Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №505/4730/24 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4730/24

Провадження № 2/505/1143/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши під час відкритого судового засідання в залі судових засідань в м. Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Кредит-капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 52 500 грн. Просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6319047 від 02.09.2022, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом у термін, встановлений договором.

02.12.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 85-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6319047 від 02.09.2022.

Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 52 500 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн, заборгованість за процентами - 36 000 грн, заборгованість за комісією - 1 500 грн.

Відповідачем заяви по суті справи до суду не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Представником позивача 12.02.2025, 18.04.2025 та 27.07.2025 подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та про згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у постанові КЦС ВС від 24.10.2024 по справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 02.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6319047, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 15 000 грн на строк на 105 днів, який складається з пільгового періоду 15 днів, та поточного - 90 днів, термін повернення кредиту 16.12.2022. Комісія за надання кредиту складає 1 500 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. Згідно п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом складають впродовж пільгового періоду 15 днів зі ставкою 1 % в день складають 2 250 грн, згідно п. 1.5.3. договору - впродовж поточного періоду 90 днів зі ставкою 3 % в день проценти складають 40 500 грн. Нарахування процентів здійснюється на залишок кредиту (основного зобов`язання). Договір містить п. 1.6 відповідно до якого базова процентна ставка є фіксованою.

Відповідно графіку платежів за договором про споживчий кредит № 6319047 від 02.09.2022 відповідач повинен здійснити повне погашення кредиту 16.12.2022, загальна вартість кредиту складає 59 250 грн, в тому числі 15 000 грн - тіло кредиту, 1 500 грн - комісія за видачу кредиту, 42 750 грн - проценти за користування кредитом.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора «L82855», що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор надіслано на номер телефону НОМЕР_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням АТ КБ «Приватбанк» № 81780160 від 02.09.2022.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 6319047 від 22.09.2022, наданої первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 15 000 грн, а ТОВ «Мілоан» проводило щоденне нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 150 грн (1 % в день) протягом 15 днів згідно із п.1.5.2. договору, з 18.09.2022 до 01.12.2022 впродовж в розмірі 450 грн (3 % в день) 75 днів згідно з п. 1.5.3.

Також, судом встановлено, що 02.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 85-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

На виконання умов вказаного договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 653 676,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен банк» № 69199 від 05.12.2022.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками витяг з акту прийому-передачі реєстру боржників від 02.12.2022, підтверджує факт переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору відступлення права вимоги.

Відповідно відомостей що зазначені у реєстрі боржників від 02.12.2022 до договору відступлення права вимоги № 85-МЛ від 02.12.2022 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 52 500, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн, заборгованість за процентами - 36 000 грн, заборгованість за комісією - 1 500 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога про заміну кредитодавця та про погашення кредитної заборгованості за № 22109148/216 від 14.10.2025.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою комісії, процентів за користування ними (кредитні правовідносини), з врахування укладеного договору уступки права вимоги.

Застосоване законодавство

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16.

Так, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. «Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16.11.2016, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 04.06.2018, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06.11.2017 у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2017, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до встановлених у судовому засіданні обставин, 02.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 6319047, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 15 000 грн строком на 105 днів, з яких 15 днів становить пільговий період зі ставкою 1 % на день, а наступні 90 днів - поточний період зі ставкою 3 % на день. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 1 500 грн.

Факт укладення договору підтверджується анкетою-заявою позичальника, паспортом споживчого кредиту, а також довідкою про використання одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті 207 ЦК України. Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у належній формі та є дійсним, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 15 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням банку.

Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховувалися на суму основного боргу за пільговий період 15 днів - 1 % на день, за поточний період - 3 % на день.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку проценти за пільговий період з 02.09.2022 по 16.09.2022 складають 2 250 грн, а проценти за період з 18.09.2022 по 01.12.2022 включно - 33 750 грн. Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих станом на 01.12.2022, становить 36 000 грн.

Суд перевірив арифметичну правильність такого розрахунку та встановив, що він відповідає умовам кредитного договору та кількості днів користування кредитом у відповідних періодах. Так, згідно з умовами кредитного договору, проценти на суму основного боргу 15 000 грн нараховувалися: протягом пільгового періоду 15 днів за ставкою 1 % на день (15 000 ? 0,01 ? 15 = 2 250 грн), а протягом поточного періоду зі ставкою 3 % на день - за 75 днів (15 000 ? 0,03 ? 75 = 33 750 грн). Загальна сума процентів за період з 02.09.2022 по 01.12.2022 становить 36 000 грн.

02.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 85-МЛ, На підтвердження переходу права вимоги до позивача надано акт приймання-передачі реєстру боржників, який містить відомості щодо відповідача та розміру його заборгованості.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав. Відповідно до наданого витягу з реєстру боржників станом на 02.12.2022 за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 52 500 грн, в тому числі: 15 000 грн - тіло кредиту, 1 500 грн - комісія, 36 000 грн - проценти.

Судом встановлено, що зазначена сума процентів сформована за період користування кредитом з 02.09.2022 по 01.12.2022 та не включає нарахувань за період після відступлення права вимоги. Отже, на момент укладення договору відступлення права вимоги відповідна заборгованість вже існувала та могла бути предметом відступлення.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача саме ту суму заборгованості, яка була передана йому первісним кредитором. Суд бере до уваги, що розрахунок заборгованості складений первісним кредитором та не спростований відповідачем, а також відповідає умовам кредитного договору.

Відповідач доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру суду не надав, відзив на позов не подав, що відповідно до принципу змагальності та положень статей 12, 81 ЦПК України свідчить про недоведення ним обставин, які могли б спростувати доводи позивача.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду щодо природи процентів за користування кредитом та дійшов висновку, що проценти у даній справі нараховані у межах строку кредитування, а тому є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності.

Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, порушення ним зобов`язань щодо їх повернення, а також правонаступництво позивача у спірних правовідносинах та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 1 500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та виборі контрагентів. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив свою згоду з усіма його істотними умовами, зокрема і щодо платності послуг кредитора.

Судом встановлено, що при укладенні договору сторони однозначно визначили та погодили розмір комісії, що підтверджується підписом відповідача у графіку платежів, який згідно з умовами правочину є його невід`ємною частиною. Така комісія є складовою частиною загальної вартості кредиту, зазначена в самому кредитному договорі, про яку споживач був належним чином поінформований до моменту підписання договору.

Враховуючи принцип обов`язковості договору, визначений ст. 629 ЦК України, згідно з яким договір є обов`язковим для виконання сторонами, та за відсутності в матеріалах справи доказів оскарження чи визнання недійсними положень договору в частині нарахування комісії, суд приходить до висновку про правомірність вказаного нарахування.

Надані позивачем платіжні документи та розрахунок заборгованості підтверджують факт нарахування зазначеної суми відповідно до алгоритму, визначеного у договорі первісним кредитором. Оскільки відповідач взяв на себе зобов`язання зі сплати погодженої комісії, але не виконав його у встановлені строки, дана сума підлягає стягненню.

Відтак, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення його прав у спірних правовідносинах з відповідачем, а також підтверджено правомірність переходу до нього права вимоги та правильність визначення розміру заборгованості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 6319047 від 02.09.2022 у загальному розмірі 52 500 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000 грн, заборгованості за процентами у сумі 36 000 грн та комісії за надання кредиту у сумі 1 500 грн.

Розподіл судових витрат у справі

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 6555 від 21.10.2024, банк платника АТ «Райффайзен Банк».

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість у розмірі 52 500 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судові витрати в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений 24.03.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ