Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №183/10452/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10452/25

№ 2/183/6204/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на житло,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Вдовики О.М., звернулася до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (до перейменування Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області), в якому просила визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірна квартира належить їйна підставі договору купівлі-продажу від 02.07.1991 р. № 2857, що посвідчений державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори.

Відповідно до технічного паспорту квартира складається з двох житлових кімнат, загальна площа 44,30 кв.м., з них житлова площа – 27,60 кв.м. та складається з наступних кімнат: 1-а кімната – 15, 10 кв.м., 2-а кімната – 12,50 кв.м., кухні – 6,7 кв.м., ванної кімнати – 3,2 кв.м., коридору - 5,9 кв.м., вбудованої шафи – 0,90 кв.м., лоджії – 1,60 кв.м.

Відповідно до абз. 13 пп.10 п.1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.09.2024 № 3984-ІХ місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району перейменовано на місто Сіверськодонецьк.

Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації № 47ВА від 19.01.2024 вул. Менделєєва у м. Сєвєродонецьк перейменована на вул. Миколи Амосова.

У зв`язку з військовою агресією проти України позивач була вимушена переміститися з місця свого проживання, а саме з м. Сіверькодонецьк у м. Біла Церква Київської області. На теперішній час позивач є внутрішньо-переміщеною особою.

Позивачу відомо, що внаслідок воєнних дій її квартиру було пошкоджено. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень квартири на теперішній час не вбачається можливим з огляду на відсутність у позивачів спеціальних знань, а також беручи до уваги небезпечну ситуацію, тимчасову окупацію міста Сіверськодонецьк.

Право власності на квартиру позивач не встигла своєчасно зареєструвати в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому будь-які відомості про право власності на вищезазначену квартиру відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення своєї квартири, позивач звернулась із заявою від 13.03.2025 року за реєстраційним номером 65788995 до державного реєстратора прав на нерухоме майно, виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області.

Рішенням державного реєстратора від 16 квітня 2025 року № 7842162 позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01 січня 2013 року.

Державним реєстратором отримано відповідь від Сіверськодонецької міської військової адміністрації, в якій вказала, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ». Проте архівні документи КП «Сєвєродонецьке БТІ» на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку з чим Сєвєродонецьке БТІ виконувати свої обов`язки не може, в тому числі надавати інформацію на запити державного реєстратора про наявні в архівні справах зареєстровані права власності до 01.01.2013 року.

У зв`язку з руйнуванням житла у позивача є необхідність подати дані щодо цього до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації, використанням електронної публічної послуги «Відновлення».

На підставі вищевказаного позивач позбавлена можливості здійснити реєстрацію квартири, а тому вимушена звернутися до суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 20).

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року у судовому засіданні призначено розгляд справи по суті.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився, представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.1991 р. № 2857, що посвідчений державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори (а.с. 9-11).

Відповідно до технічного паспорту квартира складається з двох житлових кімнат, загальна площа 44,30 кв.м., з них житлова площа – 27,60 кв.м. та складається з наступних кімнат: 1-а кімната – 15, 10 кв.м., 2-а кімната – 12,50 кв.м., кухні – 6,7 кв.м., ванної кімнати – 3,2 кв.м., коридору - 5,9 кв.м., вбудованої шафи – 0,90 кв.м., лоджії – 1,60 кв.м. (а.с.5-6).

Відповідно до абз. 13 пп.10 п.1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.09.2024 № 3984-ІХ місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району перейменовано на місто Сіверськодонецьк.

Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації № 47ВА від 19.01.2024 вул. Менделєєва у м. Сєвєродонецьк перейменована на вул. Миколи Амосова.

Позивачка зазначає, що будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення своєї квартири, вона звернулась із заявою від 13.03.2025 року за реєстраційним номером 65788995 до державного реєстратора прав на нерухоме майно, виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області.

Рішенням державного реєстратора від 16 квітня 2025 року № 7842162 позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01 січня 2013 року (а.с. 8).

Державним реєстратором отримано відповідь від Сіверськодонецької міської військової адміністрації, в якій вказано, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ». Проте архівні документи КП «Сєвєродонецьке БТІ» на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку з чим Сєвєродонецьке БТІ виконувати свої обов`язки не може, в тому числі надавати інформацію на запити державного реєстратора про наявні в архівні справах зареєстровані права власності до 01.01.2013 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки від 16.04.2022 № 3248-5001105378, зареєстроване місце проживання: за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Також до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію у вищевказаній квартирі (а.с.12-13).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до Закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на: аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою;по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду від 07.10.201-5 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності позивача на квартиру набуте до 01 січня 2004 року, тому до таких правовідносин суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу УРСР,1963 року, Закону України від 07.02.1991 року «Про власність».

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про власність» громадяни набувають право власності у разі укладання угод, які не заборонені Законом.

За змістом ст.ст.128,153 Цивільного Кодексу УРСР, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

В свою чергу, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов:

1) Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Між тим, державна реєстрація таких прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, одним з яких є документ, яких підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно (оригінал та копія), в якості якого є укладений у встановленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Згідно з ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи обставини справи, а також те, що позивач на теперішній час позбавлена можливості отримати документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-81,89,263,265,280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: бульвар Незалежності України, буд. 32, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, Україна, 93400.

Суддя О.В.Сорока.