Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №944/6621/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6621/25

Провадження №1-кп/944/1700/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141350000650 від 13.09.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Паньківка Сватівського району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , військовослужбовця, який перебуває на посаді оператора військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

солдат ОСОБА_4 проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 12.09.2025 приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні ракетного укриття школи спеціалістів безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , що за адресою АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту із потерпілим військовослужбовцем військової частив НОМЕР_3 старшим солдатом ОСОБА_6 , керуючи прямим умислом спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкодження, усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, тримаючи у правій руці ніж, завдав один удар ОСОБА_6 в ділянці шиї, чим спричинив останньому колото-різану рану правої підшеленної ділянки з ушкодженням судин шиї, яка супроводжувалась гострою кровотечею та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_4 спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати та не позбавляти волі. Висловив своє бажання продовжити військову службу. Зазначив, що має намір добровільно відшкодувати потерпілому завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, хоча викликався в кожне судове засідання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України, потерпілий має право давати пояснення, показання або відмовитися їх давати.

Згідно з ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Враховуючи, що потерпілий був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, його процесуальна поведінка свідчить про небажання приймати участь у судовому засіданні та відповідно надавати показання, суд дійшов висновку за можливе у його відсутності з`ясувати всі обставини та провести судовий розгляд за відсутності потерпілого.

Обвинувачений, його захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, так як він умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставина, яка, відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання - є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, не мав намір ухилятися від відповідальності, щиро розкаявся, бажає відшкодувати потерпілому завдану шкоду, хоче продовжити службу у ЗС України, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд також дійшов висновку про необхідність звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі суду до набрання вироком законної сили, виходячи з вимог ч.1 ст.377 КПК України, згідно з якою якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання.

Зарахування строку досудового тримання під вартою обвинуваченого до моменту його звільнення з-під варти в залі суду слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_2 , у разі зміни місця служби – командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_4 згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши з-під варти в залі судового засідання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання термін утримання під вартою з моменту фактичного затримання з 13.09.2025 по 24.03.2026 включно, відповідно ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 17.09.2025 на камуфляжну футболку, штани мультикам, кросівки кольору хакі, шкарпетки чорного кольору, які поміщено в картонну коробку, – скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 17.09.2025 на 4 сліди речовини бурого кольору, які опечатано та поміщено в паперовий конверт, скляну пляшку об?ємом 1 л, бляшану пляшку «Revo», дві частини бляшаної пляшки «Revo» та пластикову пляшку «Прозоре», ніж довжиною 20 см, які поміщено в 3 паперові коробки, телефон марки «ОРРО», який поміщено в паперовий конверт, – скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-4 сліди речовини бурого кольору, які опечатано та поміщено в паперовий конверт, скляну пляшку об?ємом 1 л, бляшану пляшку «Revo», дві частини бляшаної пляшки «Revo» та пластикову пляшку «Прозоре», ніж довжиною 20 см, які поміщено в 3 паперові коробки, - знищити.

-камуфляжну футболку, штани мультикам, кросівки кольору хакі, шкарпетки чорного кольору - повернути володільцю ОСОБА_4 ;

- телефон марки «ОРРО», який був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - залишити у володінні останнього.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7