Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №753/26265/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26265/25

провадження № 2/753/1376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва

головуючого - судді: Цимбал І.К.,

при секретарі: Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 , про знаття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні в ПВ ВО м. Києва Телявського А.М. перебувало виконавче провадження №57270761. 05.10.2018 приватним виконавцем в рамках здійснення виконавчого провадження на майно позивача було накладено арешт. 07.06.2019 приватним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану.

Проте, після повернення виконавчого документа приватний виконавець на скасував арешт накладений ним в рамках виконавчого провадження, що порушує права позивача як власника, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій просить позов задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач, в засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності проти позову не заперечував.

Третя особа в засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018 приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57270761.

05.10.2018 в рамках виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника.

07.06.2019 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

17.09.201917.09.2019 між АТ «Універсал Банк» (первісним кредитором) та ТОВ «Інвест кредо» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Універсал Банк» відступило право вимоги за кредитним договором №001-2902/756-0517 відносно ОСОБА_1

17.09.2019 між ТОВ «Інвест-кредо» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Інвест -кредо» відступило право вимоги за кредитним договором №001-2902/756-0517.

01.12.2025 ОСОБА_2 повідомила позивача, що заборгованість позивачки перед новим кредитором відсутня.

З аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.

Як вбачається з досліджених судом доказів скасування арешту в досудовому порядку виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання. Тобто державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача належне користування, володіння та розпорядження своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 , про знаття арешту - задовольнити.

Зняти арешт з усього майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено у виконавчому провадженні №57270761 приватним виконавцем Телявським Анатолієм Миколайовичем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: