Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №442/1527/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1527/26

Провадження № 1-кп/442/194/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026141110001414 від 31.12.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, учасника бойових дій, інваліда війни 3 групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не адвокат та не депутат, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.2 ст. 345 КК України,-

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, 31.12.2025 приблизно о 15:30 год, в присутності своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , умисно вчинив по відношенню до своєї дружини ОСОБА_4 психологічне насильство, що носить системний характер, яке виразилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, приниженні її гідності, демонстрації своєї фізичної переваги, внаслідок чого у потерпілої ОСОБА_4 відбулися зміни у психоемоційному стані та соціальному функціонуванні через інтенсивність та тривалість психічних переживань, що призвело до негативних змін в психоемоційному стані, порушень у соціально-побутовій сфері та змін у індивідуально-психологічних особливостях внаслідок психоемоційних переживань.

Вказані дії ОСОБА_4 є умисними та систематичними, оскільки він раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП), а саме:

постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.10.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення 26.07.2023 о 18:00 домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_4 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., який на даний час не сплачено;

постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення 11.11.2023 о 15:00 домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_4 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., який на даний час не сплачено;

постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.01.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме, у порушенні 14.11.2023 термінового заборонного припису щодо захисту дружини ОСОБА_4 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., який на даний час не сплачено;

постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.10.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення 20.09.2024 о 05:10 домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_4 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., який на даний час не сплачено.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного систематичного психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 -1 КК України, тобто, домашнього насильства.

Крім цього, 31.12.2025 року о 15 год. 57 хв. до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області через службу «102» надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що її вітчим ОСОБА_4 , який проживає разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 , поводиться агресивно, вдарив її та вигнав на вулицю.

Для відпрацювання вказаного виклику 31.12.2025 приблизно о 16 год. 06 хв. на місце події за адресою: АДРЕСА_1 прибув екіпаж мобільної групи реагування на випадки домашнього насильства Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області у складі інспектора СРПП ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та дільничного офіцера поліції ВП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , які були одягнені в однострій поліцейських Національної поліції України зі знаками розрізнення, відповідно до ст. ст. 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію», виконували покладені на них обов`язки щодо забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства та в цей день перебували на чергуванні.

Прибувши на виклик, вказані працівники поліції представилися ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та достовірно знаючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є працівники правоохоронного органу – Національної поліції, виконували свої службові обов`язки, оскільки буди одягнені у однострій поліцейських, з знаками розрізнення, став агресивно та зухвало поводитись відносно них, своїми діями порушуючи тишу та спокій громадян.

Незважаючи на законну вимогу вищевказаних працівників правоохоронного органу припинити протиправні дії та залишити приміщення кімнати, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час спроби працівника поліції ОСОБА_5 застосувати до нього, згідно ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», засіб обмеження рухомості - кайданки, для здійснення поліцейського піклування, згідно ст. 41 Закону України «Про Національну поліцію», розуміючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, взяв ножа, що знаходився серед його одягу в кімнаті, та умисно наніс лезом ножа, який тримав у правій руці, один удар поліцейському інспектору СРПП ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 в ділянку обличчя справа, у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійно-різаної рани верхньощелепної та нижньощелепної ділянки, різану рану правої щоки, забій правої виличної ділянки, які відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме, насильство щодо працівника правоохоронного органу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчинених ним злочинів. Також суду пояснив, що більше такого не повториться. У вчинених злочинах щиро розкаюється, визнає вину та просить суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні суду повідомила, що вона із обвинуваченим проживають на даний час разом по одній адресі та в подальшому хоче проживати разом із ним, так як мають спільних трьох малолітніх дітей. Просить суворо його не карати та не застосовувати до нього жодних обмежувальних заходів. Претензій до обвинуваченого не має та просить дати йому шанс виправитися.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засідання суду повідомив, що претензій до обвинуваченого немає, однак просить суд покарати його суворо.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні інкримінований йому правопорушень доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

При таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ст. 126 -1 КК України, оскільки він, своїми протиправними діями вчинив умисне систематичне психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні, домашнього насильства, та за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він, своїми протиправними діями вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

При призначенні покарання обвинуваченому, суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засуджених є їхнє виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. З урахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, то таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховуєступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, раніше не судимого згідно ст.. 89 КК України, посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря – психіатра та у лікаря – нарколога не знаходиться, має на утриманні трьох малолітніх дітей, учасника бойових дій, інваліда війни 3 групи та обставини вчинення кримінального правопорушення.

Згідно Висновку № 156 від 05.02.2026 судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_4 у період інкримінованих йому дій та на даний час психічним захворюванням, тимчасовим або іншим хворобливим розладом не страждав, однак виявляв посттравматичний стресовий розлад на органічному ґрунті, тому не повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, раніше не судимого, тому суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкцій ст. 126-1, ч.2 ст. 345, ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Судових витрат немає.

Зняти арешт накладений Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.01.2026 року.

З речовими доказами слід поступити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Обвинуваченому на досудовому слідстві обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в ході судового розгляду не продовжувався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 126-1КК України – у виді 1 (одного) року 06 (шість) місяців позбавлення вол;

- за ч.2 ст. 345 КК України – у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

Згідно ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання – у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту вступу вироку в силу.

Зняти арешт накладений Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.01.2026 року на ніж із слідами РБК із маркуванням «Satari Japan».

Речові докази:

- на ніж із слідами РБК із маркуванням «Satari Japan, який перебуває в камері зберігання речових доказів Дрогобицького ГУ НП у Львівській області - знищити;

- DVD-R диск із відеозаписом нагрудного відеореєстратора «BODY CAM», який долучений до матеріалів справи та знаходяться в прокурора – залишити при матеріалах справи, що знаходяться в прокурора.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя ОСОБА_1