Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №185/10825/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2728/26 Справа № 185/10825/25 Головуючий у першій інстанції: Головін В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 04 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 07 серпня 1979 року по 19 січня 1983 року; з 17 червня 1985 року по 10 травня 2017 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 10 травня 2017 року його було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 квітня 2018 року серії 12 ААА №051807 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 40% - радикулопатія, дефартрози; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 27 квітня 2018 року серії 12 ААА № 994832 позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності через професійне захворювання. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою від 07 червня 2017 року, випискою від 19 січня 2018 року, медичним висновком від 20 лютого 2018 року. Відповідно до медичного висновку від 20 лютого 2018 року позивач моє скарги на задишку при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, сухий кашель, біль та важкість в грудній клітці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, болючість та обмеження рухів у п/крижовому відділі хребта, в плечових, ліктьових, колінних суглобах, зниження слуху, набряки нижніх кінцівок ввечері. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням суму грошових коштів у розмірі 245000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000.00 грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн. В задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 07 серпня 1979 року по 19 січня 1983 року; з 17 червня 1985 року по 10 травня 2017 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 10 травня 2017 року його було звільнено, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 45-46).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 березня 2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого- другого ступеня. 2. Радикулопатія попереково-крижова білатеральна L4-L5, переважно справа та шийна С6-С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого- другого ступеня і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного до 10% в повітрі робочої зони в 12,7 рази перевищує ГДК (фактичне значення 50,8 мг/м3, при допустимому - 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно- гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Важкість праці: перебування у незручній або фіксованій робочий позі 55% часу зміни (при допустимих до 25%); Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 8 дБА (фактичне значення 88 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99, відносна вологість повітря 86,7% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002 (а.с. 47-48).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №051807 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% безстроково (а.с. 49).

Згідно копії довідки МСЕК серії 12ААА №994832 від 27 квітня 2018 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 49).

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідками серії 12 ААА №051807 та 12ААА №994832 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту моральної шкоди, є безпідставними, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність вини в діях відповідача, як обов`язкової умови для відшкодування шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»– залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

Л.П. Никифоряк