Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №632/523/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/523/26

провадження №3/632/158/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м.Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., розглянувши справу, яка надійшла з ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП України в Харківській області про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Більшовик Первомайського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , який не працює, раніше до адмінвідповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину,

за ст. 185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202158 від 14.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції за наступних обставин.

Вдень 14.03.2026 об 1125 годині ОСОБА_1 знаходячись біля с.Троїцьке Лозівського району Харківської області на вимогу працівника поліції Бігуна В.П. прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 в категоричній формі відмовився, почав висловлюватися нецензурною лайкою та намагався втекти. На неодноразові вимоги припинити свої протиправні дії не реагував, через що був затриманий, відповідно до протоколу затримання № 009109 від 14.03.2026, та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 .

На підтвердження вчинення правопорушення суду надано: рапорт про виправлення описки в протоколі затримання, протокол про адміністративне затримання від 14.03.2026, рапорт поліцейського офіцера громади ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення від 14.03.2026, складений щодо ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, де суть правопорушення зазначено як 03.12.2025 о 14:00 годині не з`явився за викликом по повістці начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.03.2026, останній не визнав.

Суду пояснив, що 14.03.2026 об 1125 годині разом з батьком їхав на автомобілі. За кермом був батько. Поліцейський автомобіль їх наздогнав та дав команду зупинитися. Вони зупинились. З автомобіля вийшов поліцейський ОСОБА_2 та сказав, що причина зупинки – не працює поворотний ліхтар. Перевіривши, з`ясувалося, що всі ліхтарі працюють, тим паче вони з батьком їхали по прямій та поворот не вмикали, щоб поліцейський побачив непрацюючий ліхтар. Протокол поліцейський складати відмовився, зазначивши, що в нього немає бланків, проте побажав перевірити документи. Він обурився та зазначив, що той не має права щось перевіряти, раз не було законних підстав для зупинки. Додав, що поліцейський ОСОБА_2 особисто знайомий з ним та його життєвою ситуацією, що він один виховує дитину, т.я. є офіцером громади, та був достовірно обізнаний, навіть через органи опіки, що він через суд встановлював факт виховання дитини одним батьком. Документи (рішення суду) у нього були на руках, суд він виграв, та на пропозицію подивитися – відмовився, почав казати, що він його доставить до РТЦК та СП, навіть якщо його відпустять, на що він також категорично відмовився, т.я. його туди не викликали (повісток він не отримував), а оформлювати документи на відстрочку збирався через ЦНАП. Говорили на підвищених тонах всі, а також всі, разом з поліцейським, висловлювалися нецензурною лайкою, той, навіть на адресу його батька, який його вдвічі старший. Документів, що він щось порушив, йому поліцейський не показав, викликав другий екіпаж поліції. Він перелякався, не розуміючи що з ним будуть робити, тому намагався піти. Його затримали та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його згодом відпустили, зазначивши «Нащо ти його привіз?».

В суді зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів про вчинення ним злісної непокори законному розпорядженню та вимогам поліцейського, оскільки як таких даних розпоряджень з боку поліцейського не було, лише прослідувати до РТЦК та САП без пояснення причин та відмовившись перевірити наявні документи, тому в його діях відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Просив справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також вважає, що дії працівників поліції були незаконними та з перевищенням свої службових повноважень.

Заслухавши особу яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, перевіривши та дослідивши письмові докази, приходжу до наступного висновку.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В п. 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП роз`яснено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, не вказано яке правопорушення вчинив останній, у зв`язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити ці дії, та в чому конкретно полягала злісна непокора, що є невід`ємною частиною об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.

Обов`язок збирання доказів правопорушення покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського чи письмові пояснення з визнанням вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самі по собі не можуть бути доказами у справі, а лише фіксують відповідні факти і повинні узгоджуватися з іншими доказами, і доповнювати один-одного.

Аналізуючи рапота поліцейського та протокол про адміністративне правопорушення № 118, складений тво. офіцера групи розгляду та супроводу адміністративних правопорушень до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 14.03.2026, з яких вбачається, що підставою адміністративного затримання ОСОБА_1 стало начебто порушення останнім ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, в той же час, в самому протоколі №118 від 14.03.2026 суть правопорушення зазначена як неявка ОСОБА_1 03.12.2025 о 14:00 годині за викликом начальника до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Порушення вважається виявленим, з моменту складання акту про неявку за повісткою, а отже не пізніше 04.12.2025. Адмінстягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення.

Відтак, підсумовуючи викладене, якщо ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, на чому наполягав поліцейський і що слугувало вимогою прослідувати до РТЦК та САП, то після неприбуття за повісткою до РТЦК та САП, якщо ОСОБА_1 дійсно не з`явився без поважних причин чи не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання ним виклику, то протокол не складається, відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, а керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 повинно було розглянуто справу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і при наявності доказів вчинення правопорушення – накладено стягнення, при чому чітко зазначено суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 235 КУпАП.

Натомість, матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення № 118 складено поза межами строку притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Інших доказів законності вимоги поліцейського прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.

Крім того, статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Інструкцією № 1026 визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор в руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервньо до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

Відеозапис події до матеріалів справи долучено не було.

Ці обставини свідчать про те, що поліцейським не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично, окрім недоведеності законності вимоги, відсутній і виклад саме злісної непокори законній вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Суд не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.

Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, що складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства, не може бути поставлений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим він не є достатнім доказом вини.

Інших обставин в протоколі та матеріалах справи не відображено, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність в діях особи порушення ст. 185 КУпАП, про які вказано в протоколі.

При цьому ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із вищезазначеного суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 23, ст. 33, ст. 185, ст. 247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: М. М. Босняк