 грн, флеш карти пам`яті на 8 ГБ - 170 грн. Загальна вартість об`єктів дослідження становила 4712 гривень.

Протокол слідчого експерименту від 15.08.2025 року, за участю ОСОБА_4 . В ході слідчого експерименту ОСОБА_4 пояснив та показав, що близько 15:50 год. 28.05.2025 р. він в р-ні пр. Перемоги, ж/м «Інгулець» м. Кривого Рогу зустрів свою знайому ОСОБА_14 , з якою він зайшов до магазину «Дуже смачно». В магазині інших покупців в цей момент не було. ОСОБА_4 помітив полицю під прилавком, куди поставив пакет з продуктами й там лежав невідомий йому мобільний телефон, в цей момент він озирнувся навколо та в момент, коли цього ніхто не бачив, взяв в руку телефон та поклав його в кишеню кошти, розрахувався з продавцем та вийшов з магазину з Мариною.

Обвинувачений, визнаючи частково свою провину, не погоджувався з кваліфікацією його дій за ч. 4 ст. 408 КК України, стверджував, що він вчинив не дезертирство, а самовільне залишення військової частини. Надаючи оцінку діям обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 407 КК України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Частиною 4 статті 408 КК України передбачена відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також не з`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Склад злочину за ч. 5 ст. 407 КК України відрізняється від складу злочину за ч. 4 ст. 408 КК України умислом, який спонукає військовослужбовця до вчинення злочину. Самовільне залишення частини це порушення дисципліни з планом повернення. Військовослужбовець в цьому випадку не відмовляється від військової служби остаточно, планує відпочити, долікуватися тощо та повернутися до служби. Дезертирство - умисне залишення частини чи місця служби з наміром ухилитися від служби, свідомий намір взагалі не повертатися до військової служби, повна відмова від виконання обов`язків.

Для наявності складу дезертирства не має значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 у показах наданих суду зазначав, що покинув військову частину оскільки втомився через відсутність ротації та відпусток, хотів жити, мати дітей. Повертатися на військову службу не хотів та не планував, як наслідок не вчиняв жодних дій для цього. Спочатку рік займався господарством, потім влаштувався на роботу не «офіційно», оскільки прийняти його на офіційну роботу не могли. Припускає, що міг повернутися до служби тільки у випадку наближення лінії фронту до його місця мешкання.

Враховуючи відсутність у обвинуваченого ОСОБА_4 наміру повертатися на військову службу, про що він неодноразово заявляв, а також те, що за час досудового розслідування та судового провадження обвинувачений не скористався своїм правом заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та повернутися на службу, при наявності згоди командира військової частини, дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 статті 408 КК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у здійсненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі.

Щодо кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України, суд критично ставиться до позиції обвинуваченого про відсутність у нього наміру крадіжки телефону, що він думав що хтось телефон загубив, тому він може взяти його собі. Так побачивши телефон на полиці прилавку, на яку покупці ставлять сумки, обвинувачений забрав цей телефон собі. Хоча міг і повинен був по-перше повідомити продавця про те, що ним було виявлено телефон. Натомість обвинувачений забрав телефон собі, чим позбавив потерпілу, яка поверталася до магазину за телефоном, можливості зразу забрати свою річь. В подальшому обвинувачений не вчинив жодної дії по знаходження господаря телефону, не телефонував з нього на наявні контакти, та не відповідав на дзвінки, оскільки витягнув сім-карту, чим позбавив потерпілу та її оточення можливості додзвонитися на цей номер та повідомити про втрату телефону. В подальшому свідомо змінив налаштування в телефоні та передав телефон для користування своїй знайомій, яка в свою чергу будучи допитаною як свідок в судому засідання, пояснювала, що жодних фото, месенджерів, контактів в телефоні не було, і вона встановлювала в нього свою сім-карту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у здійсненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємному викраданні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185 КК) та особливо тяжких (ч. 4 ст. 408 КК), обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, скарг на нього до селищної ради за місцем мешкання не надходило, раніше не судимий, за місцем служби, військова частина НОМЕР_1 , характеризується посередньо. Також суд враховує, що обвинувачений був мобілізований у двадцяти дворічному віці, перебував більше ніж півтора року у зоні активних бойових дій, виконуючи бойові завдання без належного відпочинку.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи, тяжкості скоєного, особи винуватого, суд вважає, що покарання ОСОБА_4 слід призначити у межах санкції ч. 4 ст. 408 та ч. 4 ста. 185 КК України, без застосування ст. 69, 75 КК України. Таке покарання на думку суду є справедливим та у розумінні ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено, витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 349, 368-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 408 КК України у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного затримання, а саме з 22.09.2025 року.

Речові докази:

коробку від мобільного телефону марки OPPO модель CPH2127 А53 s/n:b39f92cd 4/64 GB, мобільний телефон марки OPPO модель CPH2127 А53 синього кольору, карту пам`яті ємкістю 8 ГБ марки «Toshba microSD» C08G TAIWAN - потерпілій ОСОБА_6 ;

товарний чек від 25.05.2022, товарний чек від 27.05.2022 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 62024050010007473 зберігати при справі № 213/4986/25.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена 23 березня 2026 року відповідно до ч.15 ст.615 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1