Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №335/7048/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7048/25 1-кп/335/440/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

В С Т АН О В И В:

01 липня 2025 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 за № 4356-IX, з 09 травня 2025 року строком ще на 90 діб, знаходячись біля кафе “Lviv Croissants”, що розташований за адресою пр. Соборний, буд. 171, м. Запоріжжя, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з стільця на літній терасі вищезазначеного кафе, з метою особистого збагачення, таємно викрав рюкзак чорного кольору фірми «Cat Core Cherokee Rd.» вартість якого згідно висновку експерта складає 3234 гривень 60 копійок, в якому знаходились особисті речі потерпілого ОСОБА_6 , а саме:

- ноутбук фірми HP ProBook 450 G8 Notebook PC вартість якого згідно висновку експерта складає 11 617 гривень 50 копійок;

- мобільний телефон Samsung galaxy s25 256 gb, в корпусі сірого кольору , вартість якого згідно висновку експерта складає 35 639 гривень 50.;

- мобільний телефон Samsung galaxy s25 256 gb в корпусі жовтого кольору вартість якого згідно висновку експерта складає 35 639 гривень 50 копійок;

- мобільний телефон Samsung galaxy s24 256gb в корпусі сріблястого кольору вартість якого висновку експерта складає 27 554 гривень 42 копійок;

- фірмовий чехол «Samsung» чорного кольору вартість якого складає 1 799 гривень, а всього майна на загальну суму 115 483 гривні 72 копійок, що на праві власності належить потерпілому ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_5 , покинув місце скоєння злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд майном, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, та пояснив, що у вказаний в обвинувальному акті день та час знаходячись на площі Поляка в м.Запоріжжя, в літньому кафе побачив на стільці рюкзак, вирішив його забрати, прийшов додому з чужим рюкзаком, після чого ліг спати, коли проснувся побачив, що біля вікон його квартири перебувають працівники поліції, яким він видав рюкзак, в якому знаходився ноутбук, три мобільних телефони. В скоєжному розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, з заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 є доведеною, і його дії суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Разом з тим, дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

За приписами п. 1 примітки до ст. 185 КК України, відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185,186,189-191, або статтями 187, 262 КК України.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно з дослідженими матеріалами кримінального провадження щодо судимостей ОСОБА_5 , вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2004 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнений 28.03.2008 року за відбуттям строку покарання.

З урахуванням положень ст. 12 КК України кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 185 КК України відносяться до нетяжких злочинів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Таким чином, станом на момент вчинення кримінального правопорушення - 01.07.2025 року судимість за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2004 року була погашена та ОСОБА_5 є особою, яка в силу ст. 89 КК України, не судима.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Наведене узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2020 (справа № 739/1140/18) та 20.04.2023 (справа № 206/1127/21).

При цьому, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч. 4 ст. 32 КК України).

Таким чином, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення - 01.07.2025 року судимість ОСОБА_5 за вироком суду від 29.06.2004 року була погашена, тому відсутня кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України, - «крадіжка, вчинена повторно».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України підлягає виключенню кваліфікуюча ознака «вчинена повторно» і його дії за ч. 4 ст. 185 КК України належить кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину, розкаявся в скоєному, раніше в силу си.89 КК України не судимий, під наглядом у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, на утриманні малолітніх дітей або непрацездатних осіб не має, офіціально не працевлаштований, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

З урахуванням усіх обставин, відомостей про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що доцільним та необхідним для виправлення обвинуваченого та для попередження скоєння нових злочинів є покарання, яке не пов`язане з ізоляцією від суспільства, у зв`язку з чим суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_5 такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта на підставі ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 відсутні.

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає строком на 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн.

Речові докази за постановою слідчого від 01.07.2025 року, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити останньому; відеозапис з приміщення ОСОБА_7 від 01.07.2025 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку, до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1