Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №491/104/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/104/26

Првадження № 1-кп/491/33/26

ВИРОК

іменем України

24 березня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162360000416, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с. Селиванівка Ананьївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 08 вересня 2023 року органом видачі 5123; місце проживання зареєстровано та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; не одружений; має неповну середню освіту; офіційно не працює; раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2025 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом зі своє матір`ю ОСОБА_6 на території парку «Молодіжний», що розташований по вул. Незалежності м. Ананьїв Подільського району Одеської області, де під час бійки із ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, намагався спричинити останньому тілесні ушкодження, але через свою протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, необережно наніс один удар ножем в область внутрішньої поверхні правого стегна своєї матері ОСОБА_6 , яка в цей час намагалась розборонити їх. Внаслідок вказаних незаконних протиправних дій ОСОБА_4 настала смерть ОСОБА_6 , яка перебуває в прямому причинному зв`язку з наявними у неї тілесними ушкодженнями у вигляді «колото-різаною раною внутрішньої поверхні правого стегна, з ушкодженням великої підшкірної вени, підколінної артерії, дрібних гілок артерій, вен та м`язів стегна, яка ускладнилась розвитком внутрішньої кровотечі», та яка супроводжувалася розвитком геморагічного шоку, була небезпечною для життя і за цим критерієм згідно з пунктами 2.1.1а, 2.1.3о Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень

Таким чином, ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, а саме вбивство, вчинене через необережність.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року призначено проведення підготовчого судового засідання у вказаній справі (а.с.14).

В подальшому, ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 16 березня 2026 року справу призначено до розгляду по суті та доручено органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.31).

В судовому засіданні 24 березня 2026 рокупрокурором оголошено короткий виклад обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначені питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень частини першої статті 349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови. На означене сторонами було повідомлено про відсутність вступних промов.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом потерпілої та обвинуваченого, дослідженням характеризуючих доказів відносно обвинуваченого, щодо речових доказів та запобіжного заходу, дослідженням досудової доповіді.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.

Судом у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор, обвинувачений та потерпіла зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин другої та третьої статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит потерпілої та обвинуваченого, дослідження доказів, що будуть надані стороною обвинувачення, а також оголошення досудової доповіді, складеної органом пробації. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Потерпіла ОСОБА_5 під час допиту повідомила, що є бабусею обвинуваченого. Про скоєне їй повідомили працівники поліції, коли приїхали до неї додому, щоб вона забрала ОСОБА_4 . Це сталося 19 грудня приблизно о 20:30 годині. Мати обвинуваченого (дочка потерпілої) їхала з м. Одеса та вирішила пройтися через парк, де це сталося. Вважає за можливе дати умовний термін, зазначила, що пробачила обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду розповів про обставини скоєного злочину, що це було 19 грудня, сиділи у парку, підійшов ОСОБА_8 , вони почали битися. Обвинувачений дістав ніж та почав ним розмахувати щоб розібратися, при цьому він лежав на землі. Мати почала розбороняти, він почав відмахуватися від Жені. Як це сталося все далі він не пам`ятає. Також підтвердив факт вживання ним спиртних напоїв у невеликій кількості.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Після допиту обвинуваченого та потерпілої прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, щодо речових доказів по справі та запобіжного заходу.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Подільського районного сектору № 1 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням орган пробації рекомендує крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти додаткові обов`язки, передбачені пунктами 2, 6 ч. 3 ст. 76 КК України.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах прокурор зазначив, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та із застосуванням положень статті 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Також просив залишити обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили та вирішити долю речових доказів у відповідності до статті 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину він визнає.

Потерпіла просила не позбавляти обвинуваченого волі.

В останньому слові обвинувачений просив не позбавляти його волі.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 119 КК України, - вбивство, вчинене через необережність.

Вирішуючи питання щодо покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною першою статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 12 КК України інкриміноване обвинуваченому діяння відноситься до нетяжкого злочину.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та інших обставини справи, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, частиною третьою статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Частиною першою статті 75 КК України визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, яке не входить до переліку кримінальних правопорушень за вчинення яких особу не може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням. При цьому, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, строк якого не перевищує 5 років, а отже до ОСОБА_4 може бути застосовано звільнення від покарання з випробуванням, передбачене статтею 75 КК України із застосуванням положень статті 76 КК України.

Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що відсутні будь-які наміри уникнути кримінальної відповідальності, особу винного, який: на «Д» (диспансерному) обліку в кабінеті у лікарі-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, згідно характеристики: за час проживання за адресою фактичного місця проживання скарг та заяв від мешканців села не надходило, не є депутатом Ананьївської міської ради, визнав себе винним та розкаявся, раніше не судимий. Суд бере до уваги наявність як пом`якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин. Судом також враховується думка потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі.

Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні ні прокурором, ні потерпілою не заявлявся.

Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

З реєстру матеріалів досудового розслідування та інших матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази, долю яких слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.

Згідно частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно частини першої статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на два місяці, тобто до 20 лютого 2026 року та покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року продовжено строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відносно ОСОБА_4 строком на два місяці, тобто до 18 квітня 2026 року, заборонивши цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 . Також покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

За клопотанням прокурора обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 124, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 ч. 15 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, - у вбивстві, вчиненому через необережність, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 2 (двох) років випробувального терміну:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити, що у відповідності до положень частин другої та третьої статті 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, - продовжити до набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк призначеного покарання за цим вироком час його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 22 грудня 2025 року до набрання вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України трьом дням домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

В силу положень частини першої статті 165 КВК України іспитовий строк засудженому, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 24 березня 2026 року.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року на:

- кофту чорного кольору поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU 0311858, футболку сірого кольору вилучено до паперового конверту з наліпкою NPU 0311859, штани чорного кольору із слідами речовини бурого кольору поміщено до паперового конверту NPU 0311860, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування;

- скляну пляшку «Shake» ємністю 330 мл. поміщену до сейф пакету Національна поліції України SUD 2008704, пляшку від води «Моршинська» ємністю 750 мл., яка поміщена до сейф пакету Національна поліції України EXPT 0205746, мобільний телефон «NOKIA» чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 із сімкарткою НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету Національна поліції України SUD 1121175, запальничку із пошкодженим пластиковим корпусом поміщену до сейф пакету Національна поліції України SUD 1000383, паперовий пакетик в середині якого знаходиться речовина рослинного походження в висушеному та подрібненому стані поміщено до сейф-пакету Національна поліції України SUD 2008700, светр чорного кольору який поміщено до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329931, светр темного кольору поміщено до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329932, ніж типу «метелик» із слідами бурого кольору поміщений до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329928, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування;

- пару кросівок білого кольору, розмір 43, без маркування, зі слідами речовини бурого кольору, запаковано до паперового конверту та скріплено биркою NPU 0311861, штани чорного кольору спортивного виду, без маркування із слідами речовини бурого кольору запаковано до паперового конверту та скріплено биркою NPU 0311862, куртка піксельна зеленого кольору розміром S - 46, зі слідами речовини бурого кольору, яка запакована до паперової коробки та скріплена биркою NPU 0311863, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, - скасувати.

Речові докази, а саме:

- кофту чорного кольору поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU 0311858, футболку сірого кольору вилучено до паперового конверту з наліпкою NPU 0311859, штани чорного кольору із слідами речовини бурого кольору поміщено до паперового конверту NPU 0311860, скляну пляшку «Shake» ємністю 330 мл. поміщену до сейф пакету Національна поліції України SUD 2008704, пляшку від води «Моршинська» ємністю 750 мл., яка поміщена до сейф пакету Національна поліції України EXPT 0205746, мобільний телефон «NOKIA» чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 із сімкарткою НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету Національна поліції України SUD 1121175, запальничку із пошкодженим пластиковим корпусом поміщену до сейф пакету Національна поліції України SUD 1000383, паперовий пакетик в середині якого знаходиться речовина рослинного походження в висушеному та подрібненому стані поміщено до сейф-пакету Національна поліції України SUD 2008700, светр чорного кольору який поміщено до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329931, светр темного кольору поміщено до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329932, ніж типу «метелик» із слідами бурого кольору поміщений до паперового конверту Національна поліції України із наліпкою NPU 0329928, пару кросівок білого кольору, розмір 43, без маркування, зі слідами речовини бурого кольору, запаковано до паперового конверту та скріплено биркою NPU 0311861, штани чорного кольору спортивного виду, без маркування із слідами речовини бурого кольору запаковано до паперового конверту та скріплено биркою NPU 0311862, куртка піксельна зеленого кольору розміром S 46, зі слідами речовини бурого кольору, яка запакована до паперової коробки та скріплена биркою NPU 0311863, - знищитипісля набрання вироком законної сили.

Цивільний позов прокурором, потерпілою під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

У відповідності до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку.

Копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1