Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №642/1032/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"24" березня 2026 р.

642/1032/26

2-о/642/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.,

при секретарі Семенюк А.Є.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: головне Управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про встановлення факту що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в лютому 2026 року звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження в якій вказав що не може оформити свої пенсійні права оскільки в правовстановлюючих документах мається розбіжність а саме: по-батькові в його дипломі НОМЕР_1 СПТУ №1 м. Черкаси вказано як « ОСОБА_2 » тоді як правильно « ОСОБА_3 ». Прохає встановити що диплом НОМЕР_1 від 16.07.1984р. виданий Черкаським середньо-технічним училищем №1 на ім`я ОСОБА_4 належить йому.

Ухвалою від 17.02.26р. відкрито окреме провадження.

Заявник подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Представник зацікавленої особи надав пояснення з проханням розглядати справу за їх відсутності. Покладались на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи суд встановив що заява підлягає задоволенню за наступним:

судом встановлено що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси про що було видано свідоцтво про народження НОМЕР_2 .

16.07.1984р. Черкаським середньо профісійно-технічним училищем №1 видано диплом НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 .

Копією свідоцтва про переміну прізвища НОМЕР_3 від 21.02.1996р. підтверджено що ОСОБА_4 змінив прізвище на « ОСОБА_5 ».

28.02.1996 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_4 в якому в даті народження зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Аналізуючи вищевказані факти суд дійшов висновку що дійсно вищевказаний диплом належить заявнику та при його укладенні помилково його по-батькові вказане як « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 » .

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами від 25.05.1998 року Звернути увагу судів на те, що відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб, а також за заявою прокурора.

Оскільки встановлення факту належності заявнику правовстановлюючого документу має правове значення, від якого залежить виникнення особистих чи майнових прав, а чиним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення вказаного факту, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 43, 76-81, 315 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Заяву – задовольнити.

Встановити факт – диплом НОМЕР_1 виданий 16.07.1984р. Черкаським середньо професійно-технічним училищем №1 на ім`я ОСОБА_4 належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

С У Д Д Я Є. Ольховський