Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №486/225/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа №: 486/225/26 Провадження № 3/486/166/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисника Сорочана В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562402 від 09.01.2026 року, ОСОБА_1 09.01.2026 о 09:52 год. в м. Південноукраїнськ, просп. Незалежності, буд. 26, керуючи автомобілем марки Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_2 , виїжджаючи заднім ходом від магазину, не був уважним, не переконався в безпечності виїзду на проїжджу частину та не попрохав допомоги у сторонніх осіб для здійснення маневру, в результаті чого інший учасник дорожнього руху, а саме водій ОСОБА_2 , який в свою чергу керував автомобілем марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , різко зупинився, почав змінювати напрямок руху, а саме від`їжджати заднім ходом аби уникнути ДТП, чим порушив п.16.9, п.10.9, п.10.1 ПДР.

Дії ОСОБА_1 особою, яка складала протокол, кваліфіковані за ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення правил проїзду перехресть, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що йому треба було виїхати з паркувального місця, перед цим він подивися чи немає нікого ззаду та став рухатись назад, при цьому дивлячись по сторонам. Подивився направо, побачив. що рухається автомобіль, чорний Лексус, та під`їжджає до нього ближче, після цього він проїхав машиною вперед, щоб дати місце автомобілю, який проїжджав.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 заперечував щодо пояснень, наданими водієм автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , вказав, що їх писали працівники поліції, а водій просто підписав, про що свідчить відеозапис на диску, який знаходиться в матеріалах справи. Зазначив, що сама особа жодних пояснень не надала, а підписав те що, написав поліцейський. При перегляді в судовому засідання відео, зауважив, що добре видно, тому вважає що, єдиний хто порушив правила ПДР це водій автомобіля Рено, який був припаркований з порушенням ПДР, проте, поліцейські відносно нього протокол не сладали. В діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення немає, аварійної ситуації він не допускав.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції надано наступні докази.

Письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.01.2026, в яких він зазначив, що 09.01.2026 приблизно о 10:00 год він керував транспортним засобом марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , по проспекту Незалежності біля буд.№26 в м.Південноукраїнську. В цей час з паркувального місця від`їжджав автомобіль марки Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_2 , та в результаті того, що водій останнього транспортного засобу був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи заднім ходом, не пропустив його, так як він рухався по головній дорозі, в результаті того, щоб уникнути ДТП, він різко почав гальмувати та змінювати напрямок руху, а саме їхати назад, аби уникнути удару. Просить прийнятим міри відносно водія Suzuki.

Відеозаписи на DVD-R диску з місця події, які долучено до матеріалів справи.

Суд досдідивши вказані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 10.1. ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з п. 10.9. ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно з п. 16.9 ПДР України під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил проїзду перехресть, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Під час судового розгляду не здобуто доказів про те, що саме ОСОБА_1 порушив правила проїзду перехресть, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусив інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

З наявного у справі відео запису вбачається, що водій транспортного засобу марки «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_2 , повільно виїжджав з паркувального місця заднім ходом, але потім проїхав вперед, щоб надати перевагу у русі водію автомобіля марки «Лексус», який рухався по правій полосі. Водночас автомобіль марки «ВАЗ» рухаючись в лівій смузі в зустрічному напрямку, здійснював маневр об`їзду припаркованого у лівій смузі автомобіля під знаком "5.38.1 Пішохідний перехід" автомобіля «Renault», тобто рухався у зустрічній по відношенню до автомобіля марки «Лексус» смузі. В цей час за автомобілем «Лексус» рухався автомобіль працівників поліції, який спинив водій автомобіля марки «ВАЗ».

Проте, як вбачається зі змісту розмови працівників поліції і водія автомобіля «ВАЗ», зафіксованих на відео, пояснення останнього написані поліцейськими, які він не надавав, а лише підписав їх та після прочитання працівниками поліції, на запитання поліцеських, чи вірно зазначено, відповів "якщо там так написано, значить так". Тобто відео не містить факту відібрання пояснень від водія автомобіля «ВАЗ», а лише момент підписання письмових пояснень, складених працівниками поліції.

Отже, даний відеозапис не підтверджує обставин, які були викладені у протоколі, а також порушення ОСОБА_1 п.16.9, п.10.9, п.10.1 ПДР.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Враховуючи, що КУпАП не покладено на суд обов`язку збирання доказів у справі, суд, у відповідності до принців диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що матеріали справи відносно притягнення ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнього інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також в даному випадку суд вважає за необхідне застосувати рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєв проти Росії та Карелін проти Росії», у яких суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин вважаю, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 122 КУпАП підлягає закриттю за відсутності в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.О. Волощук