Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №402/147/26 — Благовіщенський районний суд Кіровоградської області

Справа №402/147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2026 р. Благовіщенський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Хименко О.А.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Благовіщенське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в якому просить: визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27.98 кв.м. за набувальною давністю.

Позов до суду обґрунтований тим, що З 2013 року громадянин ОСОБА_1 здійснював догляд за своїм сусідом ОСОБА_2 1944 року народження, який проживав в своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується заявами з нотаріально засвідченими підписами свідків гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , які є сусідами покійного ОСОБА_2 (копії додаються). Вище вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року зареєстрованого в реєстрі за № 1400 (копія додається).

В 2015 році громадянин ОСОБА_2 помер, що підтверджується випискою із по господарської книги №108 від 05.02.2026 року виданою старостою Благовіщенської міської ради Жорняком І., також з даної довідки вбачається, що за Громадянином ОСОБА_2 ,1944 р.н. згідно по-господарської книги № 8 (2022-2026) числиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 , особовий номер об`єкта по-господарського обліку – 0336-3, адреса домогосподарства - АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 (копія додається).

Після смерті власника житлового будинку – ОСОБА_2 , по теперішній час позивач продовжував відкрито та добросовісно користуватись даним будинком, як власним, доглядати за ним, здійснював поточні ремонти, що підтверджується заявами з нотаріально засвідченими підписами свідків гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , які є сусідами та їм відомо про користування Позивачем даним домоволодінням, також відкрите та добросовісне користування даним будинком з 2015 року по теперішній час підтверджується довідкою від 15.01.2026 року №33 виданої старостою Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (копії додаються).

За вказаний період часу користування позивачем житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 ніхто з претензіями чи будь якими іншими заявами щодо права на даний будинок не звертався.

Відповідачем у справі про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. Якщо ж попередній власник нерухомості не був відомий чи не міг бути встановлений володільцем такого майна, відповідачем виступає орган, що має повноваження управляти таким майном. Враховуючи ту обставину, що даний будинок розташований на території Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області , та яка має повноваження управляти таким майном, тому відповідачем в даній справі має бути Благовіщенська міська рада (далі-Відповідач).

Право власності на даний будинок було зареєстровано за покійним ОСОБА_2 в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №2750501 від 11.08.2006 року.

26 лютого 2026 року ухвалою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначення підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Терновенко Р.М. в судове засідання не з`явились, надіслали до суду заяву якою підтримують заявлені вимоги та просять розглянути справу у їх відсутності

Представник відповідача Благовіщенської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, відзиву на позов не подавав та позов визнав.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд, ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ретельно проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке:

Особу позивача ОСОБА_1 встановлено згідно паспорта громадянина України ( а.с.8).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року ОСОБА_2 являється власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на даний будинок було зареєстровано за покійним ОСОБА_2 в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №2750501 від 11.08.2006 року.

В 2015 році громадянин ОСОБА_2 помер, що підтверджується випискою із по господарської книги №108 від 05.02.2026 року виданою старостою Благовіщенської міської ради Жорняком І., також з даної довідки вбачається, що за Громадянином ОСОБА_2 ,1944 р.н. згідно по-господарської книги № 8 (2022-2026) числиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 , особовий номер об`єкта по-господарського обліку – 0336-3, адреса домогосподарства - АДРЕСА_1 домогосподарства – ОСОБА_2 (копія додається).

З 2013 року громадянин ОСОБА_1 (далі – Позивач) здійснював догляд за своїм сусідом ОСОБА_2 1944 року народження, який проживав в своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується заявами з нотаріально засвідченими підписами свідків гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , які є сусідами покійного ОСОБА_2 (копії додаються). Вище вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року зареєстрованого в реєстрі за № 1400 (копія додається).

Після смерті ОСОБА_2 спадщина не була ні ким успадкована, спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформацією наданою нотаріусом Гайворонської державної нотаріальної контори Голованівського району.

Факт відкритого та добросовісного володіння та користування позивачем вказаним житловим будинком підтверджується довідкою Благовіщенської міської ради № 33 від 15.01.2026 року.

Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК)

Відповідно до статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Визначаючи умови набуття права власності за набувальною давністю, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц вказав, що лише за наявності таких умов можливе набуття права власності на чужі речі: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Для набуття права власності за набувальною давністю всі вказані умови повинні бути наявними у сукупності.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 серед умов набуття права власності за набувальною давністю виокремив такі: «Наявність суб`єкта, який здатний певний об`єкт набути у власність; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння чужим майном; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.

Строк, після спливу якого особа можу набути нерухоме майно у власність за набувальною давністю становить 10 років. Безперервність володіння означає, що особа володіє об`єктом нерухомості протягом визначеного строку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.02.2020 у справі №923/82/19, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, вищевказаних постанов Пленуму ВССУ та Верховного Суду, умовами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є:

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння;

- безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння.

У цій справі суд установив, що позивач добросовісно заволоділа і користується вищевказаним будинком, не приховувала факт знаходження майна у її фактичному володінні, таке володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У матеріалах справи відсутні дані про осіб, які б пред`являли свої права на вказану 3/5 частини житлового будинку, що дає підстави дійти висновку про відсутність осіб (крім позивача), які могли б мати майнові права або законні інтереси на вищевказану квартиру.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність визначених законом умов для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами у справі.

Питання щодо розподілу судових витрат у позові не порушувалось і в судовому засіданні не ініціювалось.

Керуючись статтями 258, 259, 264-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27.98 кв.м., житловою площею 13.5 кв.м., допоміжною площею 14.46 кв.м.

Судові витрати залишити по фактично понесеними за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Л.Ю.Ясінський