Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №385/48/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/48/26

Провадження № Провадження № 2/385/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

24.03.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.

за участі:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він, ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з 27.07.2022 перебував у шлюбі з відповідачкою, з якою мають спільного сина ОСОБА_4 , 2009 року народження. Рішенням суду від 05.06.2024 шлюб між ними розірвано. 06.05.2024 Гайворонським районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) з 22.04.2024. На даний час у неї велика заборгованість зі сплати аліментів. Сторони фактично припинили сімейні відносини з 2023 року через поведінку та спосіб життя відповідачки. Рішенням суду від 20.03.2025 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Відповідачка не цікавиться життям сина, його здоров`ям та вихованням, не спілкується з ним, має алкогольну залежність, перебувала на лікуванні, притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. Вказує, що встановлення юридичного факту потрібне для звільнення з військової служби, так як він є військовослужбовець, при цьому має 3-тю групу інвалідності.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.

Треті особи правом подання пояснення третьої особи не скористались.

процесуальні дії суду

Ухвалою від 18.01.2026 залишено позовну заяву без руху.

23.01.2026 представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27.01.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.02.2026 представником позивача - адвокатом Волощуком В. В. подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, а також клопотання про виклик свідків.

Ухвалою від 33.01.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

19.03.2026 третьою особою - органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради подано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Розгляд справи по суті проведено 19.03.2026 за відсутності відповідачки та представників третіх осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, і протокольною ухвалою відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 24.03.2026.

В судовому засіданні було задоволено усне клопотання позивача ОСОБА_1 про відмову від допиту свідків.

При цьому у зв`язку з неявкою належно повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву та незаперечення сторони позивача, суд вважав можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

судом встановлено:

Згідно свідоцтва про народження від 08.09.2010, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 10) сторони в справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.06.2024 в справі № 385/513/24 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був ними укладений 27.07.2022 (а.с. 23-24).

06.05.2024 судовим наказом Гайворонського районного суду Кіровоградської області в справі № 385/623/24 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 22.04.2024, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 25).

З розрахунку заборгованості по аліментах з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 (ВП № НОМЕР_5), виданого ВДВС Гайворонського районного управління юстиції 25.12.2025 вбачається, що заборгованість по аліментах на 30.11.2025 становить 17040,48 грн, в 2024 році було нараховано 26618,60 грн до сплати, сплачено 9759,16 грн, в 2025 році було нараховано 44861,75 грн до сплати, сплачено 44680,71 грн (а.с. 18).

Відповідно до нотаріально засвідченого договору про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні від 08.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 домовились визначити місце проживання дитини по АДРЕСА_1 та що у випадку зміни адреси проживання батько зобов`язується попереджати матір про її зміну; батько і матір зобов`язались піклуватись про стан здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток, одяг, їжу, інші необхідні речі для розвитку дитини, брати участь у вихованні, забезпечити дитині достатній рівень життя, освіти та дозвілля; визначили, що участь матері у вихованні полягає в тому, що: матір має право за попередньою домовленістю з батьком, зустрічатися та без перешкод спілкуватися, в тому числі із правом забирати дитину за місцем свого проживання; батько зобов`язується не чинити матері перешкод у спілкуванні з дитиною у дні та періоди визначені цією угодою; батько і матір мають право безперешкодно в будь-який час, не порушуючи режиму дня дитини, спілкуватися з дитиною в телефонному режимі та за допомогою відеозв`язку, соціальних мереж, тощо; сторони спільно приймають рішення стосовно виховання, навчання, розвитку, лікування дитини, узгоджують між собою усно або в письмовому вигляді навчальні та лікувальні заклади для дитини, спортивні та інші заклади для відпочинку та розвитку здібностей; сторони зобов`язуються не чинити один одному перешкод щодо спілкування, проживання, навчання та з інших питань участі у вихованні дитини, виховувати дитину з повагою до батька та до матері (а.с. 9).

Відповідно до Довідки № 335 від 25.09.2025, що видана Гайворонським політехнічним фаховим коледжем ОСОБА_2 , мати студента ОСОБА_3 не цікавиться студентським життям сина, з куратором групи не співпрацює, батьківських зборів не відвідує.

З довідки виданої ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 приймав участь в 2020, 2021 та 2022 роках у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с. 14).

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 240/25/4132/В від 11.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 3-тю групу інвалідності, дата повторного оцінювання 11.12.2026 (а.с. 15-17).

Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2020 в справі № 385/473/20 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження за те, що вона 26.04.2020 в АДРЕСА_1 , під час обстеження умов проживання фактично ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання та виховання своїх двох неповнолітніх дітей 2004 та 2009 року народження. Що виразилось в тому, що за місцем проживання ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, не прибирає в будинку, не готує дітям їжу, не пере речі.

Опитаний в судовому засіданні в присутності працівниці Служби в справах дітей ОСОБА_5 неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що живе з батьком, з матір`ю востаннє спілкувався 2 місяці тому, інколи їй телефонує, нечасто, вона вітає його на день народження.

оцінка суду

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин із метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейного кодексу України (ст. 1 СК України).

Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

За частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин 1-4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Положеннями статті 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга ст. 30 ЦК України).

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23, від 27 березня 2025 року у справі №353/886/24 та інших.

Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, та стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22.

Наявними в справі доказами підтверджено, що сторони по справі є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2009 року народження.

Як на підставу наявності факту самостійного виховання та утримання сина, позивач посилався на довідку з навчального закладу та довідку з виконавчої служби щодо заборгованості по аліментах.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, для підтвердження факту самостійного виховання дітей обов`язковим елементом є наявність виключних (непереборних/ виняткових/ неординарних/ особливих) обставин у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки через вади здоров`я; батько або матір зникли, визнані судом безвісно відсутніми; позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Наведені вище виключні обставини у даній справі відсутні, а саме по собі проживання матері окремо від малолітнього сина, проживання дитини з батьком, не свідчить про самостійне виховання та утримання, а також не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати малолітнього сина.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду нотаріально засвідчений договір про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні від 08.04.2024, яким в договірному порядку врегульовані питання між ним та відповідачкою ОСОБА_2 щодо їх участі у вихованні та утриманні неповнолітнього ОСОБА_4 , 2009 року народження.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином судом встановлено, що сторони, шляхом укладення договору, врегулювали відносини щодо участі кожного з них у вихованні дитини.

З долученого розрахунку заборгованості за аліментами вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 хоча і має заборгованість за такими на утримання сина ОСОБА_4 , 2009 року народження, однак самі аліменти сплачує, зокрема за 2025 рік, станом на 30.11.2025 з нарахованих 44861,75 грн сплатила 44680,71 грн аліментів, що підтверджує її участь в утриманні сина.

Оцінюючи надану в підтвердження даного факту постанову суду від 28.05.2020 в справі № 385/473/20, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд вказує, що така, враховуючи сплив часу з моменту її ухвалення (більше 5 з половиною років) не є актуальною на момент розгляду справи, враховуючи, що сторони одружились 27.07.2022.

Також відповідач не надав достатніх доказів того, що відповідачка не бере участі у вихованні дитини, оскільки неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що спілкується з матір`ю, вона вітає його на день народження, а тому виключно довідка з навчального закладу про те, що матір не відвідує батьківські збори, не співпрацює з куратором групи не є достатнім доказом даного факту.

Інших доказів того, що відповідачка не бере участі у вихованні дитини суду позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Таким чином позивач не надав суду достатніх і належних доказів, які б підтверджували, що він самостійно утримує та виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2009 року народження, проживання матері окремо від дитини, не впливає на обсяг її прав і не звільняє її від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб`єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено, понесені судові витрати слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради (місцезнаходження: м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, пл. Героїв Майдану, 5, ЄДРПОУ 04055297), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 24.03.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 24.03.2026