Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №607/7428/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2026 Справа №607/7428/25 Провадження №2/607/1151/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Скакун Марії Миколаївни до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Скакун М.М. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить визнати за позивачами право власності в рівних частках на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 . До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивачі спадщину після смерті батька прийняли: позивач ОСОБА_1 шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а позивач ОСОБА_2 за фактом проживання із спадкодавцем на момент його смерті. Проте, приватний нотаріус Підгайна І.В. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті їхнього батька, у зв`язку з не проведенням первинної реєстрації на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючого документа. Оскільки позивачі позбавлені можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просять позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.06.2025 за клопотанням представника позивачів витребувано у приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної Інни Валеріївни копію спадкової справи №39/2024 заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.09.2025 за клопотанням представника позивачів замінено первісного відповідача Підгороднянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області на належного відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_5 в судове засідання 05.03.2026 не з`явились, представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачів, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання, в тому числі 05.03.2026, не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала, про поважність причин не прибуття в судове засідання не повідомила. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 16.15 год. 12.03.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , його батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1976.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_2 , її батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28.08.1980.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , її батьками є ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим повторно 03.03.2023.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.01.2024

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 05.03.2024.

Відповідно до довідки №164 виданої 18.04.2024 відділом «Центр надання адміністративних послуг «Центр дія» Підгороднянської сільської ради, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату своєї смерті був зареєстрований і проживав в житловому будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вищевказаною адресою були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , дочка, 1980 р.н., зареєстрована по теперішній час, ОСОБА_3 , онука, 2006 р.н., зареєстрована по теперішній час.

Відповідно до довідки №912 виданої 04.11.2003 виконкомом Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, за ОСОБА_4 рахується будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Двір робітничий. За господарським будинком закріплена земельна ділянка площею 0,07 га.

Відповідно до інформаційної довідки №100 від 13.02.2025 про технічний стан нерухомого майна, по обліку бюро житловий будинок з госпордарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 .

Станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в бюро не проведено, що підтверджено інформаційною довідкою №159 виданою 13.02.2025 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

10.02.2025 на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Загальна площа 193,30 кв.м, житлова площа 100,7 кв.м, допоміжна площа 60,3 кв.м, площа літніх, неопалювальних приміщень 32,3 кв.м. Рік побудови житлового будинку 1991.

22.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Підгайної І.В. із заявою №78 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

13.03.2025 ОСОБА_8 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою №67 про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину (житловий будинок АДРЕСА_1 ) за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.05.2025 ОСОБА_8 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою №66 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину (житловий будинок АДРЕСА_1 ) за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Підгайної І.В. №73/02-31 від 13.03.2025, у справах приватного нотаріуса заведена спадкова справи за №39/2024, після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини №78 від 22.04.2024. Факт прийняття спадщини ОСОБА_2 встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем. Під час розгляду документів поданих представником спадкоємців ОСОБА_8 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено відсутність правовстановлюючого документа та первинної реєстрації права власності на житловий будинок. У зв`язку із цим у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Як встановлено в судовому засіданні будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить до суспільної групи господарств - робітничий двір.

Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина відкрилася після 01.01.2004, тому правовідносини щодо спадкування після його смерті регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до cт. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно cт. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину, а саме по 1/2 частці, прийняли ОСОБА_1 (син) в порядку передбаченому ч.1 ст.1269 ЦК України, та ОСОБА_2 (дочка) у порядку передбаченому ч.3 ст.1268 ЦК України.

Приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В. після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу за заявою сина померлого позивача ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Також із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 звернулась донька померлого позивач ОСОБА_2 .

Інші спадкоємці в нотаріальну контору не зверталися.

Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріуса позивачі не можуть, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

У листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30.12.2004) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.09.1992.

Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05.08.1992 законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняття в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Технічний паспорт на житловий будинок, засвідчує, що останній побудований у 1991 році, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивачі не можуть реалізувати своїх спадкових прав, ці права підлягають судовому захисту шляхом визнання за позивачами в рівних частках права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_6 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_7 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_8 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 12.03.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук