Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №173/2495/23 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2495/23

Номер провадження1-кп/173/24/2026

В И Р О К

іменем України

24 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041430000272 від 23 червня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,-ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , близько 05 год. 00 хв. 23.06.2023 р., більш точний час не встановлено, перебував у АДРЕСА_1 , поблизу домоволодіння № 32/2 належного громадянину ОСОБА_5 . В цей же час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканості іншого володіння особи, шляхом незаконного проникнення до території домоволодіння АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на порушення конституційного права на недоторканість житла та іншого володіння особи передбаченого ст. 30 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується недоторканість житла та іншого володіння особи, тобто не допускається проникнення до житла та іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду, ОСОБА_4 переліз через металевий паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , таким чином незаконно проник до території домоволодіння ОСОБА_5 і тим самим порушив конституційне право ОСОБА_5 на недоторканість іншого володіння особи.

Потерпілий ОСОБА_5 про час і місце розгляду кримінального провадження повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність. Зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, покарання просив призначити на розсуд суду. З огляду на що, суд, заслухавши думку учасників судового провадження та переконавшись в тому, що за відсутності потерпілого можливо з`ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у його відсутність.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення. Пояснив, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Ввечері 23.06.2023 р. він був вдома, переліз через паркан у двір до потерпілого та забрав шланг який лежав на подвір`ї. Територія подвір`я була огороджена. Шланг взяв собі, думав використовувати для поливу. Паркан був з сітки, він розумів, що таким чином власник загородив свою територію від інших осіб. Додав, що з потерпілим питання вирішив, повернув йому шланг та дав в користування свою драбину, наразі товаришують між собою. У скоєному розкаявся.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпілий, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, який критично ставиться до скоєного, щиро розкаюється, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання, з урахуванням обставин які як пом`якшують, так і обтяжують відповідальність обвинуваченого, його ставлення до скоєного, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України та вирішити питання щодо речових доказів та судових витрат.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_4 критично ставиться до скоєного, є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що вчинене ним кримінальне правопорушення віднесене до не тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України.

Разом з цим, судом встановлено, що обвинувачений визнав свою вину в інкримінованому правопорушенні за обставин встановлених судом, висловив жаль з приводу вчиненого, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проходив службу в ЗСУ. За таких підстав суд вважав можливим застосувати до нього ст. 75, 76 КК України, надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Запобіжний захід у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-23/27001-ТВ від 10.08.2023 на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-23/27001-ТВ від 10.08.2023 в сумі 1434,00 грн.

Речові докази:

-Поливний шланг переданий потерпілому ОСОБА_5 під розписку залишити останньому за належністю.

-Мобільний телефон марки Самсунг з сім картою переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відповідно до квитанції № 1289 про отримання на зберігання речових доказів. Вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих)стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження – 775, порядковий номер – 190 – повернути ОСОБА_4 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1