Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №200/716/19 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 200/716/19

Провадження № 2/932/322/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Травкіній В.Р.

за участі

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Товарна біржа «Катеринославська нерухомість», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна від добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває позовна заява ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що його посвідчено 10.06.1998 року Товарно біржою «Катеринославська нерухомість» за реєстровим номером 958-Н;

-скасувати запис № 23697019 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 ;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після рідного дідуся - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після рідного брата - ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-витребувати у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ;

-- стягнути з відповідачів судовий збір.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь - ОСОБА_7 , якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

На день смерті дідуся разом з ним постійно проживали та були зареєстровані позивач та рідний брат, ОСОБА_8 . Тому вони разом з братом фактично прийняли спадщину, оскільки вступили у володіння спадковим майном та спадщину прийняли відповідно до положень ст.ст. 548, 549, 561 ЦК УРСР. Крім того позивач та брат протягом шестимісячного строку після смерті дідуся звертались з відповідними заявами до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача - ОСОБА_8 помер у Російській Федерації. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті брата, який на день смерті постійно проживав разом з ним та був зареєстрований.

Таким чином позивачу після смерті рідного дідуся та рідного брата відповідно до положень ст. 548 ЦК УРСР та ч. 5 ст. 1268 ЦК України в порядку спадкування належала спірна квартира в цілому.

12.12.2017 року звернувшись до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, позивач дізнався що став жертвою шахраїв, які на підставі сфальсифікованих документів зареєстрували право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . Державну реєстрацію було проведено 16.11.2017 року на підставі підробленого договору купівлі-продажу нерухомого-майна посвідченого 10.06.1998 року на Товарній біржі «Катеринославська нерухомість, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , тобто після смерті ОСОБА_7 .

В подальшому квартиру було продано ОСОБА_5 , яка також продала квартиру ОСОБА_6 .

Враховуючи, що квартира вибула з власності власників без їх згоди, а позивач є єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті дідуся та брата, а отже є законним власником спірної квартири, просить позов задовольнити.

Відповідачем - ОСОБА_5 подано відзив на позов, в якому зазначає, що за договором купівлі-продажу від 01.12.2017 року придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 , який був посвідчений нотаріусом. Під час посвідчення правочину нотаріусом було перевірено дані у відповідних реєстрах. Позивач не надав доказів на підтвердження родинних відносин із спадкоємцем. Довідка про склад сім`ї не може бути належним доказом, оскільки не містить дату та номер документа. Позивачем пропущено всі строки прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_2 не може бути належним позивачем по даній справі.

Позивачем подано відповідь на відзив ОСОБА_5 , в якій зазначає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті свого дідуся та брата, однак не отримував свідоцтва про право на спадщину. Позивач не залежно від свого громадянства може захищати свої порушені права в суді.

Відповідачем - ОСОБА_6 подано відзив, в якому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують родинні відносини між онуками та їх померлим дідом. Позивачем не подавались у шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини після смерті діда та брата. ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, а тому у разі задоволення позову на відповідача буде покладено надмірний тягар. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2019 року відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.04.2019 року за № 61 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019 року, справу передано для розгляду судді Женеску К.В.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року суддя Женеску Е.В. прийняла справу до провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.01.2020 року за № 41 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 року, справу передано для розгляду судді Сліщенко Ю.Г.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року суддя Сліщенко Ю.Г. прийняв справу до провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.07.2020 року за № 237 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 року, справу передано для розгляду судді Яковлеву Д.О

Ухвалою суду від 24.07.2020 року суддя Яковлев Д.О. прийняв справу до провадження.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 01.03.2021 року за № 109 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року, справу передано 31.03.2021 року для розгляду судді ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 31.03.2021 року суддя ОСОБА_9 прийняла справу до провадження та призначила судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.11.2024 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду по суті, у судовому засіданні.

Внаслідок звільнення судді ОСОБА_9 з займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 08.04.2025 року за № 746/0/15-25, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року передано у провадження судді Куцевола В.В..

Ухвалою від 18.07.2025 року справу прийнято до провадження суддею Куцеволом В.В. та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково зазначив, що позивач є законним власником спірної квартири, яка вибула з його власності без його волі.

У судове засідання інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, а також вислухавши представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 26.04.21993 року ОСОБА_7 належала квартира АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді КП «ДМТІ» ДМР від 21.02.2018 року та інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_7 був власником квартири АДРЕСА_1 , про що 09.12.2005 року до реєстру внесено запис про право власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у вказаних реєстрах наявні записи:

- 16.11.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.1998 року;

- 01.12.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.12.2017 року;

- 19.09.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.09.2018 року;

- 16.05.2018 року про заборону на вчинення дій з відчуження квартири АДРЕСА_1 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/7825/18 від 14.05.2018 року;

- 31.10.2018 року арешт квартири АДРЕСА_1 на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/6630/18 від 25.10.2018 року.

Згідно копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.1998 року № 958-Н зареєстрованого Товарною біржею «Катеринославська нерухомість», ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по, що Відділом актів громадянського стану виконкому Кіровської районної ради міста Дніпропетровська зроблено актовий запис № 431.

Згідно матеріалів спадкової справи № 883/98 відкритої Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 10.09.1998 року до майна померлого ОСОБА_7 (т.1 а.с. 52-60), із заявою про прийняття спадщини 16.09.1998 року звернулась дружина померлого ОСОБА_10 , що підтверджується кпією свідоцтва про одруження. Також, ОСОБА_11 , яка діяла від імені ОСОБА_2 звернулась до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори 30.01.2019 року із заявою про прийняття спадщини, а 16.02.2019 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

16.09.1998 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Зайченко І.А. видано ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з грошових внесків.

Згідно копії свідоцтва про смерть (т.2 а.с. 136-137) серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 66/2019 відкритої Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою 29.01.2019 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 121-144), із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась ОСОБА_11 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Згідно копії довідки про склад сім`ї наданої позивачем, у квартирі АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Вказана довідка не містить дати її видачі та у ній не зазначено станом на яку дату ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проживають за вказаною у ній адресою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 коли був чинний Цивільний кодекс УРСР 1963 року, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норми права саме в такій редакції.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Позивач в обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_7 був його рідним дідусем.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до копії свідоцтва про народження виданого 16.10.1956 року (т. 2, а.с. 85), ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т.2, а.с 132, 143) наявні записи про батьківство ОСОБА_7 : син - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (т. 2, а.с 140), ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_8 батьками якого записані: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (т. 2, а.с 144), ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_2 батьками якого записані: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (т. 2, а.с. 84), ОСОБА_17 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що зроблена актовий запис № 1065.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що донька ОСОБА_7 - ОСОБА_12 , змінила прізвище на " ОСОБА_18 " (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про зміну прізвища, актовий запис, виписку з книг запису актів громадянського стану чи ін.).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позивач при зверненні до суду з даним позовом, не довів, що його суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес порушено або невизнається особою, до якої пред`явлено позов. Самі по собі дії відповідачів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що його мати є донькою ОСОБА_7 , суд вважає, що відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому доходить висновку про відмову в позові

Окрім цього, як встановлено судом, спадщину після смерті ОСОБА_7 у спосіб передбачений чинним законодавством прийняла його дружина ОСОБА_10 , якій було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з грошових внесків.

Таким чином посилання позивача у позові на те, що він та його брат ОСОБА_8 є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 є безпідставними.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Така ж позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року прийнятій за результатами розгляду справи № 523/9076/16-ц в якій також зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є окремою підставою для відмови у його задоволенні.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 та витребування цього майна на користь позивача, спадщину після смерті якого прийняла його дружина, однак останню не залучено до участі у справі в якості співвідповідача, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4,12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Товарна біржа «Катеринославська нерухомість», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол