Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №308/1766/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1766/26

3/308/747/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду не відомі, за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 року о 17 год. 23 хв. в місті Ужгород, вул. Данила Галицького, 2, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія відповідно категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та п. 2.1 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

17 лютого 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Співак О.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

20 лютого 2026 року адвокат Співак О.П. ознайомився з матеріалами адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, про що свідчить його підпис у відповідному клопотанні.

18 березня 2026 року, від представника ОСОБА_1 – адвоката Співак О.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Співак О.М., повторно не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена в повному обсязі наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578606 від 29.01.2026 року;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про дміністратвине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.01.2026 року серії ЕНА № 6586374 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП;

- розпискою ОСОБА_1 від 29.01.2026 року про залишення на зберігання транспортного засобу;

- довідкою про отримання посвідчення водія від 30.01.2026 року;

- довідкою щодо володіння транспортного засобу від 30.01.2026 року;

- довідкою про повторність притягнення до адміністративної відповідальності від 30.01.2026 року;

- рапортом від 29.01.2026 року;

- відеозаписом з місця події.

З довідки про наявність посвідчення водія вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії отримував серії НОМЕР_2 категорії А.

Згідно довідки про наявність транспортного засобу від 30.01.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є власником транспортного засобу.

Згідно довідки про повторність притягнення до адміністративної відповідальності від 30.01.2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не а в автоматичному режимі серії ЕНА № 4978219 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн.

Оцінивши вказані докази, суд приходить до висновку про доведеність провини гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що виразилося в повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом не встановлені обставини, визначені статтями 34-35 КУпАП, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена провина гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, у справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП.

Приписи КУпАП визначають, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, мету застосування адміністративного стягнення - виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень, приписи ст. 126 КУпАП, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду не відомі, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп., з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду не відомі, на користь держави 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст. 307 КУпАП).

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова