Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №183/42/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/878/26 Справа № 183/42/26 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатьєв Д. П. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

захисника - Коваленка В. С.

апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Коваленка В. С. на постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

яку визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (тисяча сімсот) грн., з конфіскацією тварини (собаки породи Алабай, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 ), стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Згідно із постановою суду першої інстанції, 03.12.2025 близько 02:30 год. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , допустила порушення правил утримання собак, що призвело до того, що її собака породи «Алабай» вибігла за межі території домоволодіння та за адресою: АДРЕСА_2 , покусала гр. ОСОБА_2 , спричинивши їй тілесні ушкодження. Своїми діями у цій частині гр. ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Коваленко В.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зміст протоколу, не встановив усіх обставин справи, надав неналежну оцінку доказам та дійшов помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 а саме не звернув уваги на суперечності щодо тілесних ушкоджень та розбіжності, наявні у матеріалах справи.

Так, у рапорті працівника поліції зазначено про рвані рани живота та передпліччя правої руки у потерпілої, тоді як у медичній довідці вказаний діагноз «рвані рани передпліччя ліворуч». При цьому довідка не підтверджує, що рани отримані саме від укусу собаки, що вказує на недоведеність здійснення нападу конкретною собакою та сумнівність обставин події, які суд визнав встановленими. Потерпіла та її чоловік зазначили, що не знають власника собаки, докази вчинення нападу саме собакою, якою володіє ОСОБА_1 , відсутні

Вказує що показання чоловіка потерпілої слід оцінювати критично, оскільки він є зацікавленою особою. Також викликає сумнів час нападу (03:00 ночі) з огляду на значну затримку із викликом поліції (заява надійшла о 16:18).

Апелянт припускає, що потерпіла могла незаконно перебувати на її території з корисливих мотивів, оскільки раніше там вже була крадіжка. Також зазначає про те, що працівники патрульної поліції не зібрали жодних доказів, які б підтверджували причетність собаки апелянта до нападу на подвір`ї потерпілої.

Зазначає що у протоколі немає посилань на конкретний нормативно-правовий акт, який було порушено (наприклад, місцеві Правила утримання домашніх тварин). Також не вказано породу собаки і не додано доказів того, що вона належить до Переліку небезпечних порід, як наслідок це унеможливлює притягнення особи до відповідальності.

Зазначає що у відповідності до ст. 221 КУпАП, розгляд справ за ч. 3 ст. 154 КУпАП не належить до компетенції районних, міських чи міськрайонних судів, тобто Самарівський міськрайонний суд взагалі не мав повноважень розглядати цю справу та виносити постанову.

Також зазначає, що у матеріалах справи відсутній протокол огляду, опису та вилучення (або тимчасового вилучення) собаки. Відсутність цих документів є процесуальним порушенням і робить неможливим виконання рішення суду в частині конфіскації.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника Коваленка В.С., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно з вимоги ст. 245 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В статті 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зважає на те, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, якою встановлена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Так, згідно із ст. 9 ЗУ України “Про захист тварин від жорстокого поводження” - особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана: забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Також згідно цієї ж статті, дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Постановою КМУ № 1164 від 10 листопада 2021 року затверджено перелік небезпечних порід собак, а саме: вівчарка середньоазіатська (алабай, вовкодав середньоазіатський).

Аналізуючи вище сказане, суд апеляційної інстанції приходь до висновку, що собака небезпечної породи “Алабай” повинна утримуватися на безпечній для себе території, згідно санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, та не створюючи небезпеки для майна та здоров`я інших людей, на останнє слід звернути особливу увагу.

Аналізуючи матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 446971 від 08.12.2025 року (а.с. 1) рапорт та додаток до нього від 03.12.2025 року (а.с. 3-5), пояснення свідка ОСОБА_3 від 03.12.2025 року (а.с. 6), пояснення потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 7), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ними підтверджується, що через недотримання вимог утримання тварин собака породи “Алабай”, належна ОСОБА_1 , вибігла за територію домоволодіння, де мешкає, та спричинила шкоду здоров`ю людини, а саме множинні інфіковані укушено-рвані рани верхніх кінцівок, передньої черевної стінки згідно із Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11604 (а.с. 35).

Правильність ідентифікації вказаної собаки підтверджується послідовними та логічними показаннями свідка ОСОБА_3 , який безпосередньо відтягував собаку від своєї дружини та чітко розпізнав тварину породи «Алабай» (велика, біло-рябого кольору), яка проживає по сусідству. Тож, з вищенаведеного апеляційний суд відкидає аргумент апеляційної скарги щодо характеру ушкоджень, та недоведеності того що саме собака породи “Алабай” напала на потерпілу. Щодо того хто володіє собакою, сама ОСОБА_1 підтвердила, що випустила свою собаку породи “Алабай” в двір для охорони, а зранку виявила відчинену хвіртку та відсутність собаки (а.с. 8).

Доводи апелянта про ймовірне незаконне перебування потерпілої на території ОСОБА_1 та пізнє звернення до поліції з заявою суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки порушення недоторканності житла є кримінальним правопорушенням, та згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається не винною і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, натомість в матеріалах справи відсутнє будь яке підтвердження находження потерпілої на території ОСОБА_1 , а доводи останньої у цій частині мають характер припущень.

Щодо звернення потерпілої до поліції з затримкою апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_2 звернулася до поліції із заявою після того, як відвідала лікарню, що не виходить за межі нормального розвитку подій. Належить додатково зазначити, що час звернення потерпілої до поліції не підтверджує і не спростовує фактичних обставин, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта про те, що справа за ч. 3 ст. 154 КУпАП не підсудна міськрайонному суду, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права. Так, Законом України № 1684-IX від 15.07.2021 статтю 154 КУпАП було викладено в новій редакції та доповнено частиною третьою, санкція якої передбачає обов`язкову конфіскацію майна (тварини). Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, може бути застосована виключно за рішенням суду. Оскільки адміністративні комісії та органи поліції (які розглядають ч. 1 та ч. 2 ст. 154) не наділені повноваженнями застосовувати конфіскацію, системне та телеологічне (цільове) тлумачення норм КУпАП у поєднанні зі ст. 8 Конституції України вказує на те, що справи, санкція за якими передбачає конфіскацію, підвідомчі виключно суддям районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Суд першої інстанції абсолютно правомірно застосував принцип верховенства права та розглянув справу, усунувши законодавчу прогалину в ст. 221 КУпАП, якій підвідомчість таких справи не визначена прямо та безпосередньо. Більше того, з матеріалів справи вбачається що спочатку відділ поліції направив справу на розгляд до адміністративної комісії Перещепинської міської ради(а.с. 11), та отримав відповідь що дана справа підвідомча саме суду(а.с. 12-13).

Апеляційний суд відхиляє аргумент захисту про те, що відсутність протоколу тимчасового вилучення тварини унеможливлює виконання рішення в частині конфіскації. Тимчасове вилучення речей і документів, згідно з ст. 265 КУпАП є заходом забезпечення провадження у справі і правом, а не безальтернативним обов`язком працівників поліції. Нездійснення фізичного вилучення собаки на стадії складання протоколу не впливає на законність самого рішення суду про застосування її конфіскації як адміністративного стягнення. Виконання постанови в частині конфіскації покладається на органи державної виконавчої служби відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

Натомість суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом також не встановлено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить достатніх даних, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Коваленка В. С.– залишити без задоволення.

Постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А. А. Мазниця