Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №233/4418/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 233/4418/24

Провадження №2/932/1238/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

представника позивача - адвоката Скрипченка Д.В.,

представника відповідача - адвоката Чохрій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад обґрунтування та вимог первісного та зустрічного позовів

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , і в обґрунтування позовних вимог вказав, що вони тривалий час проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, під час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Поступово відносини погіршилися, вони припинили спільне проживання, а син залишився мешкати з ним. Судовими рішеннями було визнано факт сумісного проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2012 року до жовтня 2019 року, а його визнано батьком дитини, визначено місце проживання сина разом із батьком та припинено стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. В подальшому рішенням німецького суду з ОСОБА_2 на його користь стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 50% її доходів. 15.09.2020 сину призначене оформлення соціальної допомоги як дитині- інваліду до 18 років (діагноз Б 84.0). Дитина страждає на дитячий аутизм, що вимагає додаткових заходів з його лікування, розвитку, реабілітації, пов`язано із необхідністю звернення до медичних закладів та соціальних установ, потребує відповідного режиму. Відповідач вийшла заміж за громадянина Німеччини та протягом останніх 4 років жодним чином не бере участі в житті сина, не надає допомоги, крім аліментів, ОСОБА_4 жодного разу не бачив матір та повністю втратив до неї звичку. Таким чином, з 2020 року і дотепер ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків: не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у житті дитини, її вихованні; не виявляє зацікавленості в подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я; не турбується про фізичний і духовний розвиток; не виявляє інтересу до внутрішнього світу. Достовірно знаючи про діагноз сина, відповідач не бере участі в лікуванні, реабілітації, не зацікавлена результатами його розвитку. З огляду на наведене просить суд позбавити її батьківських прав щодо сина.

У зустрічному позові ОСОБА_2 вказує, що вона дійсно виїхала до Федеративної республіки Німеччина та мешкає там, надати згоду на виїзд разом з нею сина ОСОБА_1 відмовився. Судом було визначене місце проживання дитини з батьком, вони мешкали в м. Костянтинівці Донецької області, потім - у АДРЕСА_1 . За цією адресою вона приходила, щоб зустрітися з сином, викликала поліцію для зустрічі з дитиною. Вона неодноразово просила позивача надати інформацію про дитину, дозволити зустрічі, але він ігнорував прохання, наполягав відмовитися від батьківських прав, пропонуючи за це відмову від аліментів. Вона сплачує аліменти на підставі рішення німецького суду, заборгованості не має, в середньому 275 євро на місяць. На її звернення до органів виконавчої влади щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з сином, але по суті питання вирішене не було. Про зміну місця проживання дитини позивач її не повідомив, заблокував можливість здійснювати телефонні дзвінки, писати повідомлення дитині в соціальних мережах та месенджерах. ОСОБА_1 перешкоджає їй у спілкування з сином та домовитися у них не виходить. Під час дії воєнного стану приїхати на постійне місце проживання в Україну з Німеччини у неї немає можливості. Вона телефонує та пише на відомий мені номер телефону позивача, щоб поспілкуватися з дитиною, але ОСОБА_1 уникає дзвінків, заблокував її у месенджерах. То ж, позивач порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлене судом, а також порушує її право як матері на спілкування з сином. Вважає, що первісна позовна заява про позбавлення мене батьківських прав спровокована саме її зверненням до служби у справах дітей щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини. Просить суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, надавати фото та відео сина, повну та достовірну інформацію про стан його здоров`я, розвиток, здібності, успіхи, навчання раз на два місяці; визначити їй способи участі у спілкуванні та вихованні дитини: безперешкодно спілкуватися з сином двічі на тиждень (у вівторок та суботу) в розумній кількості та тривалості розмов за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, інтернет тощо); надати можливість проводити з дитиною канікули у літній та зимовий час тривалістю 7 днів з можливістю відвідувати родичів та виїжджати за межі м. Кривого Рогу в разі її особистого приїзду на територію України; у разі її особистого приїзду на територію України надати можливість бачитися з дитиною кожну неділю з 11-00 до 16-00 за місцем проживання дитини, її перебування або за місцем проживання, перебування матері з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини з урахуванням потреб та інтересів дитини без присутності батька; у разі її особистого приїзду на територію України надати можливість бачитися з дитиною кожні вівторок та четвер з 17-00 до 19-00 за місцем проживання дитини, її перебування або за місцем проживання, перебування матері з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини з урахуванням потреб та інтересів дитини без присутності батька.

ІІ. Позиції, пояснення, заяви (клопотання) учасників справи

В ході розгляду справи представник позивача підтримав вимоги первісного позову та не визнав вимоги зустрічного позову. Наголосив, що син сторін через наявність встановленого діагнозу потребує особливого догляду, у нього наявний звичний уклад життя, він звик до дружини батька та називає її мамою, а дистанційне спілкування з відповідачем може негативно вплинути на стан дитини, оскільки вона відвикла від біологічної матері. Позивач жодним чином не перешкоджає відповідачеві у спілкуванні з сином.

Представник відповідача вимоги первісного позову заперечила, зустрічні - підтримала. Зауважила, що жодних доказів винної поведінки матері, ухилення її від виконання батьківських обов`язків у справі немає, натомість вбачається активне перешкоджання батька спілкуванню дитини з матір`ю, її участі у житті дитини, він приховує інформацію про сина. Після народження ОСОБА_4 позивач не був записаний його батьком, і лише коли відповідач почала планувати виїхати до Німеччини, він почав процедуру визнання батьківства, проти чого ОСОБА_2 не заперечувала. Потім він відмовив у дозволі на виїзд дитини, хоча об`єктивно там було б краще лікувати та реабілітувати хлопчика. Вже після виїзду відповідач неодноразово надсилала синові подарунки, писала листи позивачеві, але він не забирав конверти з пошти. У 2021 році вона приїхала побачити сина, але батько не дозволив та вона викликала поліцію. У 2024 році мати звернулася до органів опіки та піклування, вони викликали позивача та з`явився позов про позбавлення батьківських прав. Наразі відповідач щомісяця сплачує позивачеві 277 євро аліментів. Її чоловік є громадянином Німеччини, є повністю незрячим та потребує постійної допомоги в побуті, тому постійно приїздити до України вона не має змоги. Востаннє мати бачила сина у 2021 році, коли він перебував з нею, але потім батько забрав його. Наразі її доходи мінімальні, вона не може повною мірою працювати через необхідність догляду за чоловіком.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради до суду не прибув, надавши заяву про розгляд справи за відсутності, третьою особою надані відповідні висновки з питань, порушених у позовах сторін.

Представником позивача заявлялися суду клопотання про долучення, витребування та виключення доказів, призначення у справі комплексної судової психолого-психіатричної експертизи щодо дитини, виклик і допит свідків - позивача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 .

В подальшому клопотання про виклик та допит свідків відкликане представником позивача.

Представником відповідача заявлялися суду клопотання про долучення доказів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Справа перебувала на розгляді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області та внаслідок зміни підсудності судових справ даного суду надійшла на розгляд Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою суду від 02.04.2025 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

21.04.2025 надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою від 05.05.2025 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

12.06.2025 судом отримані висновки органу опіки та піклування Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради.

Ухвалою суду від 09.09.2025 відмовлено у призначенні у справі комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

17.09.2025 ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

10.03.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з проголошенням його вступної та резолютивної частини 20.03.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дитина ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є дитиною з інвалідністю підгрупи «А» у віці до 18 років з приводу дитячого аутизму.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 його визнано батьком дитини та внесені зміни до актового запису про народження щодо зазначення відомостей про батька.

Мати дитини ОСОБА_8 13.08.2020 уклала шлюб з ОСОБА_9 та згідно з перекладеною довідкою відділу з питань порядку та громадянства міста Карлсруе, Федеративна Республіка Німеччина, від 20.11.2020 місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Чоловік відповідача згідно з перекладеними посвідченням особи з інвалідністю та медичними довідками від 19.09.2024 має тяжку інвалідність, постійно потребує супроводжуючої особи, його супроводжує дружина.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2020 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 факту сумісного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2012 року до жовтня 2019 року, визнання спільного майна та його поділ.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.08.2023 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визначене місце проживання дитини з батьком та припинене стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, які раніше були стягнути судовим наказом від 08.12.2020.

Рішенням виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради від 20.09.2023 ОСОБА_1 надано дозвіл на зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_6 з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».

14.10.2023 видане свідоцтво про народження ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівці Донецької області від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Рішенням Вищого земельного суду міста Карлсруе, Федеративна Республіка Німеччина, від 09.02.2024 відхилена заява про скасування наказу місцевого суду Карлсруе від 21.06.2022 про стягнення з ОСОБА_13 на утримання сина аліментів шляхом зобов`язання виплати їх батькові дитини ОСОБА_14 в розмірі 40% або 50% мінімального розміру аліментів.

Наразі дитина мешкає з батьком та його дружиною ОСОБА_5 в АДРЕСА_3 , дитині створені належні умови для проживання, що підтверджене актом служби у справах дітей від 20.01.2025.

Психолого-педагогічна характеристика дитини, складена 27.06.2025 фахівцями КЗ «БНРЦ «Довіра» КМР вказує, серед іншого, що рівень розвитку пізнавальних, психічних процесів у дитини не відповідає віковим вимогам, емоційно-вольова сфера незріла, контакт утруднений, стимульований, тривожно реагує на нове оточення, має порушення саморегуляції та самоконтролю.

Консультативний висновок спеціаліста КНП «КМЛ №16» КМР від 04.07.2025 вказує на дитячий аутизм та розлад експресивної мови дитини, рекомендує режим дня, спостереження з боку пов`язаних осіб, КПТ та сімейну психотерапію, заняття з логопедом-дефектологом, медикаментозну підтримку. За висновком експериментально-психологічного обстеження дитини від 04.08.2025 контакт, орієнтованість та комунікація практично відсутні, увага, пам`ять, інстинкт не розвинені. Високий рівень симптомів аутичного спектру, гіперактивність.

Згідно з виписками з банківського рахунку ОСОБА_2 за період з 02.01.2023 по 30.08.2024 нею щомісячно перераховувалися ОСОБА_1 аліменти в розмірі від 272,00 до 418,50 євро на утримання дитини.

Відповідачем ОСОБА_2 надано суду власні фотознімки з дитиною, біля місця проживання дитини, докази спроб комунікації з позивачем у 2021, 2023, 2024 роках щодо участі у житті дитини шляхом листування, оскільки, як зазначено у листах, ОСОБА_1 заблоковано телефонний номер відповідача.

З наданої з ДНЗ №15 Костянтинівської міської ради характеристики дитини вбачається, що з 01.09.2020 ОСОБА_6 відвідував дитячий садок компенсуючого типу №15, на той час мати перебувала в декретній відпустці та проживала спільно з дитиною. Під час відвідування садочка мати проявила себе зацікавленою у розвитку та вихованні дитини, відвідувала консультації з психологом та дефектологом, належно доглядала сина та вчасно забирала його.

14.07.2021 ОСОБА_2 звернулася до ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області щодо вжиття заходів до ОСОБА_1 , який не дає їй бачитися з їхнім спільним сином, з ОСОБА_1 проведено бесіду, в якій він вказав, що ОСОБА_2 сама не хоче бачити сина, а він не перешкоджає їй та не вчиняє протиправних дій щодо неї, ОСОБА_2 повідомлено про відсутність ознак адміністративного або кримінального правопорушень.

На звернення ОСОБА_2 від 05.10.2021 керівником ДНЗ №15 12.11.2021 їй загалом повідомлено про стан розвитку дитини, але вказано на неможливість надати інформацію про знаходження дитини з 14.09.2021 з причини ненадання батьком дитини згоди на розголошення інформації, що є медичною таємницею.

14.02.2022 ОСОБА_2 звернулася до завідувача ДНЗ №15 із запитом щодо стану дитини, її розвитку, причин відсутності в дитячому садку, відповідь на звернення відсутня.

З листування в мессенджері з абонентом «ОСОБА_15», наданого відповідачем, вбачається, що на запитання про сина абонент інформації не надає, для спілкування з дитиною вимагає від відповідача сплатити послуги Інтернету, допускає образливі висловлювання на її бік, схиляє до відмови від батьківських прав, погрожує позовами тощо.

З наданого позивачем відеозапису вбачається, що у дитини встановилися добрі довірливі стосунки з дружиною позивача ОСОБА_5 .

Згідно з висновком виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 29.11.2024 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_12 є недоцільним.

Згідно з висновком виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 12.06.2025 питання щодо визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_12 покладені на розсуд суду.

V. Оцінка суду

Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову не підлягають задоволенню, а зустрічного - мають бути задоволеними судом з таких підстав.

Так, суд вважає, що досліджені у справі докази не підтверджують позицію позивача щодо ухилення відповідачем від виконання обов`язків матері відносно малолітнього сина сторін.

Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу (далі - СК) України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до положень ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, а також протягом шести місяців не виявили відносно дитини батьківської опіки.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, як виходить зі змісту ст.165 СК України, надане, зокрема, іншому з батьків, з яким проживає дитина, тобто ОСОБА_1 має таке право та реалізував його.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У пунктах 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В той самий час, в діях відповідача суд не вбачає ухилення від виконання нею батьківських обов`язків - вона бажає приділяти увагу синові, спілкуватися з ним, бути обізнаною про його життя, стан здоров`я, успіхи та проблеми, намагається комунікувати з позивачем, що не спростоване представником позивача в судовому засіданні. Доводи сторони позивача про самоусунення матері від виховання дитини та неперешкоджання позивачем їй у спілкуванні з сином не підтверджені жодними доказами. В той самий час надані відповідачем докази - листування сторін в месенджері, паперові листи, які відповідач протягом декількох років надсилала позивачеві, її звернення до поліції, до органів опіки та піклування, а також її активна позиція під час розгляду цієї справи у вигляді участі представника свідчать про чітко визначений намір матері спілкуватися з дитиною, виховувати її та опікуватися нею. Відповідач бере участь в утриманні дитини, регулярно та в достатній мірі сплачуючи аліменти.

Будь-які об`єктивні дані щодо жорстокого поводження, насильства, застосування недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини з боку відповідача стороною позивача суду не надані.

Проживання відповідача закордоном та необхідність постійного догляду за чоловіком, а також захворювання дитини та формування у неї звички до дружини позивача не є визначеними законом підставами для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 (далі - Конвенція), ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Діючи виключно в інтересах дитини з метою захисту її прав, суд, визнаючи, що законодавство України і усталена практика Європейського Суду з прав людини визначає позбавлення батьківських прав крайньою мірою при вирішенні подібних справ, не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 суд зазначає, що статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

За положеннями ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 153 СК України вказує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст.159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ від 16.07.2015).

Системний аналіз наведених норм матеріального права разом з практикою ЄСПЛ дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Наданими доказами відповідачем доведено, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з сином та його вихованні, приховуючи інформацію щодо нього, не надаючи можливості побачити дитину, зблизитися з нею після тривалого періоду окремого проживання.

Посилання сторони позивача на захворювання дитини та особливості поведінки, викликані ним, безсумнівно заслуговує на увагу та має бути враховане відповідачем під час налагоджування контакту з сином. Суд звертає увагу на те, що відповідач обізнана про захворювання дитини, висловлює готовність брати участь в її лікуванні та реабілітації, та відсутність доказів можливого негативного впливу на розвиток дитини з урахуванням особливостей стану здоров`я та доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо сина в минулому підтверджує відсутність законодавчо визначених перешкод для цього.

Слід наголосити, що в подібних справах узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з приводу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.

Суд, визначаючи спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні дитини, враховує, що мати, яка проживає окремо від дитини, зобов`язана брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з сином, враховуючи її бажання приймати участь у вихованні.

Для дитини на емоційному рівні вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність щодо малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки саме це в подальшому може бути причиною нових емоційних розладів у дитини. Враховуючи вже наявний стан здоров`я дитини, батькам є вкрай важливим підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини, зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини. Наявність між сторонами спорів не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на ній, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір, має право любити їх та спілкуватися з ними без обмеження.

Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, режим дня та лікарські рекомендації, поведінку кожного з батьків, суд дійшов висновку про можливість визначення заявлених відповідачем у зустрічному позові способів участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_12 :

-безперешкодно спілкуватися з дитиною двічі на тиждень (у вівторок та суботу) з 17-00 до 19-00 за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, інтернет тощо);

-проводити з дитиною літні та зимові канікули тривалістю 7 днів влітку та 7 днів взимку з можливістю виїзду разом з дитиною за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

-бачитися з дитиною під час перебування ОСОБА_2 на території України кожні вівторок та четвер з 17-00 до 19-00 та кожної неділі з 11-00 до 16-00 за місцем проживання дитини, її перебування або за місцем проживання, перебування ОСОБА_2 , з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини з урахуванням потреб та інтересів дитини без присутності батька;

Суд вважає, що такий спосіб участі матері у вихованні дитини буде якнайкраще відповідати інтересам дитини та забезпечить потребу сина у спілкуванні з матір`ю.

Також суд вважає за необхідне зауважити сторонам, що у справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, зміни психо-емоційного статусу, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього. Визначений судом спосіб участі матері у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між маатір`ю та дитиною в інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення, в тому числі з урахуванням поточного стану здоров`я ОСОБА_12 . З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, порушення інтересів дитини, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати найкращім інтересам дитини.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивача за первісним позовом слід віднести на його рахунок, а з урахуванням задоволення зустрічного позову з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32, код за ЄДРПОУ 05410872), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі Дніпропетровської області ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_2 такі способи участі у спілкуванні та вихованні дитини:

-безперешкодно спілкуватися з дитиною двічі на тиждень (у вівторок та суботу) з 17-00 до 19-00 за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, інтернет тощо);

-проводити з дитиною літні та зимові канікули тривалістю 7 днів влітку та 7 днів взимку з можливістю виїзду разом з дитиною за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

-бачитися з дитиною під час перебування ОСОБА_2 на території України кожні вівторок та четвер з 17-00 до 19-00 та кожної неділі з 11-00 до 16-00 за місцем проживання дитини, її перебування або за місцем проживання, перебування ОСОБА_2 , з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини з урахуванням потреб та інтересів дитини без присутності батька;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 24.03.2026.

Суддя: В.С. Салькова