Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №180/1347/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/361/26 Справа № 180/1347/24 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря: Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , являється бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю неповнолітнього є відповідачка по справі – ОСОБА_2 . Неповнолітній онук, ОСОБА_3 , проживає разом з нею за місцем її реєстрації та знаходиться на її повному утриманні. Відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Орган опіки та піклування Марганецької міської ради розглянув питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформації Нікопольського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету, протягом навчання мати не цікавилася навчанням сина, на зв`язок з керівником групи та викладачами не виходила. У 2021 році ОСОБА_3 звертався до служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо жорсткого поводження матері у відношенні нього. 06.11.2023 року ОСОБА_3 написав пояснення інспектору СЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де він повідомляє, що більше не бажає проживати з матір`ю, хоче жити з бабусею. Також він хоче, щоб мати була позбавлена батьківських прав. 01.11.2023 року вона отримала відповідь на своє звернення до органів поліції про те, що її донька ОСОБА_2 хоче відмовитися від свого сина ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовилася та не бажала спілкуватися. Їй було рекомендовано звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Коли ОСОБА_4 разом з матір`ю виїхали до Польщі, то він їй писав, телефонував та скаржився, що мати б`є його та постійно обзиває, присилав їй фото частин свого побитого тіла. 16.10.2023 року вона поїхала до Польщі. Під час розмови донька сказала їй, що син їй не потрібен і не хоче, щоб він з нею проживав, збиралася їхати до України та нотаріально відмовлятися від сина. Також донька обіцяла їй віддати документи на онука. У м. Львів вона віддала тільки паспорт дитини та відмовилася їхати до нотаріуса. Вона з онуком повернулася до м. Дніпро та написала заяву до поліції про те, що мати покинула свого сина. 01.11.2023 року вона дізналася, що її донька ОСОБА_2 зі своїми доньками знаходиться в м. Марганець. Вона, проїхавши туди, викликала ювенальну поліцію, при розмові з поліцією мати теж наголосила, що син їй не потрібен. Наразі ОСОБА_2 перебуває за кордоном, зв`язок з нею втрачено. Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь, на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 3-5).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлено батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/8 частини її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь піклувальника, якого буде призначено, задля утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 01 липня 2024 року, і до повноліття дитини.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень (а.с. 182-186).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, фактично просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с. 191-198).

Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , його батьками у свідоцтві про народження записані: батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_6 (а.с. 8).

Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено у відповідності до ст. 135 Сімейного кодексу України.

За відомостями Марганецької територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.06.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - за місцем реєстрації своєї матері (а.с.10), однак, останні два роки фактично проживає разом із бабусею – ОСОБА_1 .

23.04.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою щодо невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та жорстокого поводження.

За даним зверненням службою у справах дітей облдержадміністрації встановлено, що з 18.04.2021 року ОСОБА_7 проживає у своєї бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Комісією було перевірено оцінку рівня його безпеки. За вищевказаною адресою житлово-побутові умови відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. ОСОБА_1 створила належні умови для його виховання, розвитку, навчання та проживання. Комісія провела з ним бесіду, у якій він зазначив, що його мати періодично скоює психологічне, фізичне та економічне насилля над ним, яке проявляється у вигляді крику, агресивної поведінки з боку ОСОБА_8 . ОСОБА_2 навмисно завдає йому фізичного болю, що негативно впливає на його психоемоційний стан. У зв`язку з тим, що він не бажає проживати в сім`ї матері, спеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради надано роз`яснення його бабусі щодо захисту його прав та інтересів. За інформацією служби у справах дітей Червоногригорівської селищної ради, 12.05.2021 року здійснено вихід в родину його матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Під час візиту з`ясовано, що санітарно-гігієнічні умови проживання родини ОСОБА_2 задовільні, діти забезпечені всім необхідним для виховання та розвитку. Продуктами харчування сім`я забезпечена. Спеціалістом Служби проведена профілактична бесіда з його матір`ю щодо належного виконання батьківських обов`язків та роз`яснені норми законодавства України про відповідальність за вчинення домашнього насильства. Його матір надала пояснення щодо спростування фактів жорстокого поводження над ним. ОСОБА_2 надані поради щодо безконфліктного спілкування з ним та ОСОБА_1 . Факти, викладені у його зверненні, частково знайшли своє підтвердження, тому питання щодо родини ОСОБА_2 перебувають на контролі служб у справах дітей Червоногригорівської селищної ради та Нікопольської міської ради (а.с. 12-13).

30.10.2023 року звернулася ОСОБА_1 до ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Онацького Р. із заявою про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила з 25.10.2023 року неповнолітнього сина ОСОБА_3 та хоче відмовитися від нього, зареєстровано до ЖЕО ВП № 1 за № 7635. В ході відпрацювання повідомлення, ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовилася та не забажала спілкуватися (а.с.11).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , відібраних інспектором СЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Магдою Р. 06.11.2023 року, з серпня минулого року ОСОБА_3 перебував в Польщі з матір`ю. Під час сумісного проживання він постійно конфліктував з нею. 25 жовтня вони з матір`ю та бабусею виїхали з Польщі та повернулися в Україну в м. Львів, де на вокзалі мати покинула його та повідомила, що не хоче з ним жити та щоб він виїхав з м. Львів разом з бабусею. 26.10.2023 року він разом з бабусею виїхали до м. Дніпро, де по даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_5 разом з бабусею. По даному факту може зазначити, що через постійні конфлікти він більше не бажає проживати з матір`ю, а хоче жити з бабусею. У зв`язку з цим він хоче позбавити свою матір батьківських прав (а.с.14).

Згідно інформації керівника групи Нікопольського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету Білецького Г. від 01.12.2023 року, ОСОБА_3 вступив до коледжу у вересні 2022 року на відділення «Агроінженерія». У зв`язку з військовим станом в країні та знаходження коледжу в зоні активних бойових дій навчання проводилося дистанційно через платформу ZOOM. Студент ОСОБА_3 на початку вересня 2022 року декілька разів вийшов на заняття, потім перестав. Сам студент знаходився за межами держави, а саме в Польщі. З ним міг зв`язатися по вайберу, в спілкуванні ОСОБА_4 запевнив, що буде навчатися. Після розмови ще пару разів він з`явився на заняттях. Повідомлення та дзвінки йому і його матері після цього не надходили, все вказувало на те, що номери змінилися. Зв`язок було втрачено і на заняття ОСОБА_3 більше не виходив. Дирекцію коледжу було проінформовано, неодноразово надавалися доповідні, що студент не виходить на заняття, з ним та його батьками немає зв`язку. За результатами заліково-екзаменаційної сесії студент ОСОБА_3 не був переведений на наступний курс. Був направлений лист до Служби у справах дітей Марганецької міської ради. Мати не цікавилася навчанням сина, на зв`язок з керівником групи та викладачами не виходила (а.с.15).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_9 , яка проживає в АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 приїхала з Польщі з онуком ОСОБА_10 без його мами. На запитання про маму ОСОБА_4 відповів, що вона його покинула, в сім`ї він почував себе зайвим. Коли у мами був поганий настрій, вона навіть забороняла брати їжу, він був голодним. Часто кричала без причин, ображала, била, навіть вона побачила синці. Одяг не купувала. Одяг йому купила бабуся. У період, що він проживав у бабусі, мати так і не з`явилася (а.с.16).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 , який проживає в АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 приїхала з Польщі з онуком ОСОБА_3 розмові він жалівся на матір, що вона його ображала, била, не купувала йому одяг, не давала йому змоги навчатися, не підписувала документи для навчання в Польщі, не поповнювала телефон для дистанційного навчання в Україні. Коли вони прибули до м. Львів, мати його покинула та сказала ОСОБА_4 , що він їй не потрібен. За весь час, що ОСОБА_4 проживає з бабусею, його матір так і не побачив, вона не приходила (а.с.17).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_12 , який проживає в АДРЕСА_5 , з ОСОБА_1 проживає онук ОСОБА_3 . В розмові він жалівся на матів, яка його ображала та била, не давала йому змоги навчатися, коли він проживав в Польщі. Він не бачив, щоб його навідувала матір (а.с.18).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 , яка проживає в АДРЕСА_5 , за час її проживання, а саме з 19.06.2023 року, з ОСОБА_1 , яка виховує свого онука ОСОБА_10 , вона жодного разу не бачила його матір, хлопчик знаходиться повністю на утриманні бабусі (а.с.19).

Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області 26.06.2024 року за № 15/20-910 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості про батька дитини зазначено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Згідно інформації з ВСП «Нікопольський фаховий коледж Дніпровського аграрно-економічного університету» неповнолітній ОСОБА_3 не виходив на онлайн заняття з вересня 2022 року. За результатами заліково-екзаменаційної сесії студент ОСОБА_3 не був переведений на наступний курс. Мати не цікавилась навчанням сина, на зв`язок з керівником групи та викладачами не виходила. З пояснень свідків з`ясовано, що дитина проживає з бабусею, ОСОБА_1 , яка займається його вихованням. Мати, ОСОБА_2 вихованням сина не займається, матеріально не забезпечує. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини неповнолітній ОСОБА_3 просив членів комісії позбавити його матір ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до нього, оскільки вона не займається його вихованням, навчанням та лікуванням, матеріально не забезпечує та взагалі у його житті участі не приймає (а.с. 20).

В судовому засіданні було опитано ОСОБА_10 , який пояснив, що він би хотів, щоб матір позбавили батьківських прав та ці права перейшли до бабусі. Мати його постійно била, принижувала. До доньок вона нормально відноситься. До нього по-іншому, казала, що він такий, як його батько. Разом з матір`ю він прожив у Польщі приблизно пів року. Йому було 15 років та він збирався навчатися в Польщі, для чого йому потрібно було знайти місце для практики. Він знайшов таке місце, але мати йому не підписала дозвіл. Останні два роки з матір`ю зв`язку немає, та він не бажає з нею спілкуватися, не бачить у цьому сенсу. Гроші вона йому не перераховувала. У минулому році мати передала йому поздоровлення через тітку, словесне. Дійсно були проблеми з виїздом з Польщі. Вони стояли з бабусею, а мати з доньками пішли. У матері з бабусею були і гарні, і погані відносини. Йому краще бути в Україні. Жити з матір`ю погано. Різниці, де навчатися, немає. Бабуся його не налаштовувала проти матері.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та стягнення аліментів з неї, суд першої інстанції прийняв до уваги думку дитини – ОСОБА_3 , який на час розгляду справи в суді першої інстанції майже досяг повноліття, про необхідність позбавлення матері батьківських прав, позицію органу опіки та піклування, який надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а також те, що ОСОБА_10 вже два роки проживає без матері, знаходиться на утриманні та вихованні бабусі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Частинами першою, другою статті 27 цієї Конвенції визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/1, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не приймає участі у вихованні сина, перебуває за кордоном, зв`язок з нею втрачено. ОСОБА_10 проживає з бабусею близько двох років, і ОСОБА_2 не намагалась його повернути в сім`ю. Перерахування грошових коштів на картку сина один-два рази за два роки не є доказом утримання дитини, належного виконання батьківських обов`язків. Мати самоусунулась від питання виховання та навчання власної дитини, внаслідок чого ОСОБА_10 був відрахований з коледжу і на даний час не має можливості подати документи в інший навчальний заклад. Надані медичні документи свідчать про наявність у ОСОБА_10 проблем зі здоров`ям й те, що мати займалася його лікуванням до 2021 року, оформлювала путівки.

Колегія суддів враховує висновок Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області 26.06.2024 року за № 15/20-910 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо сина ОСОБА_4 . Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вона не навела аргументів та не надала доказів виконання нею батьківських обов`язків щодо сина.

Водночас апеляційний суд вказує, що на момент перегляду рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 досяг повноліття, при цьому слід зазначити, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення (його перегляду в суді апеляційної інстанції) не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Врахувавши конкретні обставини по справі, думку дитини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що сам факт позбавлення батьківських прав у судовому порядку, з огляду на обставини справи, скасує лише правовий зв`язок між сином та матір`ю, оскільки духовний та емоційний зв`язок між ними розірваний вже давно та відповідачка не намагається його відновити.

Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з ухваленням нового немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.

Судді: