Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №592/2302/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2302/26

Провадження № 3/592/638/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Шияновська Т.В., з участю захисника Маховика Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , офіцера служби захисту інформації в автоматизованих системах ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.3 ст. 172-2- КУпАП,

у с т а н о в и л а :

06.02.2026 о 21:36 в м. Суми по вул. Роменська, 116, водій ОСОБА_1 керував т/з Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується показами приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHE-0214, результат тесту № 2187 становив 0,84 проміле, з яким водій був згоден; огляд проводився на місці зупинки т/з зі згоди водія. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення серії КАС №915 від 17.03.2026, офіцер служби захисту інформації в автоматизованих системах ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 06.02.2026 о 21:36, в умовах особливого періоду, в м. Суми по вул. Роменська, 116, водій ОСОБА_1 керував т/з Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_2 при виконанні службових обов`язків в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується доданими до рапорту копіями протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та результатами тесту приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, який становить 0,84 проміле. Дане правопорушення військовослужбовець вчинив внаслідок своєї недисциплінованості, чим грубо порушив вимоги ст.ст. 11, 16, 49, 241 Статуту Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Постановою від 18.03.2026 вказані справи стосовно ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився; в заяві від 17.03.2026 просив судовий розгляд провести без його участі у зв`язку з проходженням військової служби; свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП визнає.

Враховуючи те, що згідно з ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130, 172-20 КУпАП, не є обов`язковою, а захист ОСОБА_1 здійснює професійний адвокат, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі ОСОБА_1 за наявними матеріалами справи.

Згідно з позицією сторони захисту, ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ОСОБА_1 було терміново викликано в розташування відділу для дешифрування електронного листа, після чого він разом з ОСОБА_2 їхав звітувати щодо отриманої інформації. ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, а тому питання щодо притягнення його до відповідальності має вирішуватися за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла таких висновків.

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584956 від 06.02.206, який складено стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення вимог п. 2.9.а ПДР України;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та звітом приладу, якими підтверджується, що 06.02.2026 о 21:38 проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (прилад ARHE-0214), результат огляду 0,84 ‰;

- копією постанови серії ЕНА №6625060 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, за порушення п.9.2.б ПДР 06.02.2026 в м. Суми по вул. Роменська, 116, під час керування т/з Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_2 при перестроюванні з правої смуги руху в ліву не подав відповідний сигнал світловим покажчиком повороту;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції, на якому 06.02.2026 о 21:36 зафіксовано момент руху та момент зупинки поліцейськими т/з Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_2 ;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції від 06.02.2026, на яких зафіксовано проходження водієм ОСОБА_1 06.02.2026 о 21:38:32 огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду 0,84‰; о 21:39:40 на відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився; при цьому, поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України;

- розпискою ОСОБА_1 від 06.02.2026 про зобов`язання не керувати т/з до повного витверезіння;

- довідкою про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування т/з серії НОМЕР_3 від 21.09.2017.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, в своїй сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з цим, дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Що стосується доводів захисника про наявність у діях ОСОБА_1 крайньої необхідності, суд зазначає, що відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

З досліджених відеозаписів з нагрудних реєстраторів поліцейських встановлено, що під час спілкування водій ОСОБА_1 не повідомляв інспектора поліції про обставини крайньої необхідності, зокрема і про обставини виконання ним термінового невідкладного завдання чи розпорядження командування.

Довідка начальника штабу – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2026, згідно з якою молодший лейтенант ОСОБА_1 виконує бойові та службові обов`язки у складі підрозділу в умовах особливого періоду, із залученням у бойових розпорядженнях в режимі 24/7, носить інформативний характер, та не містить відомостей щодо виконуваного ОСОБА_1 бойового розпорядження 06.02.2026 о 21:36 в АДРЕСА_2 .

Таким чином, під час розгляду справи не встановлено будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що водій ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту до суду не надано.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про неможливість скористатися послугами таксі або "тверезого водія" ОСОБА_1 за необхідності прибути до розташування відділу, усвідомлюючи свій стан.

Клопотання захисника про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю виклику для допиту свідка ОСОБА_2 та бажанням ОСОБА_1 особисто приймати участь у судовому засіданні, задоволенню не підлягає. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, доказів неможливості з`явитися в це судове засідання через зайнятість на службі надано не було. Судовий розгляд справи вже відкладався. Обставини спілкування ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 в повному обсязі зафіксовані на долученому відеозаписі з нагрудних камер поліцейських. Позиція ОСОБА_1 щодо складеного стосовно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП в повному обсязі доведена його захисником.

Вирішуючи питання щодо статті, за якою підлягає кваліфікації керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, суддя враховує, що адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, крім іншого, настає за виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, вчинене в умовах особливого періоду.

Діяння, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З долученої до матеріалів справи копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 та довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 від 20.03.2026 №188 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в Збройних Силах України, займає посаду офіцера служби захисту інформації в автоматизованих системах ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас, жодного доказу на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби на момент вчинення діяння 06.02.2026 о 21:36 в АДРЕСА_2 , з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» матеріали справи не містять. Під час спілкування з патрульними поліцейськими ОСОБА_1 не повідомляв про те, що є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби, представники ВСП для проведення огляду останнього в порядку ст.266-1 КУпАП на місце події не залучались.

Звернення ОСОБА_1 16.03.2026 з рапортом на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , вже під час перебування в провадженні суду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, та складення на підставі цього рапорту протоколу про військове адміністративне правопорушення серії КАС №915 від 17.03.2026, в своїй сукупності, дають обґрунтовані підстави вважатипро намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що офіцер відділення організації охорони та патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВСП в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_4 старший лейтенант ОСОБА_4 , який склав протокол про військове адміністративне правопорушення серії КАС №915 від 17.03.2026 стосовно ОСОБА_5 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, є посадовою особою органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, яка уповноважена на складання протоколів про адміністративне правопорушення. Копія відповідного наказу до протоколу про військове адміністративне правопорушення не долучена.

За таких обставин, факт виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за наведених у протоколах про адміністративне правопорушеннях не встановлений, а тому дії останнього кваліфікуються за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає можливим накласти на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 130 ч.1, 172-29 ч.3, 283, 284, 285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА