Суд: Братський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: оренди
Дата: 23 березня 2026 р.
Справа: №471/732/25
Суддя: Гукова І. Б.
Справа № 471/732/25
Провадження №2/471/56/26
Номер рядка звіту 31
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2026 року с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді – Гукової І.Б.,
за участю секретаря – Прокопчук Н.Г.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/732/25 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 4821480800:03:000:0086. 08.02.2019 року вказана земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_4 строком на 15 років, тобто до 08.02.2034 року з правом пролонгації. Відповідно до умов договору орендна плата становить 3% від нормативно грошової оцінки і повинна бути сплачена до 31 грудня кожного року. Однак, в порушення умов договору відповідач протягом шести років не сплачував орендну плату за вказану земельну ділянку. Між позивачем та відповідачем 15.03.2019 року укладено договір оренди на іншу земельну ділянку, площею 5,43 га з кадастровим номером 4821480800:04:000:0116, який належним чином виконується орендарем. Враховуючи те, що орендар систематично не виконує умови договору та не сплачує орендну плату за земельну ділянку площею 2,00 га, позивач просить суд розірвати договір оренди від 08.02.2019 року.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, суду зазначив, що наявні у справі докази повністю підтверджуються позовні вимоги, а тому просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та суду зазначила, що між позивачем та відповідачем дійсно було укладено договору оренди двох земельних ділянок. Однак за усною домовленістю, земельна ділянка площею 2,00 га оброблялася самим власником, ОСОБА_3 , а отже, оскільки орендар не використовував земельну ділянки то він і звільняється від обов`язку щодо сплати орендної плати. Однак, не зважаючи не те, що ОСОБА_4 не використовував земельну ділянку, площею 2,00 га, він сплачував орендну плату, передбачену договором, що підтверджується скріншотами АТ КБ «Приватбанк» та відомостями щодо отримання натур продукції в рахунок орендної плати.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08 лютого 2019 року між ОСОБА_3 , як власником землі та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 4821480800:03:000:0086. Строк дії договору становить 15 років.
Відповідно до п.п. 9, 11 Договору орендна плата виплачується в строк до 31 грудня кожного року у грошовій формі та становить 3% від нормативно грошової оцінки, 1825,35 грн. або в натуральній формі.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 33 вказаного Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Позивач, звертаючись до суду із позовом вказує не те, що протягом шести років не отримує орендну плату від орендаря.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає, що орендар не зважаючи на наявність договору оренди, не використовував земельну ділянку, а її обробітком всі ці роки займався ОСОБА_3 .
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідачем не доведено під час розгляду справи тієї обставини, що ним не здійснювалося використання земельної ділянки, а отже є підстава для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами виплати орендної плати є документи, що фіксують факт передачі коштів: банківські виписки, квитанції, прибуткові/видаткові касові ордери, розписки (при готівкових розрахунках) або відомості про виплату. Документ має чітко вказувати призначення платежу, суму, дату та сторони договору.
Таких документів стороною відповідача суду не надано.
Надані скріншоти банківських переказів не містять інформації, яка б беззаперечно підтвердила виплату орендарем орендної плати саме за земельну ділянку площею 2,00 га. також не є доказом належного виконання умов договору з виплати орендної плати «відомостей з видачі зерна», оскільки у наданих відомостях не вказано детально за яку саме земельну ділянку здійснювалася видача зерна, а також не зазначено вартості продукції.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено неналежне виконання орендарем умов договору оренди земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 4821480800:03:000:0086, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати понесені при сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі – задовольнити.
Розірвати договір оренди землі, який укладено 08 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо використання земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 4821480800:03:000:0086.
Судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .
Позивач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Гукова І. Б.,
Оригінал: reyestr.court.gov.ua