Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №754/19983/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1932/26

Справа №754/19983/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Сарнавському М.О.

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї в особі Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав. У своїй позовній заяві просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно Позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що батько Позивача - ОСОБА_2 , покинув його з матір`ю і братом ОСОБА_4 у 2013 році і з того часу не спілкується з ним. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама Позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.09.2024 року. Після смерті матері ОСОБА_5 , Позивач проживає разом із його братом ОСОБА_6 та перебуває на його повному утриманні. ОСОБА_4 , є його єдиноутробним братом по материнській лінії. Відповідно до наказу №3-Т/в від 17 березня 2025 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштований у сім`ю брата за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_4 , є єдиним його близьким родичем. Батько Позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином російської федерації. Згідно довідки НПУ ГУ у м. Києві Деснянського управління поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розшуку не значиться та місце перебування його не відомо. 11.11.2025 року брат позивача - ОСОБА_4 повторно звернувася до НПУ ГУ НП у м. Києві Деснянського управління поліції із заявою про розшук відповідача ОСОБА_2 3 липня 2013 року по теперішній час ОСОБА_2 із Позивачем, із своїм сином ОСОБА_1 не спілкується, участі у вихованні не бере, матеріальної допомоги не надавав і не надає, жодного інтересу до його життя та розвитку не проявляє. Не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не дбає про нормальне самоусвідомлення. Також не цікавився його життям і навчанням у телефонному режимі. Тобто, біологічний батько позивача не виконує свої батьківськи обов`язки, повністю самоусунувся від його виховання і утримання, що є порушенням ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства». Позивач фактично залишився без батьківського піклування. На даний час він проживає разом із своїм братом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Брат ОСОБА_4 піклується про ОСОБА_1 , його фізичний і духовний розвиток, навчання. Брат забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. Надає доступ до культурних та інших духовних цінностей. Створює всі умови, щоб Позивач отримав освіту. Тобто, брат ОСОБА_4 повністю замінив Позивачу його біологічного батька. Брат позивача працює у ТОВ «Фасарт» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням характеризується виключно позитивно. Має постійний дохід. З метою захисту його законних прав та інтересів, його брат ОСОБА_4 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації для надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7 . На сьогодняшній день, ОСОБА_1 не може оформити паспорт, індивідуальний ідентифікаційний код, так як мама ОСОБА_5 померла, батько ОСОБА_2 відсутній і місце знаходження його не відомо. Це в свою чергу, унеможливлює його права оформити заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , отримувати допомогу від держави та обмежує інших прав як громадянина України згідно Конституції України. Окрім того, Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього Позивача, а отже зобов`язаний його утримувати до досягнення повноліття. Враховуючи усе вищевикладене Позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього, неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а аткож стягнути на його користь аліменти у розмірі частини від всіх видів заробітку Відповідача щомісячно і до досягнення його повноліття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.12.2025 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13.02.2025 року на адресу суду надійшов висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно його неповнолітнього сина.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2025 року у справі було закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи до розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач у справі в судове засідання жодного разу не з`явився, повідомлявся судом про день та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у справі Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, просила проводити розгляд справи без її участі.

Таким чином суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі письмових матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Суд дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 21 серпня 2009 року, та про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві зроблено актовий запис №2436. У графі батько зазначено: ОСОБА_2 . У графі мати: ОСОБА_5 .

У неповнолітнього ОСОБА_1 є рідний брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього, серії НОМЕР_1 . В графі батько значиться: ОСОБА_8 , в графі мати: ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 мати Позивача ОСОБА_1 - померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19 вересня 2024 року, актовий запис №1105.

Відповідно до Наказу №3-Т/в від 17 березня 2025 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштований у сім`ю брата за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки НПУ ГУ НП у м. Києві Деснянського управління поліції ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розшуку не значиться та місце перебування його не відомо.

11.11.2025 року ОСОБА_4 повторно звернувся до НПУ ГУ НП у м. Києві Деснянського управління поліції з заявою про розшук відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до зареєстрованої заяви за вх. №1025/41/С-1056 від 11.11.2025 року ОСОБА_4 звернувся до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім`ї із заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з липня 2013 року по теперішній час ОСОБА_2 з ним, із своїм сином ОСОБА_1 не спілкується, участі у вихованні не бере, матеріальної допомоги не надавав і не надає, жодного інтересу до його життя та розвитку не проявляє. Не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не дбає про нормальне самоусвідомлення. Також не цікавився його життям і навчанням у телефонному режимі. Тобто, біологічний батько ОСОБА_2 не виконує свої батьківськи обов`язки, повністю самоусунувся від виховання і утримання сина, що є порушенням ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно довідки №01-19/185 від 04.11.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався в 9-Б класі школи І-ІІІ ступенів №218 Деснянського району міста Києва. Згідно характеристики керівника та директора школи підтверджується, що ОСОБА_9 проживає разом зі старшим братом ОСОБА_4 , ОСОБА_7 виявляє середню успішність у навчанні, активний, самостійний, здатний аналізувати факти та робити висновки. Раніше вихованням та утриманням ОСОБА_7 займалася мати ОСОБА_5 . Після смерті матері, вихованням, утриманням та в цілому батьківськими обов`язками опікувався старший брат дитини ОСОБА_4 , чим займається і дотепер.

Згідно довідки №331 від 07.11.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчається в 10-В класі Ліцею №246 Дніпровського району м.Києва.

Згідно характеритстики №271 від 03.11.2025 року директора Ліцею №246 Дніпровського району м.Києва ОСОБА_1 навчається в даному ліцеї з 1 вересня 2025 року. За цей час виявив себе учнем достатнього та середнього рівня, відразу влився в колектив, має друзів з якими толерантно спілкується. Ним опікується його старший брат ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_4 , станом на 07.11.2025 року є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

Згідно Довідки №5 від 10.11.2025 року ОСОБА_4 дійсно працює у ТОВ «Фасарт» з 10.02.2025 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням.

Відповідно до довідки №6 від 10.11.2025 року сукупний дохід ОСОБА_4 за період з 01.05.2025 по 31.10.2025 склав 55 800,00 грн.

Згідно характеристики ОСОБА_4 наданої ТОВ «Фасарт» від 10.11.2025 року, останній почав працювати на виробництві з 09.12.2024 року, спочатку обіймав посаду комірника, через три місяці переведений на посаду оператора верстатів з програмним керуванням, працює близько 7 місяців, був неодноразово номінований на внутрішні винагороди компанії за безпосередній вклад в розвиток виробництва, також зарекомендував себе як приємний у спілкуванні з клієнтами та колегами.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надано Висновок від 12.02.2026 року №102-825 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Служба у справах дітей та сім`ї дійшла висновку, що батько дитини ухиляється від виховання неповнолітнього сина, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч.1 ст. 165 СУК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує Позивачу необхідного медичного догляду та лікування, харчування, ніяким чином не спілкується з сином.

Отже, встановлені обставини вказують на свідоме ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню неповнолітнього сина на забезпечення законних прав дитини на нормальні умови життя.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком неповнолітньої дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Оскільки позивач проживає разом з братом та перебуває на його утриманні, а відповідач є батьком, то на нього покладено обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення аліментів на утримання дитини з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, такий в дохід держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 184, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї в особі Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - відсутній, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на його утримання у розмірі частки доходу платника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи стягнення з 28.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - відсутній, адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, поданою у відповідності до вимог ст. 285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко