Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №127/3619/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3619/26

Провадження № 2/127/1017/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23.03.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря Карпенк А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку, який мотивував тим, що 10.01.1994 року відповідачка уклала договір купівлі-продажу 37/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 .

В подальшому, відповідачка оформила право власності на 13/50 часток житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 - у зв`язку із перерахунком часток на підставі заключення, виданого КП ВМБТІ», на підставі чого відповідачкою отримано свідоцтво на право власності від 16.01.2014р.

До складу 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами входить: в житловому будинку літ «А»: коридор 2-1, кухня 2-2, кімнати 2-3, 2-4, санвузол 2-5 - загальною площею 43,9 кв.м., в т.ч. житловою - 28,5 кв.м., сарай літ. «Г».

В подальшому, позивач запропонував відповідачці викупити у неї 13/50 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

28.01.2012р. відповідачка отримала від позивача 5000,00 доларів США в якості завдатку за 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , на підтвердження чого відповідачка надала відповідну розписку.

20.01.2014 р. між позивачем та відповідачкою укладено письмовий договір купівлі продажу квартири, згізно п.1.1. якого, продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1. Договору, вартість Об`єкту нерухомості за домовленністю сторін складає 35 000,00 доларів США. Відповідно до п. 2.2 Договору, продавець визнає, що об`єкт нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, продавець підтверджує те, що 28.01.2012 р., в якості завдатку за об`єкт нерухомості, отримала від покупця 5 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою продавця. В п. 2.3. Договору, сторони погодили те, що продаж об`єкту нерухомості вчинено за 12 500,00 доларів США, які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору.

Окрім того, сторони погодили, що нотаріальне посвідчення договору відбудеться не пізніше 01.03.2014 р. у місті Вінниці, за місцем реєстрації майна цьогоо договору.

Після отримання коштів, відповідачка перестала виходити на зв`язок, на повідомлення та телефонні дзвінки не відповідає.

Позивачу невідоме місце проживання відповідачки.

Враховуючи, що у встановлений термін, визначений у договору купівлі - продажу квартири, а саме 01.03.2014р., відповідачка не виконала свій обов`язок щодо нотаріального посвідчення договору, то за таких обставин позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі, та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача Олійник А. М. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення. Судові витрати просив залишити за позивачем.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи завчасно повідомлялась шляхом направлення судових повісток та оголошеннями на офіційному сайті Судової влади. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутності, не надавала. Про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 10.01.1994 року відповідач уклала договір купівлі-продажу 37/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Свідоцтва про право власності від 16.01.2014 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_2 оформила право власності на 13/50 часток житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 - у зв`язку із перерахунком часток, що також підтверджується витягом з рішення №470 від 28.02.2013 р. Виконкому ВМР.

28.01.2012 р. відповідачка отримала від позивача 5000,00 доларів США в якості завдатку за 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується її розпискою.

20.01.2014 р. між сторонами укладено письмовий договір купівлі - продажу квартири, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.1 Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до розділу 2 Договору: Вартість Об`єкту нерухомості за домовленістю Сторін складає 35 000,00 доларів США. Продавець визнає, що Об`єкт нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, Продавець підтверджує те, що 28.01.2012 р. в якості завдатку за об`єкт нерухомості, отримала від Покупця 5 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою Продавця. Сторони погодили те, що продаж об`єкту нерухомості вчинено за 12 500,00 доларів США, які "Продавець" отримав від «Покупця» повністю до підписання цього договору.

Відповідно до п.3.3. договору сторони погодили, що нотаріальне посвідчення договору відбудеться не пізніше 01.03.2014 р. у місті Вінниці за місцем реєстрації майна по договору.

23.12.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 29.12.2009 року.

Із акту від 10.04.2014 року та акту про не проживання зареєстрованих осіб за №693 від 18.08.2025 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2000 року, дані акти посвідчені головою квартального комітету «Вінниченко».

Згідно висновку про ринкову вартість від 24.11.2025 року вбачається, що 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 становить 865 870 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та як наслідок визнання за ним права власності на спірне майно.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу та інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч. 2 даної статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторони договору починаючи з моменту передачі та прийняття вказаного будинку мали бажання переоформити вказаний будинок у нотаріуса.

Відповідачка ніяких дій з нотаріального посвідчення договору купівлі продажу житлового будинку до цього часу не вчиняла, тобто ухилялась від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу нерухомого майна.

Так слід зазначити, що сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу частки житлового будинку. Позивач сплатив відповідачці грошові кошти в рахунок домовленої суми вартості частки житлового будинку. Позивач проживає у вказаному будинку, відтак метою та предметом договору було купівля-продаж будинку тобто правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків, виконуючи його вимоги здійснили передачу та прийняття коштів, частки будинку, тобто їхні дії абсолютно кореспондуються з виконанням умов договору та наявним на той момент бажанням сторін досягти вказаної мети.

Позивач всі свої зобов`язання виконав, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, через ухилення відповідачкою від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору.

Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Водночас, в силу ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Так аналізуючи вказані норми законодавства слід зазначити, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на дійсне настання правових наслідків, що узгоджується з ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Правочин, укладений між сторонами, підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами.

Договір не може бути нотаріально посвідчений без участі відповідачки, яка не надала необхідні документи. У зв`язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, відсутня.

Таким чином, системний аналіз наведених положень закону дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за ним такого права в судовому порядку.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, відбулося його виконання, продавець отримала гроші, покупець прийняв будинок, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати за клопотанням позивача підлягають залишенню за ним.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 265, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на частку житлового будинку - задовільнити.

Визнати дійсним договору купівлі продажу квартири від 20.01.2014р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: