Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №390/2003/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 390/2003/23

провадження № 51-4677 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121040000411, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 засуджено за те, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку залишив зберігати з метою збуту та яку 19 липня 2023 року у період часу з 11:43 до 12:21 год, перебуваючи за адресою: вул. Молодіжна с. Підгайці, Кіровоградської області, незаконно збув особі з легендованими установочними даними ОСОБА_8 за 200 грн, яку останній добровільно видав працівникам ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та яка, згідно з висновком експерта №СЕ-18/112-23/7418-НЗПРАП від 03 серпня 2023 року, є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0286 г.

Крім того, він же, 23 серпня 2023 року у період часу з 11:15 до 11:40 год, перебуваючи за адресою: вул. Молодіжна с. Підгайці, Кіровоградської області, незаконно повторно збув особі з легендованими установочними даними ОСОБА_8 за 200 грн особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку останній добровільно видав працівникам ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та яка, згідно з висновком експерта №СЕ-18/112-23/8289-НЗПРАП від 29 серпня 2023 року, є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,016 г.

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб ОСОБА_7 незаконно придбав наркотичний засіб - метадон який залишив зберігати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 без мети збуту та яку в подальшому, 23 серпня 2023 року у період часу з 15:20 до 17:25 год було виявлено та вилучено слідчим СВ ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області в ході проведення обшуку домоволодіння за вказаною адресою та яка, згідно з висновком експерта №СЕ-19/112-23/8207-НЗПРАП від 05 вересня 2023 року, є небезпечним наркотичним засобом - метадоном, обіг якого заборонено, масою 0,036 г.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України та пом`якшивши його до 5 років позбавлення волі і звільнивши засудженого від відбування визначеного на підставі ст. 70 КК України остаточного покарання на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи про те, що за наявних у справі даних про особу засудженого, його поведінки після скоєних злочинів у суду є достатньо підстав для пом`якшення засудженому покарання та застосування положень статей 69 та 75 КК України.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримав свої касаційні вимоги та просив їх задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до положень ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442- 1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням за ч. 2 ст. 307 КК України та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, посилаючись на наявність достатніх підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до кримінального проступку, інший до тяжких злочинів, обставини справи, дані про особу винного, зокрема, його позитивну характеристику, те, що він займається ремонтом автомобілів для ЗСУ та має відповідні подяки військових частин і підрозділів, раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, має тяжке захворювання.

Враховано обставини, що пом`якшують покарання, якими обґрунтовано судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що його обтяжують та призначено покарання за правилами ст. 70 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

При цьому, суд не знайшов достатніх підстав для застосування до ОСОБА_7 положень статей 69, 75 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, який не погоджувався з призначеним покаранням та вважав, що з огляду на дані про особу ОСОБА_7 , йому слід пом`якшити призначене за ч. 2 ст. 307 КК України покарання і застосувати положення статей 69, 75 КК України, дійшов висновку про безпідставність таких доводів сторони захисту та погодився з вироком суду першої інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для пом`якшення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України та обґрунтовано виснував, що покарання, призначене засудженому судом першої інстанції відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З призначеним ОСОБА_7 покаранням погоджується також колегія суддів та вважає, що саме таке покарання відповідатиме меті покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому менш суворого покарання та застосування положень статей 69 та 75 КК України у касаційній скарзі захисника не наведено, а всі наведені ним обставини були враховані судом першої інстанції при обранні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України в мінімальних межах санкції зазначеної статті закону України про кримінальну відповідальність, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3