Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №120/4125/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4125/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

23 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію згідно з п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.01.2025 шляхом зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.09.2016 по 14.01.2025 на посаді молодшої медичної сестри (прибиральниці палатної) відділення гнійно-септичної хірургії Комунального закладу "Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 14.01.2025 вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Разом з тим, однак рішенням від 20.01.2025 № 0249500010402 їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу на роботах за Списком № 2.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.2016 по 14.01.2025, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у порядку, передбаченому статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 14.01.2025.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та прийнято рішення від 20.01.2025 № 0249500010402, яким відмовлено заявнику у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.

В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 04 місяці 04 дні, а пільговий стаж роботи за списком № 2 не підтверджений в установленому порядку.

Відповідачем 1 до пільгового стажу не зараховано період згідно довідки про пільговий характер роботи № 8 від 14.01.2025, оскільки дана довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, а саме - відсутній підпис головного бухгалтера. Крім того, відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, позивачем надано документи про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії, тому відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи позивача до її пільгового стажу за Списком № 2.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів до пільгового стажу не зараховано періоди згідно з довідкою про пільговий характер роботи № 8 від 14.01.2025, оскільки дана довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993. У даній довідці відсутній підпис головного бухгалтера. Також відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Отже, на переконання відповідача, пільговий стаж позивача залишився не підтвердженим. Таким чином, позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю підтвердженого пільгового стажу.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Як встановлено судом, факт трудової зайнятості позивача підтверджується належними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.09.1983, відповідно: запис № 12 відображає період роботи позивача з 01.09.2016 і до тепер на посаді молодшої медичної сестри (прибиральниці палатної) відділення гнійно-септичної хірургії Комунального закладу "Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (реорганізовано КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги") та містить записи № 14, 15, 16, що підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 , а саме:

13.07.2017 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 36 від 17.03.2017;

17.03.2022 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 61а від 17.03.2022;

01.05.2023 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 88 від 01.05.2023.

Записи повністю, чітко та без підтирань відображені у трудовій книжці позивача, а жодних зауважень до відповідних записів в оскаржуваному рішенні немає.

Водночас, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, відповідно до розділу 24 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 до Списку № 2 віднесені робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: середній медичний персонал, молодший медичний персонал.

Відповідно до розділу 24 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 № 461 до Списку № 2 віднесені працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.

Також відповідно до пункту "е" Розділу XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" Списку № 2 (додаток до Постанови КМУ № 36), передбачає право на пенсію на пільгових умовах, у тому числі, для молодших медичних сестер в опікових і гнійних відділеннях.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно із абзацом 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як слідує з матеріалів справи, у довідці від 14.01.2025 № 8, виданої директором КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", яка міститься в матеріалах електронної пенсійної справи позивача та яка була додана заявником до заяви про призначення пільгової пенсії, у відповідності до вимог пунктом 20 Порядку № 637 зазначено:

- період роботи, що зараховуються до спеціального стажу (з 01.09.2016 по теперішній час);

- професія (молодша медична сестра (прибиральниця палатна));

- характер виконуваної роботи (повний робочий день молодшої медичної сестри зайнятої у відділенні гнійно-септичної хірургії);

- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається оскаржуваний період роботи (список 2 розділ 24 код КП 5132);

- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (картка П-2, трудова книжка).

Крім того, у відповідності до пункту 23 Порядку № 637, довідка підписана керівником підприємства та містить печатку.

Отже, довідка КНП "Вінницької міської клінічної лікарня швидкої медичної допомоги" від 14.01.2025 № 8 містить усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку № 637, тобто за своїм змістом відповідає Додатку № 5 до Порядку № 637.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні визначеного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що в силу приписів чинного законодавства, заповнення трудової книжки та уточнюючих довідок працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок та уточнюючих довідок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Тому помилковими є позиція відповідача про те, що до пільгового стажу не зараховано оскаржуваний позивачем період роботи.

Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, позивачем надано документи про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії суд зазначає, що відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи позивача до її пільгового стажу за Списком № 2.

У разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів, Пенсійний фонд, керуючись частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В той же час, відповідач не надав жодних доказів, що ним були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити вказаний вище стаж, зокрема, матеріали справи не містять доказів, що відповідачами було надіслано запити на підприємство де працював позивач для підтвердження спірного стажу останнього.

Крім того, пенсійному органу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо чи вони викликають сумнів, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Разом з цим суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом.

Також колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.2016 по 14.01.2025, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. "б" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та положень ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 14.01.2025.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.