Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №209/632/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/632/26

Провадження № 3/209/192/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП судом не встановлено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №559692 від 05.01.2026, 05.01.2026 о 18:40 годині, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Перемоги, поблизу будинку за адресою: проспект Івана Франка 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, ДНЗ НОМЕР_1 не маючи права керування, дане правопорушення було вчинено повторно протягом року (Постанова: ЕНА – 6009662 від 24.10.2025 ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано, як порушення вимог п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 02.03.2026 та 24.03.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки за вказаною у протоколі адресою місця проживання. Також ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом оголошення на сайті судової влади. Таким чином судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя бере до уваги також рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Також суд враховує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що розгляд справи буде здійснюватися Дніпровським районним судом міста Кам`янського, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог положень статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, на основі доказів встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, а саме:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Норма ч. 5 ст. 126 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися, також, спеціальними Законами.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху України – водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1.а. Правил дорожнього руху України – водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Органом поліції ОСОБА_1 інкримінується повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, для встановлення події та складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в даному випадку необхідно встановити факт повторного протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Поняття повторності розкрито в пункті 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Відповідно до п. 4, 5 розділу VII вказаної інструкції, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи відсутня довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, водночас до адміністративних матеріалів долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 60009662 від 24 жовтня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.,

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, крім, зокрема, постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

В силу положень ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже, у діях ОСОБА_1 суд вбачає повторність керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та вчинила правопорушення повторно протягом року.

Як встановлюється з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Polo, ДНЗ НОМЕР_1 , вимог наведених Правил не дотримався, оскільки його вина у вчиненні адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є доведеною «поза розумним сумнівом» та підтверджується дослідженими доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559692 від 05 січня 2026 року, де викладено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП;

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6009662 від 24.10.2025;

рапортом від 05.01.2026, відповідно до якого 05.01.2026 отримано заяву та зареєстровано ЄО за №210, як порушення Правил дорожнього руху.

Перераховані вище докази зібрані у передбаченому законом порядку, не викликають сумніву щодо їх належності та допустимості, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР у дату, час, та місці, зазначені у протоколі.

При цьому, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також в матеріалах справи наявний рапорт інспектора СРПП ВП № 1 Кам`янського РУП сержанта поліції Молі Є.І, на ім`я начальника ВП №1 Кам`янського РУП підполковника поліції Михайла Ільницького, в якому вказані обставини зупинки трансопртного засобу Volkswagen Polo, ДНЗ НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та складання на останнього протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Суд враховує, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, яким працівник поліції інформує керівництво про законність та обґрунтованість його дій. Суд приймає до уваги те, що вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.5 ст.126, є безальтернативними, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки у суду відсутні відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів на території України за ОСОБА_1 ..

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 7, 9, 40-1,126, 245, 251, 252, 268, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП судом не встановлено,на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п’ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА