Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №607/14428/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 Справа №607/14428/25 Провадження №2/607/171/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (надалі ТзОВ «Бізнес позика»), через систему «Електронний суд», звернулося в суд з позовом доОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 505926-КС-003 від 01.10.2024 в розмірі 24 862,50 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 7 337,24 грн; сума прострочених платежів по процентах 10 656,08 грн., сума заборгованості по штрафах – 5 749,18 грн.; сума прострочених платежів за комісією – 1 120,00 грн., а також 2 422, 40 грн. судового збору, сплаченого ними при зверненні із позовом в суд.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 01.10.2024 між ТзОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 505926-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, ТзОВ «Бізнес позика»01.10.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 505926-КС-003 про надання кредиту. 01.10.2024 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №505926-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТзОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3734, на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином,вважає, що 01.10.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір №505926-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТзОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , який ним було вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 12 416,76 грн., у ОСОБА_1 станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість за договором № 505926-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 24 862,50 грн., з яких:сума прострочених платежів по тілу кредиту 7 337,24 грн., сума прострочених платежів по процентах 10 656,08 грн., сума заборгованості по штрафах – 5 749,18 грн., сума прострочених платежів за комісією – 1 120,00 грн.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Редько В.О. через систему «Електронний суд» 02.01.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача позову не визнала. Звертає увагу суду на те обставину, що Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що одноразовий ідентифікатор UA-3734 був направлений на фінансовий номер телефону, який належить саме відповідачу; відповідач особисто ввів цей ідентифікатор для підписання договору. Відтак, за відсутності належних доказів підписання договору саме відповідачем, такий договір не може вважатися укладеним. Вважає, що розрахунок заборгованості, складений позивачем є необґрунтованим та містить суттєві внутрішні суперечності. Так, загальна сума нарахованих процентів (10 656,08 грн), штрафів (5 749,18 грн) та комісії (1 120,00 грн) значно перевищує суму наданого кредиту та залишок тіла кредиту. Відтак, на думку сторони відповідача, це може свідчити про нарахування надмірних та непропорційних фінансових санкцій, що є неприпустимим з огляду на принципи справедливості та добросовісності. Відповідач не погоджується із наданим розрахунком, вважає його невірним, а арифметику нарахувань незрозумілою та такою, що не відповідає вимогам законодавства. Також, до складу заборгованості позивач включив «Суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1 120,00 грн, нарахування яких у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», сторона відповідача вважає неправомірним. Так, комісія за надання кредиту не є самостійною послугою, а є невід`ємною частиною процесу кредитування, тому стягнення додаткової плати за це є незаконним. На підставі наведеного, у задоволення позову просить відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 05.01.2026 через систему «Електронний суд» надала суду відповідь на відзив, у якому звертає увагу суду на ту обставину, що 01.01.2024 між сторонами укладено договір №505926-кс-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення вказаного кредитного договору, підписавши його одноразовим ідентифікатором UA3734. Також вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом відповідачу та комісії передбачено умовами укладеного договору, який підписала відповідача, а отже такі нарахування вважає правомірними.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді.

Ухвалою суду від 16 липня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача – адвокат Редько В.О. у поданому відзиві просить справу розглядати без участі представника сторони відповідача за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

ТзОВ «Бізнес Позика» 01.10.2024 направленоОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 505926-КС-003 про надання кредиту.

У цей же день, Зубак Л.О. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №505926-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено Зубак Л.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA3734, на номер телефону, який був зазначений відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті, яким остання скористалась підписавши зазначений кредитний договір..

Таким чином, суд вважає, що 01.10.2024 між ТзОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено в електронній формі договір №505926-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA3734 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 2 договору кредиту, ТзОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 14 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Договором визначено основні умови: тип кредиту - кредит; строк, на який надається кредит - 24 тижні; процентна ставка: в день 1%, фіксована, комісія за надання кредиту: 2 800,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 14 000, 00 грн.; термін дії договору: до 18.03.2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 34 401,50 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 669,25 процентів; денна процентна ставка 0,86 процентів; Мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; цей кредит є споживчим кредитом (розділ 2 договору).

Також, із договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, що підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA2495 01.10.2024 о 13:13:53, у ньому зазначено суму кредиту – 14 000,00 грн., строк кредитування 24 тижні, мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки - фіксована, комісія за надання кредиту – 2 800,00 грн.

До вказаного договору додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

ТзОВ «Бізнес Позика», свої зобов`язання за вказаним договором кредиту виконало повністю, надавши відповідачу грошові кошти на загальну суму 14 000,00 грн., про що свідчить інформація АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-3926 від 05.02.2026, згідно якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 у зазначеному банку емітовано карту № НОМЕР_1 на яку згідно виписки про рух коштів, 01.10.2024 о 13:14:55 год. перераховано 14000 грн.

Згідно довідки про стан заборгованості, у відповідача станом на 03.07.2025 обліковується заборгованість за договором № 505926-КС-003 про надання кредиту від 01.10.2024, в розмірі 24 862,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 7 337,24 грн; заборгованість за відсотками – 10 656,08 грн.; заборгованість по комісії 1 120,00 грн.; заборгованість по штрафах 5 749,18 грн.

Також, відповідачем на виконання умов договору сплачено за кредитом 12416,76 грн., з яких, за тілом кредиту 6662,76 грн., відсотки 4074 грн., комісія 1680 грн.

На підтвердження укладення договору № 505926-КС-003 від 01.10.2024 позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 01.10.2024 о 12:53:43 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_3 , зазначений нею та електронну пошту, зайшла у особистий кабінет на сайті https//my.tpozyka.com, надала всю необхідну інформацію для формування пропозиції, ознайомившись з офертою, здійснила акцептування умов оферти шляхом надсилання акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Кредитний договір був підписаний відповідачем 01.10.2024 о 13:14:39 шляхом введення отриманого від позичальника одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https//my.tpozyka.com.ua/

Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію позивача відповідач електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора приєднався до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визнав та погодився на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання грошових коштів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний вище договір №505926-кс-003 від 01.10.2024 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA3734, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, вказаний кредитний договір є чинним, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме із 01.10.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Також, ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за договором № 505926-КС-003 від 01.10.2024 про надання кредиту.

Суд частково погоджується із вимогами позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості у частині прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 7 337,24 грн., а також сум прострочених платежів по процентах у розмірі 8976,08 грн., нарахованих у межах строку кредитування, тобто з 01.10.2024 по 18.03.2025. Відтак вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача у частині стягнення із відповідача заборгованості по штрафах у розмірі 5749,18 грн,, суд зазначає наступне

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення із відповідача заборгованості по штрафах у розмірі 5749,18 грн. за період дії військового стану, відсутні.

Щодо вимог позивача по сплаті платежів за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Із договору №505926-кс-003 про надання кредиту від 01.10.2024 вбачається, що останній не мітить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), відтак, суд вважає, що на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором за комісією в розмірі 1120 гривень. Крім цього, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки відповідачем було сплачено у рахунок комісії по даному договору 1680 грн., сплата якої є неправомірною, відтак суд вважає, що вказану суму слід зарахувати відповідачу, як сплату позичальником боргу у рахунок нарахованих їй відсотків. (10656,08-1680=8976,08), де 10656,08 грн. заборгованість відповідача за відсотками).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд оцінивши та дослідивши доказами, а також у їх сукупності, враховуючи вищенаведене, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 505926-КС-003 про надання кредиту від 01.10.2024 та вважає, що слід стягнути із відповідача у користь позивача заборгованість за вказаним правочином у розмірі 16313,32 грн. яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 7 337,24 грн; суми прострочених платежів по процентах 8976,08 грн. У решті вимог, слід відмовити за наведених вище підстав.

Позивачем, ТзОВ «Бізнес Позика» при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (на 65,61% від заявленої позивачем суми позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 589,34 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 505926-КС-003 від 01.10.2024 в розмірі 16313 (шістнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 32 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 589 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 34 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Реквізити сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Головуючий суддя В. В. Ромазан