Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №299/4393/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/4393/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Дондіка О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятиста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду, - прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з ПОРВ, 20.08.2025 року о 13 год. 30 хв. на напрямку 54 прикордонного знаку в с. Великі Ком`яти (територія Виноградівської ОТГ Берегівського району Закарпатської області) в прикордонній смузі на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , у групі осіб, який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Дондік О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення (об`єктивна сторона) і проігноровані доводи захисту; суттєві суперечності у матеріалах ДПСУ; доказів, що ОСОБА_1 перебував у авто або діяв у змові з іншими, немає; відсутність умислу та мотиву (суб`єктивна сторона); порушення принципу in dubio pro reo. Зазначає, що жодних безпосередніх дій, що становлять спробу перетину кордону не встановлено, ОСОБА_1 затримано за 25 км від лінії державного кордону, а саме перебування у контрольованому прикордонному районі не утворює складу правопорушення, відсутні фото-, відео – чи речові докази підготовчих/безпосередніх дій до подолання кордону. Зазначає, що у власноручних письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 прямо зазначив, що підписував документи у стані шоку, під психологічним тиском та без участі адвоката, не усвідомлюючи наслідків, проте суд на ці пояснення взагалі не відреагував. Наголошує, що ОСОБА_1 страждає на епілепсію з генералізованими судомними нападами та когнітивні порушення, що підтверджуються медичною випискою №12210/2024, тому він остерігався за свій стан здоров`я та підписав документи під впливом тиску та страху. Стверджує, що у ОСОБА_1 не було умислу та мотиву перетинання державного кордону, оскільки він отримав право на навчання в магістратурі в Україні та відповідно до ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від мобілізації.

До початку судового засідання від захисника-адвоката Дондіка О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Дондіка О.В.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.

Не дивлячись на доводи апеляційної скарги захисника, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 007773Е від 20.08.2025, стверджується, що 20.08.2025 о 13 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з ПОРВ (з м.д. н.п. Дякове) від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 54 прикордонного знаку в АДРЕСА_1 ) на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затриманий гр. України ОСОБА_1 спільно з 7-ма громадянами України, який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення (а. с. 4); протоколом про адміністративне затримання від 20.08.2025 (а. с. 2); протоколом особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 20.08.2025 (а. с. 3); документом, що посвідчує особу ОСОБА_1 (а.с. 5); схемою виявлення та затримання ОСОБА_1 від 20.08.2025 (а.с. 6); рапортом інспектора прикордонної служби від 20.08.2025 (а.с. 7); заявою ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, про визнання вини та про отримання електронних повісток (а.с. 8, 9) та іншими матеріалами справи.

Всупереч доводів апеляційної скарги, вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.

Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби у присутності ОСОБА_1 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що ОСОБА_1 також підтвердив своїм підписом.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що у власноручних письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 прямо зазначив, що підписував документи у стані шоку, під психологічним тиском та без участі адвоката, не усвідомлюючи наслідків, проте суд на ці пояснення взагалі не відреагував.

Указані доводи не підтверджені жодними доказами, і при цьому, сторона захисту не надала жодних доказів про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників прикордонної служби при його затриманні. Додана стороною захисту до апеляційної скарги копія пояснення ОСОБА_1 від 03.09.2025, яке направлено на адресу Виноградівського районного суду Закарпатської області, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки таке твердження у ОСОБА_1 виникло під час розгляду справи у суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги, тобто після надання консультації стороною захисту.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 20.08.2025 в районі прикордонного знаку №54 в с. Великі Ком`яти (територія Виноградівської ОТГ Берегівського району Закарпатської області). Однак таких заперечень чи пояснень ОСОБА_1 не виклав.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_1 – адвокат Дондік Д.М., ні в суді першої інстанції, ні у поданій апеляційній скарзі не пояснив, що робив ОСОБА_1 , який є жителем м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, 20.08.2025 о 13.30 год, на напрямку 54 прикордонного знаку в с. Великі Ком`яти (територія Виноградівської ОТГ Берегівського району Закарпатської області) на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону України з Румунією в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району, в період дії правового режиму воєнного стану, введеного у дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

Апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце виявлення ОСОБА_1 , а саме на напрямку 54 прикордонного знаку в с. Великі Ком`яти (територія Виноградівської ОТГ Берегівського району Закарпатської області), яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем його проживання; спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску в пішому порядку; наявність у ОСОБА_1 при собі паспорта громадянина України для виїзду за кордон; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження сторони захисту в апеляційній скарзі.

Також апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник 3-ї групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, – у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний інспектор прикордонної служби діяв саме у межах наданих йому повноважень.

Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до примусового підписання ним протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи, у тому числі заяви про визнання вини, а також відмови від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що всі документи ОСОБА_1 підписав без зауважень, не спростовував викладені у них обставини, не вказував на інші підстави, які зумовили його перебування у зазначеному в протоколі місці.

Із урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 страждає на епілепсію з генералізованими судомними нападами та когнітивні порушення, що підтверджуються медичною випискою №12210/2024, тому він остерігався за свій стан здоров`я та підписав документи під впливом тиску та страху.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками прикордонної служби за 25 км від лінії державного кордону, а саме перебування у контрольованому прикордонному районі не утворює складу правопорушення, відсутні фото-, відео – чи речові докази підготовчих/безпосередніх дій до подолання кордону, є неприйнятними, оскільки не спростовують умислу ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, з огляду на таке.

Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 суть вчиненого ним правопорушення полягала у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб.

Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України – це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 о 13 год 30 хв прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з ПОРВ (з м.д. н.п. Дякове) від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 54 прикордонного знаку в АДРЕСА_1 ) на відстані 25000 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затриманий гр. України ОСОБА_1 спільно з 7-ма громадянами України, який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в пішому порядку у складі групи осіб.

Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Румунію, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Оцінюючи вказані твердження на предмет достовірності, апеляційний суд бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. У матеріалах справи немає відомостей про те, ОСОБА_1 , чи його захисник зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду щодо нього або оскаржували такі дії у встановленому законом порядку.

Із урахуванням наведеного, неспроможними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність в ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 отримав право на навчання в магістратурі в Україні та відповідно до ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від мобілізації.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б доводи вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме фото-, відео – чи речові докази підготовчих/безпосередніх дій до подолання кордону, тощо, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки такі не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а додані до протоколу докази є достатніми для висновку про доведеність його вини.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.

Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга адвокатом Дондік О.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Дондіка О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага