Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №522/20204/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/538/26

Номер справи місцевого суду: 522/20204/25

Головуючий у першій інстанції Гаєва Л.В.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання Хангельдян К.С., прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Щербіни Н.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петродолинського, Одеської області, громадянки України, яка зареєстрована, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка працює на посаді головного спеціаліста ресурсно-господарського відділу ГУ ДМС України в Одеській області, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалась,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста ресурсно-господарського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, маючи 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби та будучи суб?єктом декларування відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення п. 3 п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону, при заповненні і поданні нею 22.12.2023 року до Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, зазначила завідомо недостовірні відомості, на суму 576 836 грн., що відрізняються від достовірних на суму понад 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених на дату подання до НАЗК вказаної декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що з моменту вчинення адміністративного правопорушення минуло більше 2 років.

У судовому засіданні 16.01.2026, суд першої інстанції повідомив, що постановою від 18.12.2025 строки розгляду адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за чинення адміністративного правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 172-6 КупАП - зупинено строком на 3 місяці, а саме до 18.03.2026.

18.12.2025 провадження по справі нібито було зупинене, однак тоді незрозумілим залишається яким чином справа слухалась у відкритому судовому засіданні 26.12.2025. При цьому суд першої інстанції не поновлював розгляд даної справи, тобто надав апелянту можливість подати клопотання про закриття провадження по справі під час «зупиненого провадження», що є недопустимим. Окремо апелянт наголошує, що постанова від 18.12.2025 було надана судом лише під час судового засідання 16.01.2026. Дана постанова не була направлена ані поштовим зв?язком, ані на електронну адресу. Постанова від 18.12.2025 надіслано судом до ЄДРСД лише 30.12.2025, тобто вже після заявленого клопотання про закриття провадження по справі.

Суд першої інстанції взагалі не досліджував докази по справі.

Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора Щербіну Н.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, прихожу до наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій — шостій цієї статті.

Частиною 4 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов?язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що датою і часом вчинення правопорушення, пов?язаного з корупцією, є фактичний час і дата подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік ОСОБА_1 , в якій остання зазначила недостовірні відомості, тобто 22.12.2023 о 18 год. 17 хв.

Таким чином, з моменту, коли відбулося правопорушення, минуло більше двох років, у зв?язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

Верховний Суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а провадження № K/9901/12342/18) зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб?єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 Рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v.theUnited Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.). Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Оскільки судом першої інстанції притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративного стягнення поза межами строку, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Так, після спливу строків, у відповідності до вимог ст. 247 КУпАП апеляційний суд позбавлений можливості досліджувати та давати будь-яку оцінку доказам у справі, а також встановлювати наявність вини особи у скоєному.

Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 1 ст. 467 МК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаними обставинами на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - закриттю у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП України.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП – скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов