Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №301/507/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/507/26

1-кп/301/166/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2026 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в м.Іршава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071100000065 від 13.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с.Брід, Іршавського району, Закарпатської області; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, з початковою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року за №301/4101/23, яка набрала законної сили 26.12.2023, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років, ОСОБА_3 умисно, маючи реальну можливість виконати вище вказану постанову суду, о 18 годині 12 лютого 2026 року всупереч забороні керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Незалежності м.Іршава Хустського району Закарпатської області. Таким чином, у порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_3 умисно вчинив вказану дію щодо невиконання постанови Іршавського районного суду від 13.12.2023.

Вказані вище дії ОСОБА_3 кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що він у лютому 2026 року їздив у м.Іршава та с.Білки, без права керування транспортним засобом, де був зупинений працівниками поліції. Перед цим, відносно нього, була винесена постанова Іршавського районного суду за вчинене адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, відповідно до якої він був позбавлений права керування транспортним засобом. В скоєному щиро розкаюється, обіцяє, що більше такого не буде та те, що зробив для себе відповідні висновки.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд визначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу, при цьому взяти в рахування, що обвинувачений вину визнав, щиро кається, зробив для себе відповідні висновки, крім цього під час досудового розслідування вніс благодійний внесок на рахунок ЗСУ.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст.382 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, часу, місця, способу, мети та мотивів його вчинення, винуватості обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, чи вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та обмежився таким обсягом дослідження доказів: допит обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, вину ОСОБА_3 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, а саме - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки. Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.382 КК України за класифікацією кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, мотив, мету та спосіб вчинення діяння, обставину справи, що пом`якшує покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, те, що він вину у скоєному визнав повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Обставини, що пом`якшують покарання визнання вини, щире каяття, обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені, тому на переконанням суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.1 ст. 382 КК України, у виді штрафу, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Іршавського

районного суду : ОСОБА_1