Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №752/13266/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13266/25

Провадження № 2-а/752/53/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 березня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника, адвоката Ігнатенка О.О., звернувся до суду з позовом і просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Новицької І.В. серії ЕНА № 4760834 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Посилається на те, що постановою інспектора Новицької І.І. серії ЕНА № 4760834 від 18 травня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом по вул.В.Касіяна, 4 в м.Києві о 15:34:45 особою, позбавленою такого права, чим порушив пункт 2.1.а ПДР.

Зазначає, що в зазначений у постанові час позивач не перебував у автомобілі та не керував ним.

27 травня 2025 року він отримав копію флеш-носія з камер відеоспостереження супермаркету «Еко», який розташований по вул.В.Касіяна, 4 в м.Києві.

Відповідно до отриманої інформації в проміжок часу з 15:26:44 до 15:38:56 в припаркованому автомобілі були відкриті двері багажника та вивантажувалися речі.

Тобто, руж транспортного засобу не здійснювався, тим більше позивачем.

Зазанченим відео спростовуються приведені в постанові обставини про керування нюим транспортним засобом.

Крім того, 0 15:34:45 позивач не перебував у автомобілі, а тому не міг керувати ним.

Він не вчиняв будь-яких дій, напарвоених на приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця, а транспортний засіб увесь цей час залишався нерухомим.

Тобто, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а сам розгляд справи був здійснений з порушенням вимог статей 268, 279, 280 КУпАП.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 30 травня 2025 року і відповідно до статті 31 КАС України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторонам була направлена копія ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам додатково копія позовної заяви з додатками.

Відповідно до статей 162, 165 КАС України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

26 червня 2025 року представник відповідача - Департаменту патрульної поліції подав відзив, яким проти позову заперечує.

Зазнчає, що екіпажем патрульної поліції 18 травня 2025 року був помічений автомобіль Mersedes Benz ML 270, н.з. НОМЕР_1 , який ними був зупинений.

Після перевірки за допомого бази ІПНП «Армор» було встановлено., що позивач позбавлений права керування транспортним засобом постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 18 червня 2024 року строком на 1 рік.

Таким чином, постанова щодо позивача була винесена з дотриманням вимог закону.

01 липня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що в наданому на його запит диску не зафіксована подія руху транспортного засобу, а зовсім інша подія, по якій постанова не складалася.

На диску міститься запис з 13:38:51 до 14:06:01, де поліцейські рухаються в напрямку припаркованого автомобіля, з якого виходив позивач.

На записі не зафіксовано ні керування позивачем транспортним засобом, ні перебування його в ньому.

На доданому відеозаписі не вбачається зупинки транспортного засобу, що виключає його рух, а отже і керування ним позивачем.

Автомобіль був припаркований до прибуття поліцейських, а особа, яка його припаркувала, не встановлена.

Інший відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позиву, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 18 травня 2025 року інспектором Управління патрульної поліції в м.Києві Новицькою І.І. щодо позивача винесена постанова серії ЕНА № 4760834 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, а саме: керування о 15:34:45 транспортним засобом: Mersedes Benz ML 270, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. В.Касіяна, 4 в м.Києві особою, позбавленою такого права, чим порушив пункт 2.1.а ПДР.

Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно підпунктом 2.4.а ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частинами 1, 3 статті 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти документи поліцейському.

Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається зі змісту постанови позивач керував транспортним засобом.

Якщо таке мало місце, з постанови не вбачається, що водію було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу.

Даних про порушення позивачем Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, та, виходячи з цього, підставою для перевірки документів водія, в постанові також не зазначено і до суду не надано.

Зазначаючи в відзиві про інформування водія про причину зупинки транспортного засобу, в той же час не було зазанчено, яка саме прична стала підставою для зупинки транспортного засобу.

З долученого позивачем відеозапису з камер відеонагляду супермаркету «Еко» вбачається, що транспортний засібMersedes Benz ML 270, д.н.з. НОМЕР_1 , не рухався, а був припаркований.

З наданого до відзиву відеозапису під №2 зазанчена в постанові подія не зафіксована.

Отримати будь-яку інформація з відеозапису під №1 також неможливо.

Крім того, частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача зазначити в постанові, серед іншого, транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак) та технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тобто, самепо собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення

Таким чином, суд ввважає, що відповідачем не доведена правомірність дій патрульних щодо позивача та не спростовано приведені в позові твердження, підтверджені наданим при зверненні до суду записом з камер відеонагляду супермаркету «Еко».

З урахуванням цього, суд вважає, що визначені статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу у випадку здійснення ним руху під керуванням позивача, у відповідача були відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Виходячи з цього, відсутності у постанові про застосування до позивача адміністративного стягнення за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, вимоги відповідача про пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії є неправомірними.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15 березня 2019 року, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 46 КАС України відповідачем у адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Верховний суд у постанові від 17 вересня 2020 року в справі №742/2298/17 дійшов висновку, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, інспектор Управління патрульної поліції в м.Києві Новицька І.І. є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605, 60 грн, сплачений ним при зверненні до суду.

Керуючись статтями 8, 19 Конституції України, статтями 1, 9, 126, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-246, 247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4760834 від 18 травня 2025 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м.Києві Новицькою І.І. відносно ОСОБА_1 за частиною 4 статті 126 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 4 статті 126 КУпАП закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605, 60 грн судового збору.

В позові ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м.Києві Новицької Ірини Іванівни відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційнох інстанції.

Суддя : К.В.Машкевич