Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №204/4833/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2617/26 Справа № 204/4833/25 Головуючий у першій інстанції: Іваницька І.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Дніпра у складі судді Іваницької І.В. від 19 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс-Дніпро» Дніпровської міської ради про визначення незаконним нарахувань за розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку та абонентське обслуговування,визначення незаконним будь-яких нарахувань в подальшому, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він з 24.11.2023 є власником квартири за адресою по АДРЕСА_1 , яка відповідно до акту від 26.08.2024 відключена від мереж центрального опалення. Позивач вважає незаконними здійснені відповідачем нарахування за розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку в сумі 1 155,51 грн, нараховані за опалювальний сезон 2024-2025 року та нарахування за абонентське обслуговування в сумі 172,99 грн на 01.04.2025. Довідкою управляючої компанії будинку АДРЕСА_2 ТОВ «ЖСК «Проспект 2» №3/12 від 23.12.2024 було повідомлено, що за вказаною адресою у місцях загального користування, зокрема, у під`їздах, на сходових маршах радіатори опалення відключені від загальної системи теплопостачання будинку та знаходяться в неробочому стані. Згідно з довідкою №5/03 від 20.03.2025 повідомлено, що за вказаною адресою відсутнє горище/техповерх та підвали, мережі теплопостачання розташовані в квартирах верхніх поверхів та цокольному поверсі. Тому позивач просив визначити незаконним з боку Комунального підприємства «Жилсервіс -Дніпро» Дніпровської міської ради нарахування за розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку в сумі 1155,51 грн, нараховані за опалювальний сезон 2024-2025 року та нарахування за абонентське обслуговування в сумі 172,99 грн на 01.04.2025; визначити незаконним з боку відповідача будь-які нарахування за розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку та нарахування за абонентські послуги в подальшому.

Рішенням Центрального районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, щоОСОБА_1 з 24.11.2023 є власником квартири за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. за №886, на підставі чого та рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70383670 від 24.11.2023, були внесені відомості до Державного реєстру речових прав (номер відомостей про речове право: 52671869) (а.с. 15, 16).

Відповідно до акту про відключення квартири (нежитлового приміщення) від мереж центрального опалення, складеного 26.08.2024 власником квартири, представником КП «Жилсервіс-Дніпро» ДМР, представником КП "Жилсервіс-5", представником суб`єкта господарювання, який здійснював відключення від мереж - ПП "Газсервісплюс", належна позивачу квартира за вказаною вище адресою відключена від мереж центрального опалення. Згідно з цим актом, відключення виконано шляхом зварюванням чотирьох стояків, залишено транзитних ізольованих стояків діаметром 20 мм – 3 штуки, діаметром 16 мм – 1 штука (а.с. 20).

За особовим рахунком ОСОБА_1 №9-902871 станом на 22.04.2025 (без нарахування за квітень 2025) наявна заборгованість за опалення місць загального користування в сумі 1155,51 грн та абонплату в сумі 172,99 грн, що підтверджується копією довідки ТОВ "ЄРЦ КП" від 22.04.2025 (а.с. 23).

Згідно довідки TOB «ЖСК «Проспект 2» від 23.12.2024 року, вказана юридична особа, як управляюча компанія будинку АДРЕСА_2 , повідомила, що за вказаною адресою у місцях загального користування, зокрема, у під`їздах на сходових маршах, радіатори опалення відключені від загальної системи теплопостачання будинку та знаходяться у неробочому стані (а.с. 9).

Інформація щодо відключення радіаторів опалення у місцях загального користування за вказаною вище адресою з 24.12.2024 року по 01.04.2025 року — у довідці TOB «ЖСК «Проспект 2» від 23.12.2024 року відсутня; інші докази щодо цього факту суду не надані, клопотання про їх витребування судом — не заявлене, що підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду.

Згідно довідки TOB «ЖСК «Проспект 2» від 20.03.2025 №5/03, за вказаною адресою будинку АДРЕСА_2 відсутнє горище/техповерх та підвали, мережі теплопостачання розташовані в квартирах верхніх поверхів та цокольному поверсі (а.с. 14).

Позивач звернувся до КП «Жилсервіс-Дніпро» ДМР із заявою від 10.12.2024, в якій просив зняти з нього нарахування за опалення місць загального користування та абонплату (а.с. 6).

Відповідно до листа КП «Жилсервіс-Дніпро» ДМР №241 від 09.12.2024, повідомлено позивачу, зокрема, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. КП «Жилсервіс-Дніпро» ДМР нараховує та розподіляє теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (а.с. 7).

Частиною першою статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).

У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила).

Відповідно до пункту 13 Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В пункті 24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (абзац 5 п. 24 Правил).

За змістом пункту 27 Правил, розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (Пункт 38 Правил).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За приписами частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункти 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

В силу положень частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 22.12.2020 у справі №311/3489/18.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 була затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика, тут і надалі в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

У абзацах 4 та 5 пункту 2 розділу 1 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу 1 Методики, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до пункту 11 Розділу IV Методики, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 Розділу IV Методики).

Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води) (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З наведених положень убачається, що позивач, як власник квартири по АДРЕСА_1 у багатоквартирному будинку, зобов`язаний оплачувати послуги не лише щодо належного йому майна, а й брати участь у витратах на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку.

Судом установлено, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 у місцях загального користування, зокрема, у під`їздах на сходових маршах, радіатори опалення відключені від загальної системи теплопостачання будинку та знаходяться у неробочому стані станом на 23.12.2024 року (а.с. 9).

Разом з тим, інформація щодо відключення радіаторів опалення у місцях загального користування за вказаною вище адресою з 24.12.2024 року по 01.04.2025 року — у довідці TOB «ЖСК «Проспект 2» від 23.12.2024 року відсутня; інші докази щодо цього факту суду не надані, клопотання про їх витребування судом — не заявлене, що підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду.

Отже, не встановлено, що протягом усього опалювального періоду 2024-2025 у місцях загального користування за вищевказаною адресою було відсутнє опалення та не доведено відсутність у позивача обов”язку сплачувати 172,99 грн, які розраховані станом на 01.04.2025.

Крім того, матеріалами справи не містять доказів належного у встановленому порядку відключення радіаторів опалення у під`їздах на сходових маршах будинку АДРЕСА_2 , зокрема, акту про відключення, погодженого представниками постачальника теплової енергії, балансоутримувача будинку та суб`єкта господарювання, який здійснював відключення від мереж центрального опалення.

Як зазначалось вище, якщо проектом на будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (абзац 5 п. 24 Правил та пункт 11 Розділу IV Методики).

У позовній заяві позивач зазначає про відсутність у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , техповерху та підвального приміщення, де можуть проходити інженерні комунікації центрального опалення у місцях загального користування.

Однак, згідно довідки TOB «ЖСК «Проспект 2» від 20.03.2025 №5/03, у будинку АДРЕСА_2 мережі теплопостачання розташовані в квартирах верхніх поверхів та цокольному поверсі. Належних та допустимих доказів неперебування приміщення на цокольному поверсі за вказаною адресою у спільній власності власників квартир - суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи невстановлення факту відключення опалення протягом усього опалювального періоду 2024-2025 у місцях загального користування за вищевказаною адресою; приймаючи до уваги, що відповідач позов не визнає у повному обсязі; враховуючи, що житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстав для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та за абонентське обслуговування незаконними - відсутні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Визначення (згідно змісту позовних вимог) незаконним з боку відповідача будь-яких нарахувань за розподіл теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку та нарахування за абонентські послуги в подальшому, тобто на майбутнє, є неналежним способом захисту. Права та інтереси позивача на час звернення з позовом до суду в цій частині не порушені, відповідні нарахування відповідачем не здійснювались.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів; не підлягає скасуванню правильне по суті судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

Л.П. Никифоряк