Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №607/24301/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2026 Справа №607/24301/25 Провадження №2/607/978/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент–Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», Банк, позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року у розмірі 161 503,72 грн станом на 19 листопада 2025 року, яка складається з: 132 379,22 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 27 828,39 грн - загальний залишок заборгованості по процентам, 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією, 1 296,11 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, та судові витрати 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 червня 2024 року, будучи клієнтом Банку, відповідач уклав з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101717330132116, щодо надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 150 000,00 грн, строком на 60 місяців - до 01 червня 2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. Позивач надав позичальнику кредит, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

За вказаних вище обставин, АТ «А–Банк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року у розмірі 161 503,72 грн.

Ухвалою судді від 24 листопада 2025 року позовну заяву АТ «А–Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 24 листопада 2025 року, представником позивача АТ «А–Банк» 27 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків із підтвердженням про надсилання копії позовної заяви відповідачу засобами поштового зв`язку.

Ухвалою судді від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/24301/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача АТ «А–Банк» не з`явився, проте разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав суду.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку. Власним підписом відповідач підтвердив, що він згоден з тим, що дана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку.

02 червня 2024 року відповідач простим електронним підписом, відповідно до умов та правил надання банківських послуг шляхом введення ОТР-пароля 0181, підписав заяву про погодження використання удосконаленого електронного підпису, який визнає аналогом власноручного підпису, та що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного підпису.

02 червня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101717330132116, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, та отримав строковий кредит у сумі 150 000,00 грн на строк 60 місяців, до 01 червня 2029 року, процентна ставка (фіксована) - 55% річних, розмір щомісячного платежу 7 463,28 грн, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387029290700, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій 447 795,97 грн.

Відповідно до п. 18 цієї Заяви, відповідач підтверджує та погоджується, що до укладання цієї угоди, ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням: www.abank.com.ua, в повному об`ємі відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку: www.a-bank.com.ua, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Отримав їх примірники, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, які оформлені в таблицю, та з якими ОСОБА_1 ознайомився шляхом накладення електронного підпису, базуються на обраних споживачем умовах кредитування та включають суму кредиту за договором, проценти за користування кредитом з 02 червня 2024 року до 01 червня 2029 року, де чиста сума кредиту – 447 795,97 грн, з яких: сума кредиту – 150 000,00 грн, проценти – 297 795,97 грн.

З меморіальних ордерів № TR.37155431.31945.65455 та № TR.37155431.31946.65455 від 02 червня 2024 року вбачається, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти в сумі 150 000,00 грн; призначення платежу: видача кредиту згідно договору №АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року.

За змістом розрахунку заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за спірним договором станом на 19 листопада 2025 становить 161 503,72 грн, яка складається з наступного: 132 379,22 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 27 828,39 грн – загальний залишок заборгованості за процентами; 1296,11 грн – загальний залишок заборгованості за пенею.

Як слідує з банківської виписки по кредиту в АТ «А-Банк», за період 02 червня 2024 року – 18 листопада 2025 року, Клієнт ОСОБА_1 станом на 19 листопада 2025 року має заборгованість в сумі 161 309,62 грн. Також у Виписці відображено нарахування відсотків, простроченої заборгованості та періодів, за які вони були нараховані, з 02 червня 2024 року по 18 листопада 2025 року.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно–телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно–правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно–телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно–телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно–телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Вищеописані судом докази в сукупності із нормами матеріального права свідчать про виникнення зобов`язань відповідача перед позивачем, оскільки ОСОБА_1 02 червня 2024 року шляхом накладення електронного підпису, підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», попередньо ознайомився з умовами кредитування, які в подальшому були погоджені сторонамив Заяві про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року. Кредитні кошти, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок, що стверджується меморіальними ордерами та випискою по кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір від 02 червня 2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки. Цей договір, серед іншого, містить інформацію щодо істотних умов кредитного договору, а саме вид (послуга «Швидка готівка») та тип кредиту (строковий), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами (55% на рік), строк кредитування 60 місяців - до 01 червня 2029 року.

За встановлених обставин, 02 червня 2024 року у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачеві грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Отож, Виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц.

Таким чином, виписка з карткового рахунку, яка додана до позовної заяви є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, і часткове повернення отриманих коштів у кредит.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610,611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Встановлено, що відповідачу надано кредит у розмірі 150 000,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 55% річних.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Разом з тим, кредитні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору на строк 60 місяців, до 01 червня 2029 року, то спірні правовідносини, що стосуються дострокового повернення кредиту, врегульовані положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що уразі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла -щонайменше натри календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.

За відсутності факту належного направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору, суд може стягнути лише прострочену суму боргу, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 409/1398/18.

У межах заявленого спору підлягає до стягнення заборгованість за простроченими платежами за період із 02 червня 2024 року по 03 листопада 2025 року, які не мають статусу дострокового стягнення та узгоджуються із графіком платежів, який містить електронний підпис позичальника ОСОБА_1 .

Доказів на підтвердження наявності у позичальника на момент підписання заяви заперечень щодо умов кредитування, матеріали справи не містять, як і доказів належного виконання свого зобов`язання.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання умов зобов`язання, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченими платежами за тілом кредиту за період із 02 червня 2024 року по 03 листопада 2025 року у розмірі 132 379,22 грн та за відсотками, які за вказаний період склали суму 24 916,90 грн.

У іншій частині вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки відсутні докази обов`язкового письмового повідомлення позичальника з наданням строку для усунення допущених порушень, після спливу якого у разі невиконання позичальником зобов`язання кредитор набуває право дострокової вимоги за споживчим кредитом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З приводу позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року у розмірі 1 296,11 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 1 296,11 грн, яка нарахована за період з 03 серпня 2025 року по 19 листопада 2025 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 157 296,12 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 359,29 грн (157 296,12 * 2 422,40 : 161 503,72), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280–282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент–Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101717330132116 від 02 червня 2024 року в розмірі 157 296 (сто п`ятдесят сім двісті дев`яносто шість),12 грн.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент–Банк» 2 359 (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять),29 грн сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30–денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство «Акцент–Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, адреса місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська