Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №560/19822/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19822/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

23 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (ухвалене вм. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення форми "МПЗФ" від 30.04.2024 №676496-24/22-04, яким ОСОБА_1 нараховано мінімальне податкове зобов`язання в сумі 2957,15 грн за 2023 рік.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 №676496-24/22-04 протиправним, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.2. пункту 170.14 статті 170 ПК України у разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписами пункту 170.14.3. пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Зі змісту наведеного слідує, що загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається власнику земельних ділянок за умови не передання ним земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, в оренду.

З матеріалів справи встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене щодо земельної ділянки, яка розташована на території Волочиської територіальної громади площею 3,2343 га з кадастровим номером 6820981700:07:026:0001.

При цьому, між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" (орендар) 03.01.2011 укладено договір оренди землі №30, відповідно до умов якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2343 га (пункт 2);

- договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

- цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; сторони не наполягають на нотаріальному посвідченні цього договору (пункт 42).

Цей договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Волочиському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №682098474001449 від 25.04.2012.

Згідно з частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час підписання вказаного договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положеннями статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною 5 статті 126 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З наведеного слідує, що моментом укладення договору земельної ділянки, на час укладення та реєстрації договору оренди землі від 03.01.2011 №30, є саме його державна реєстрація - 25.04.2012.

Між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" (орендар) 29.11.2021 укладено додаткову угоду №1к про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011 року, відповідно до якої орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером 6820981700:07:026:0001 строком на 17 років 8 місяців 6 днів до 31.12.2029.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №685/547/23 зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року, що набрав чинності 07 квітня 2022 року розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України були доповнені пунктом 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме - вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності; законодавець на рівні пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України передбачив спеціальний випадок поновлення договору оренди невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану; законодавець пов`язує наявність специфіки в регулюванні окремих конструкцій із наявністю правового режиму воєнного стану; пункт 27 «Перехідні положення» ЗК України має зворотну дію в часі та повинен застосовуватися із 24 лютого 2022 року.

Суд враховує, що строк користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820981700:07:026:0001, площею 3,2343 га за договором оренди землі від 03.01.2011 №30 закінчився 25.04.2022, тобто, після введення воєнного стану. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" реалізувало механізм продовження договору оренди землі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 26.10.2023 №352005227 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820981700:07:026:0001, площею 3,2343 га, дата державної реєстрації договору 25.04.2012, строк 17 р. 8 міс. 6 дн., дата закінчення дії 31.12.2029, з автоматичним продовженням дії договору.

Оскільки у 2023 році строк дії договору оренди землі від 03.01.2011 №30 не закінчився, мінімальне податкове зобов`язання визначено орендарем земельної ділянки в розмірі 5649,81 грн. Це підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" від 16.02.2024, та додатком 3 до неї.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "МПЗФ" від 30.04.2024 №676496-24/22-04 є протиправним та його слід скасувати.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.