Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №344/2109/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2109/26

Провадження № 1-кп/344/820/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міськийсуд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину без поважних причин, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, повторно, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин в умовах воєнного стану 25 лютого 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та незаконно без поважних причин перебував поза її розташуванням до 10 квітня 2025 року і проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків.

Крім цього, ОСОБА_4 , діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин в умовах воєнного стану 13 липня 2025 року повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 та незаконно без поважних причин перебував поза її розташуванням до 27 січня 2026 року (до затримання ОСОБА_4 працівниками Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області), тим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що він під час проходження військової служби зв`язався з недоброю компанією. Вони випивали у зв`язку з чим почали виникати сварки і бійки. Перше СЗЧ він вчинив в лютому 2023 року, однак в квітні 2025 року добровільно повернувся на службу. Повторне СЗЧ він вчинив в липні 2025 року через погіршення стану здоров`я і до моменту затримання в січні 2026 року перебував вдома, де проводив час на власний розсуд. В стаціонарних лікувальних закладах в період СЗЧ він не перебував. До вчиненого ставиться критично, щиро каявся. Бажає продовжити військову службу.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, вчинене повторно.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправленнята попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами; дані про особу винного; його вік; стан здоров`я та його майновий стан; він одружений; має на утриманні одну малолітню дитину; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; за місцем служби характеризується посередньо, а також те, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності – раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини і щире каяття.

Обставини, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Крім цього, з досудової доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, обвинуваченого та захисника, які погодилися із запропонованим прокурором покаранням, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України,і такепокарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Крім цього, суд зазначає, що положення ст.ст. 69 і 75 КК України у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зокрема ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану, - не застосовуються.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 27 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 27 січня 2026 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 83200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Головуючий-суддя ОСОБА_6