Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №243/1058/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/1058/26

Провадження №2/243/733/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання, Коваленка В.В.

Учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попкова Оксана Вікторівна до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року адвокат Попкова О.В., діючи на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою про встановлення юридичного факту, визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті матері, прийняла спадщину, оскільки після смерті матері фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. У листопаді 2025 року вона звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у зв`язку з тим, що не надано належним чином заяву про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк та не надано документів, що підтверджують родинні відносини. Через це позивач позбавлена можливості оформити право на спадщину у нотаріальному порядку. З наведених підстав позивач просить суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті матері, визнати за нею право власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.02.2026підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи по суті призначено на 23.03.2026.

Позивач та її представник надали заяву про розгляд справи без їх участі, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідач, Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи та просить вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, досліджені докази, на підставі яких встановлені ці обставини.

Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 17 березня 1949 року Барвенковським районним бюро ЗАГС, ОСОБА_3 (позивач) народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її матір`ю в свідоцтві вказана ОСОБА_4 , батьком – ОСОБА_5 .

Копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 1 листопада 1961 року ОСОБА_4 у виконкомі Райської селищної ради м. Дружківки Донецької області уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши прізвище на ОСОБА_7 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян 23 серпня 1968 року позивач ОСОБА_3 у виконкомі Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області уклала шлюб з ОСОБА_8 , змінивши прізвище на ОСОБА_9 .

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 28 липня 1983 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 , змінивши прізвище на ОСОБА_12 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб 4 травня 1995 року ОСОБА_13 у виконкомі Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області уклала шлюб з ОСОБА_14 , змінивши прізвище на ОСОБА_15 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 березня 1986 року ОСОБА_2 є власником жилого будинку з господарськими та побутовими будовами і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 900 кв. м.

Право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 в Слов`янському бюро технічної інвентаризації 11 березня 1986 року, реєстровий № 6028/46а-80.

Згідно довідки Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 6 жовтня 2025 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 1 січня 2023 року зареєстрований за ОСОБА_2 .

Копією свідоцтва про смерть, виданого 26 червня 1995 року Слов`янським міським відділом реєстрації актів цивільного Донецької області, власник вказаного будинку ОСОБА_2 померла.

Оскільки смерть ОСОБА_16 настала до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року (спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 ), суд відповідно до вимог ст. ст. 4, 5 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України 2003 року» для вирішення позову застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК Української РСР 1963 р.) із змінами, внесеними до нього.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 26 червня 1995 року відповідно до ст. 525 ЦК Української РСР 1963 р. відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок, вказаний в позовній заяві.

Згідно зі ст. 524 ЦК Української РСР 1963 р. спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 заповіту не залишила, в зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом.

За змістом ст. 529 ЦК Української РСР 1963 р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти померлого.

Наданими ОСОБА_1 документами встановлено, що вона є дочкою померлої ОСОБА_2 , а від того спадкоємцем першої черги після смерті матері.

Згідно зі ст. 548 ЦК Української РСР 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами, що з моменту відкриття спадщини після смерті матері позивач вступила в управління та володіння спадковим майном, продовжуючи проживати в домоволодінні АДРЕСА_1 , що входить до спадкової маси, постійно підтримує це домоволодіння в належному санітарно-технічному стані, систематично здійснюючи поточний ремонт житла та благоустрій присадибної земельної ділянки.

Вказане свідчить про те, що позивач відповідно до положень ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р. прийняла спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном протягом встановленого законом строку. Зазначене є підставою для встановлення факту прийняття позивачем спадщини в судовому порядку.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», згідно яким заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію.

За змістом п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК (1963 р.), згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.

Постановою державного нотаріуса Першої слов`янської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу Донецької області від 19 листопада 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв`язку з тим , що не надано належним чином заяву про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк та не надано документів, що підтверджують родинні відносини.

Щодо підтвердження родинних відносин, суд приймає до уваги, що наданими позивачем документами беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною дочкою померлої ОСОБА_2 , тобто спадкоємцем першої черги.

Таким чином, в зв`язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадкування за законом позивач позбавлена можливості зареєструвати право власності на вказаний будинок в нотаріальному порядку.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач у відповідності до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р. у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері, згідно з ч.2 ст. 548 ЦК Української РСР 1963 р. прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, що є підставою для визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті матері.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 р. (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач отримала відмову нотаріуса в оформленні права власності на вказаний будинок в порядку спадкування за законом у зв`язку з тим, що не надано належним чином заяву про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк та не надано документів, що підтверджують родинні відносини. Однак в судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі наданих документів дійсно є дочкою спадкодавця, відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України (1963 р.) у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1 770,56грн. судового збору, однак вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 316, 321, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попкова Оксана Вікторівна до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Слов`янську Донецької області.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок літ. А1, А2, загальною площею 32 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м, господарські будівлі та споруди: гараж літ. Б, колодязь №1, огорожу №2, розташовані в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Слов`янську Донецької області.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 23 березня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова