Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №642/1393/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1393/26

Провадження № 1-кп/642/331/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12026221220000059 від 17.01.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи достеменно обізнаною про введення на території України воєнного стану починаючи з 05 год. 30 хв., 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015» вчинила таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану за наступних обставин.

В період часу з березня 2022 року точну дату не встановлено по 13.11.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала доглядальницею у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , де і проживала. Після смерті ОСОБА_7 13.11.2025, за усною домовленістю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 залишилась проживати в даній квартирі на праві тимчасового проживання, яка на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

05.01.2026, точний час не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , через своє скрутне матеріальне становище вирішила вчинити крадіжку будь – якого майна, яке знаходилось у вказаній квартирі, після чого зайшовши в вітальню побачила на стіні LED – телевізор «Samsung» модель: UE42F5020AK, який кріпився на стіну на металевий кронштейн чорного кольору, надалі зайшовши в приміщення кухні на столі вона побачила мікрохвильову піч «DAEWOO KOR – 4A07», білого кольору, які належали ОСОБА_4 .

Саме в той час, у ОСОБА_6 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з даної квартири.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою наживи, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність свого діяння використовуючи ту обставину, що за її діями ніхто не спостерігає, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди, перебуваючи в приміщенні вітальні за допомогою викрутки та плоскогубців які знайшла в квартирі, та які використовувала в якості знаряддя злочину, від`єднала та таємно викрала LED – телевізор «Samsung» модель: UE42F5020AK, вартістю 6756 гривень 67 копійок, та кріплення на стіну до телевізору, вартістю 613 гривень 33 копійки, що належить ОСОБА_4 , надалі продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи в приміщенні кухні ОСОБА_6 таємно викрала мікрохвильову піч «DAEWOO KOR – 4A07», білого кольору, вартістю 1099 гривень 67 копійок, що належить ОСОБА_4 .

Після цього, ОСОБА_6 покинула місце скоєння злочину, звернувши на свою користь викрадене майно, розпорядившись ним на власний розсуд.

В результаті вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_6 завдала потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 8469 гривень 67 копійок.

Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

24 лютого 2026 року між обвинуваченою ОСОБА_6 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 , та прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно такої угоди ОСОБА_6 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та на підставі ст. 75 КК України із звільненням ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також, покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.

Обвинувачена ОСОБА_6 повністю визнав себе винуватою та беззастережно, пояснила, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до неї у разі затвердження угоди судом, а саме призначення їй покарання у виді 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Обвинувачена просила затвердити угоду про визнання винуватості, яку вона уклала добровільно, надала згоду на призначення обумовленого сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_4 , який надав прокурору письмову заяву про згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим по даному кримінальному провадження, підтвердив згоду на укладення угоди про визнання винуватості, та не заперечував проти призначення покарання узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до вимог ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внаслідок якого шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного: обвинувачена ОСОБА_6 без застереження визнає свою винуватість у зазначеному діянні. Вказаною угодою визначено покарання ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_6 в повному обсязі розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати стягнути з ОСОБА_6 .

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на майно, на яке накладено арешт в рамках даного кримінального провадження.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 472, 474 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду від 24 лютого 2026 року про визнання винуватості між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_6 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком на - 1 (один) рік.

У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи №1036 від 29.01.2026, яка виконана експертами Харківського НДЕКЦ МВС України, у розмірі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 80 коп.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21.01.2026 (справа № 642/261/26, провадження №1-кс/642/101/26) на тимчасово вилучене майно 17.01.2026 в період часу з 12:50 год. по 13:20 год., за адресою: АДРЕСА_4 , під час огляду місця події а саме: мікрохвильову піч «DAEWOO KOR – 4A07», SN: TM108E05680288, білого кольору - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21.01.2026 (справа № 642/261/26, провадження №1-кс/642/102/26) на тимчасово вилучене майно 17.01.2026 в період часу з 12:50 год. по 13:20 год., за адресою: АДРЕСА_2 , під час огляду місця події, а саме: LED – телевізор Samsung, модель: UE42F5020AK, тип: UE42F5020, серійний номер: 34853LEDB00703F, з кабелем живлення, пультом дистанційного управління, та двома USB кабелями; металеве кріплення для телевізору; приставка «Воля» KAONMEDIA – VM 1940 Hуbrid, SN: BS10034003303199, MAC: 80:8С:97АС:1В, пультом дистанційного управління - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мікрохвильову піч «DAEWOO KOR – 4A07», SN: TM108E05680288, білого кольору;

- LED – телевізор Samsung, модель: UE42F5020AK, тип: UE42F5020, серійний номер: 34853LEDB00703F, з кабелем живлення, пультом дистанційного управління, та двома USB кабелями; металеве кріплення для телевізору; приставка «Воля» KAONMEDIA – VM 1940 Hуbrid, SN: BS10034003303199, MAC: 80:8С:97АС:1В, пультом дистанційного управління - після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.\

Суддя ОСОБА_1