Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №755/23561/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23561/25

Провадження №: 2/755/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі :

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Оніщука Р.О.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 34204,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2021 року у справі № 3632/21 з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 3000,00 грн ( по 1500 грн. на кожну дитину ) , щомісячно , починаючи від 24.02.2021 і до досягнення дітьми повноліття .

З моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та станом на сьогодні сини проживають разом зі мною - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , та перебувають на повному утриманні ОСОБА_1 , позивач за власні кошти забезпечує синів всім необхідним для нормального та повноцінного розвитку ( як фізичного , так і розумового ,духовного і морального , навчання ).

09.07.2025 між підприємством «Сакумс» (надалі «Туроператор») та ОСОБА_1 було укладено договір N? 10951 про надання туристичних послуг, відповідно до якого Туроператор зобов?язується забезпечити надання Туристу туристичних послуг. Назва туру: BLG: Royal holiday (групи). Дитячий відпочинок в Болгарії, автобус з Києва.

Відповідно до додатку N? 1 до Договору N? 10951 від 09.07.2025 туристами є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 2.1 договір N? 10951 про надання туристичних послуг від 09.07.2025 загальна вартість Туристичних послуг складає 68 408,00 грн., що за фіксованим курсом валют 50,3 на день укладення цього договору складає 1306,00 EUR.

Відповідно до п. 2.2 договір N? 10951 про надання туристичних послуг від 09.07.2025 за взаємною згодою сторін виконання грошового зобов?язання.

Туриста щодо оплати вартості Туристичних послуг відтерміновується. Турист зобов?язаний здійснити оплату повної вартості Туристичних послуг у строк до 30.09.2025, після фактичного надання Туристичних послугу період з 10.07.2025 по 24.07.2025.

Відповідно до рахунку на оплату N? C10951 від 09.07.2025 оплата за туристичні послуги складає 68 408,00 грн.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 6, Київське РУ ТВЕБ 10026/030 РМ -4211 від 30.09.2025 о 12:57:42 ОСОБА_1 здійснила оплату туристичних послуг згідно рахунку С10951 від 09.07.2025 у розмірі 68 408,00 грн.

ОСОБА_1 здійснила оплату туристичних послуг згідно рахунку С10951 від 09.07.2025 у розмірі 68 408,00 грн.

Вказані витрати понесено позивачем одноособово, відповідач у добровільному порядку не надає кошти на додаткові витрати на дітей, тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від "26" січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін., роз`яснено сторонам процесуальні права подачі письмових заяв по суті позову.

Відповідач ОСОБА_3 скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість.

Позивач ОСОБА_1 скористалась процесуальним правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якого позивачем підтримано вимоги позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від зареєстрованого шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 17 вересня 2010 року, актовий запис № 2770, та свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 613.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26.06.2018 року у справі № 755/3928/18 , яке набрало законної сили було задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 18.08.2007 року у Відділі актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м.Києві , актовий запис №846 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2021 року у справі № 3632/21 з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 3000,00 грн ( по 1500 грн. на кожну дитину ) , щомісячно , починаючи від 24.02.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

У провадженні Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 від 16.08.2021 року.

З моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сини проживають разом з ОСОБА_1 , та перебувають на утриманні .

09.07.2025 між підприємством «Сакумс» (надалі «Туроператор») та ОСОБА_1 було укладено договір N? 10951 про надання туристичних послуг, відповідно до якого Туроператор зобов?язується забезпечити надання Туристу туристичних послуг. Назва туру: BLG: Royal holiday (групи). Дитячий відпочинок в Болгарії, автобус з Києва.

Відповідно до додатку N? 1 до Договору N? 10951 від 09.07.2025 туристами є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 2.1 договір N? 10951 про надання туристичних послуг від 09.07.2025 загальна вартість Туристичних послуг складає 68 408,00 грн., що за фіксованим курсом валют 50,3 на день укладення цього договору складає 1306,00 EUR.

Відповідно до п. 2.2 договір N? 10951 про надання туристичних послуг від 09.07.2025 за взаємною згодою сторін виконання грошового зобов?язання

Туриста щодо оплати вартості Туристичних послуг відтерміновується. Турист зобов?язаний здійснити оплату повної вартості Туристичних послуг у строк до 30.09.2025, після фактичного надання Туристичних послугу період з 10.07.2025 по 24.07.2025.

Відповідно до рахунку на оплату N? C10951 від 09.07.2025 оплата за туристичні послуги складає 68 408,00 грн.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 6, Київське РУ ТВЕБ 10026/030 РМ -4211 від 30.09.2025 о 12:57:42 ОСОБА_1 здійснила оплату туристичних послуг згідно рахунку С10951 від 09.07.2025 у розмірі 68 408,00 грн.

ОСОБА_1 здійснила оплату туристичних послуг згідно рахунку С10951 від 09.07.2025 у розмірі 68 408,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вважає, що відповідач має можливість сплатити (компенсувати сплачені ОСОБА_1 ) додаткові витрати на утримання синів у розмірі 50% від фактично понесених ОСОБА_1 витрат на оплату туристичних послуг згідно рахунку C10951 від 09.07.2025 у розмірі 68 408,00 грн.

Згідно відомостей, які містяться у Автоматизованій системі виконавчоп провадження стягнень по іншим виконавчим документам (окрім виконавчого провадження N? НОМЕР_3 від 16.08.2021) з відповідача не проводиться.

У відзиві відповідач вказав , що він не має стабільного доходу, але не може підтвердити це документально, бо робота у служби таксі, доставка, фізичні особи не надають довідок про працевлаштування або виплату коштів. Тому мінливий заробіток не сягає більше 7-9 тис. грн. на місяць , що підтверджується довідками про доходи.

Вказує , що про поїздку дітей дізнався за день до їх від`їзду, коли позивачка написала повідомлення з вимогою терміново оформити згоду на виїзд дітей за кордон. Ніякої мови про вартість поїздки та про розподіл витрат не було.

У відповіді на відзив представник позивача вказав , що позивач та її представник вважає Відзив не обґрунтованим та не підтвердженим належними доказами, оскільки жодне з обґрунтувань, зазначених відповідачем не має достатніх підстав та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до довідки № 131025-01 від 13.10.2025 Туроператора «Сакумс» ОСОБА_1 придбала поїздку дітей в табір Royal Holiday в Болгарії для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 10.07.2025 по 24.07.2025. Вартість поїздки 68 408 грн. Туристична поїздка повністю сплачена та використана.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що повідомила ОСОБА_3 про поїздку синів ще 25.06.2025 за допомогою повідомлення у застосунку «Viber», проте доказів до суду не надала .

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ст.ст.180, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що базові постійні потреби дитини покриваються за рахунок аліментів. Проте, в окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку або хронічну хворобу, тощо.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Наведена правова позиція є сталою і сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17, скасовуючи рішення апеляційного суду про стягнення додаткових витрат і залишаючи в силі рішення суду першої інстанцї про відмову у стягненні цих витрат, Верховний Суд послався на те, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо. У свою чергу, відвідування музичної школи дитиною не свідчить про її подальше відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Також судом першої інстанції не встановлено, що витрати позивача на літній відпочинок дитини зумовлені особливими обставинами, а витрати на вивчення англійської мови зумовлені із розвитком її здібностей в цьому. Позивачка самостійно, на власний розсуд, обрала заклад, у якому донька сторін провела літній відпочинок, та заклади, в яких остання навчається.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні додаткових витрат на дитину, Верховний Суд зазначив, що вартість поїздки та відпочинку на морі, придбаних медикаментів першої необхідності і харчування не є особливими обставинами, які потребують додаткових витрат з боку іншого з батьків.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180, 185 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23 березня 2026 року.

Відомості щодо учасників справи :

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_3 ,( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя