Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №755/12989/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12989/25

Провадження №: 2/755/5194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 у розмірі 20 856,95 грн та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у сумі

2 422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1331224, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн строком на 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % у день (базова процентна ставка/фіксована). Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 23 квітня

2021 року № 1331224.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики від 23 квітня

2021 року № 1331224.

Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 856,95 грн.

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від

23 квітня 2021 року № 1331224 у розмірі 20 856,95 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 9 859,81 грн, сума заборгованості за відсотками - 10 997,14 грн.

З огляду на викладене позов просили задовольнити.

Разом з позовного заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання», «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

09 вересня 2025 року (вхід. № 53175) на адресу суду на виконання ухвали від 25липня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація, а саме: виписка по рахунку

№ НОМЕР_1 за період з 23 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 23квітня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (ануїтет) № 1331224 (далі - договір позики).

Згідно із пунктом 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до пункту 5 Договору позики цей договір укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в електронній формі.

Відповідно до умов даного Договору позики ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 64 дні, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розрахунку 1,44 % за день (знижена процентна ставка), фіксована процентна ставка - 1,6 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 362,15 %, орієнтовна загальна вартість позики - 19 619,96 грн. Дата надання позики - 23 квітня 2021 року, дата повернення позики (останній день) - 25 червня 2021 року.

Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 4.1). Позичальник до моменту підписання цього договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 10 договору).

До матеріалів справи також долучено копію Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету), затверджені Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», протокол від 11 лютого 2021 року

№ 11/02/2021.

Згідно наданого ТОВ «ФінпромМаркет» розрахунку, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 20 856,95 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 9 859,81 грн, заборгованість за відсотками - 10 997,14 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору позики від 23 квітня 2021 року № 1331224.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у реєстрі заборгованостей.

Відповідно до пункту 5.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в паперовому та електронному вигляді) за Договором факторингу від 26 жовтня 2021 року № 2610 клієнт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а фактор ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняв реєстр заборгованостей, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу від

26 жовтня 2021 року № 2610 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 на загальну суму 20 856,95 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 859,81,00 грн, заборгованість за процентами - 10 997,14 грн

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у реєстрі заборгованостей.

Відповідно до пункту 5.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в паперовому та електронному вигляді) за Договором факторингу від 03 квітня 2023 року № 030423-ФК клієнт ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а фактор ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв реєстр заборгованостей, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги.

Відповідно до реєстру заборгованостей від 03 квітня 2023 року до Договору факторингу від

03 квітня 2023 року № 030423-ФК від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики від 23 квітня

2021 року № 1331224 на загальну суму 20 856,95 грн.

Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд також враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 на суму 20 856,95 грн, з яких 9 859,81,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 10 997,14 грн - заборгованість за відсотками.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості складеного ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 станом на 26 жовтня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 20 856,95 грн, з яких 9 859,81,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 10 997,14 грн - заборгованість за відсотками. Водночас, на погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 07 травня 2021 року сплачено 2 140,19 грн, які зарахована за погашеня заборгованості за тілом кредиту, а також сплачено 2 592,00 грн, що зараховані за погашення заборгованості з відсотків, а тому відповідачем в загальному на погашення заборгованості за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 сплачено 4 732,19 грн.

З наданої АК КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 23 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), встановлено, що

23 квітня 2021 року відбулось зарахування переказу у розмірі 12 000,00 грн.

Згідно із довідкою ТОВ «ФК Фінекспрес» від 30 квітня 2025 року відповідно до умов договору від 23 січня 2018 року № 23-01-18/5, укладеного із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»,

18 червня 2021 року було здійснено успішний переказ коштів в сумі 12 000,00 грн на карту № ЕПЗ номер НОМЕР_3 . Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Також до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 10 квітня 2025 року № 10/04/25-83, якою, з метою надання вичерпної інформації щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, надало інформацію про переказ коштів ОСОБА_1 відповідно до договору № 1331224.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за договором позики від 18 червня 2021 року № 75226231 не спростовано та власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано. Крім того, на погашення заборгованості за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 відповідачем ОСОБА_1 сплачено 4 732,19 грн.

Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надала.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 9 859,81 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 9 859,81 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає таке.

Як уже зазначалося раніше, сторони погодили такі умови кредитування: сума кредиту - 12 000,00 грн, строк кредитування - 64 дні, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розрахунку 1,44 % в день (знижена процентна ставка), базова процентна ставка - 1,6 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 362,15%, орієнтовна загальна вартість позики - 19 619,96 грн. Дата надання позики - 23 квітня 2021 року, дата повернення позики (останній платіж) - 25 червня 2021 року.

Також положення кредитного договору містять твердження позичальника, що до моменту підписання цього договору ОСОБА_1 вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися у період з 23 квітня 2021 року по 20 липня 2021 року.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору) 64 дні - до 25 червня 2021 року.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», останнім нараховувалися проценти і поза межами строку дії договору, а саме по 20 липня 2021 року.

Враховуючи, що договором позики визначений строк його дії, який становить 64 дні, саме протягом даного строку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Виходячи із суми позики у розмірі 12 000 грн, узгодженої сторонами процентної ставки та строку кредитування (строку договору) тривалістю 64 дні, заборгованість відповідача по відсоткам за договором позики від 23 квітня 2021 року № 1331224 за період з 23 квітня 2021 року по 25 червня 2021 року становить 7 174,78 грн.

Нараховані кредитодавцем проценти за період після 25 червня 2021 року не відповідають вимогам законодавству, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 7 174,78 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується: договором від 01 листопада 2024 року № 01-11/2024 про надання правової допомоги, укладеним з ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., та Актом приймання передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком № 1 до вказаного договору, витягом з Акту від 20 березня 2025 року № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 01 листопада

2021 року № 01-11/2024, платіжною інструкцією від 30 квітня 2025 року про оплату згідно акту № 12-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від

01 листопада 2021 року № 01-11/2024 на суму 399 000,00 грн.

Відповідно до квитанції про сплату від 30 червня 2025 року № 579936777.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1 978,46 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 858,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики від 23 квітня 2021 року

№ 1331224, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 859,81 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7 174,78 грн, що разом складає 17 034,59 грн (сімнадцять тисяч тридцять чотири гривні 59 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 978,46 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім гривень 46 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 858,57 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 57 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська обл., 08200.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 23 березня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова