Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №710/21/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/21/26

Провадження № 1-кп/710/70/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 за №12026255310000031, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Комишня, Миргородського району Полтавської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, українця , не працюючого, не одруженого, на утриманні не має неповнолітніх дітей, особою з інвалідністю не являється, раніше судимий:

-востаннє 01.10.2024 Київським районним судом м. Полтави за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 02.01.2026 близько 20 години, перебуваючи у кімнаті будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, таємно зі столу викрав гаманець, в якому знаходилась платіжна банківська карта АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що видана на ім`я ОСОБА_5 , та яка згідно з приміткою до ст. 358 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» ст. ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» в Україні» ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, якою користувався до наступного дня, 03.01.2026, розраховуючись за товар в закладах торгівлі в с. Скотареве Звенигородського району Черкаської області на загальну суму 2274 грн.

Суд кваліфікує діяння обвинуваченого як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погоджуються з кваліфікацією вчиненого ним діяння, при обставинах встановлених судом.

Вказав, що 02.01.2026 близько 20 години він у кімнаті будинку розташованого за с. Скотареве Звенигородського району Черкаської області, назви вулиці не пам`ятає, таємно зі столу викрав гаманець, в якому знаходилась платіжна банківська карта АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що видана на ім`я ОСОБА_5 . В подальшому розраховувався нею в магазині.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні також зазначили, що справу можливо розглядати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Оскільки учасниками процесу не оспорювалися фактичні обставини справи, а судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, тому, вислухавши думку учасників процесу та роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши обвинувальний акт, уважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, доведена.

При призначенні покарання, суд враховує, що, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Також при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, під наглядом в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, не встановлені.

За ч. 1 ст. 357 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.

01.10.2026 вироком Київським районним судом м. Полтави за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена.

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, суд враховує, що відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) при застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.

Покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком не відбутої частини покарання за попереднім вироком суду.

Виходячи з положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд також не вбачає з огляду на це.

Відповідно до ч. 1 п. 1 пп. б ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за ч. 1 ст. 357 КК України суд частково приєднує ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за попереднім вироком за ч.4 ст. 185 КК України та остаточно призначає покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні у кримінальному провадженні.

Речові докази відсутні у кримінальному провадженні.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2024, і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1