Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №523/12836/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 523/12836/25

2/703/992/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 65362 грн 00 коп. боргу за кредитним договором з підстав невиконання його умов.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії № 998512686 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 22000 грн 00 коп. терміном на 30 днів зі сплатою відсотків.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, оскільки надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами шляхом перерахування коштів на відповідну платіжну картку ОСОБА_1

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01 з додатковими угодами до нього.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №30/1023-01.

29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е.

Оскільки відповідач належним чином узяті на себе зобов`язання не виконав у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 65362 грн 00 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 43362 грн 00 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 вказану суму боргу, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 липня 2025 року справу передано за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в порядку ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2025 року суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 65362 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 998512686 від 10 грудня 2021 року, 2422 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 74784 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене у справі № 523/12836/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

У наданому суду відзиві представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутні відомості про надходження позовної заяви до суду через Електронний кабінет ЄСІТС, а також її подання із використанням відповідного шаблону ЄСІТС, що вказує на невиконання вимог відповідної Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та вимог ЦПК України. Вказав, що до матеріалів справи не долучено доказів передання фактору за кредитним договором будь-яких документів щодо укладення договору та розрахунків, не надано також доказів повідомлення боржникові про передачу права вимоги, яке повинно бути направлене згідно з умовами договору. Також зазначив про відсутність доказів перерахування кредитних коштів у сумі 22000 грн. відповідачу, а також ідентифікації відповідача як сторони договору. Вказав, що строк користування кредитом пролонгований не був, відтак позивач здійснив нарахування процентів за кредитним договором поза межами строку його дії. Враховуючи викладене просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладені в електронному вигляді та між сторонами були погоджені його умови. Зазначені представником відповідача підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у наданому суду відзиві просив розгляд справи проводити без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, врахувавши надані учасниками справи відзив, відповідь на відзив, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

10 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №998512686 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 22000 грн 00 коп., який має бути повернено до 09 січня 2022 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 22 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Пунктом 1.7. Договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 09 січня 2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно з п.1.8. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.1.9. Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 153,30 процентів річних, що становить 0,42 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 процентів річних, що становить 1,05 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Пунктом 1.9.3. Договору встановлено якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Згідно п. 1.12. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

п.1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.1.13. Договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Згідно п.1.15. Договору продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно п.5.12. Договору, позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах; інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Правила), відповідно до п.9.3 Правил, є невід`ємною частиною Електронного договору.

Відповідно до пунктів 3.16, 3.17, 3.18 Правил та Паспорту споживчого кредиту, кожен з клієнтів, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надає згоду, шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписується відповідно до абз.2 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а сам шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується кредитодавцем в інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається клієнту в СМС-повідомленні.

Після підпису електронного повідомлення клієнтом, зазначене повідомлення надходить в інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця та свідчить/повідомляє кредитодавця про те, що клієнт надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладення електронного договору з клієнтом. Після зазначених дій, електронний договір між кредитодавцем та клієнтом вважається укладеним і кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного електронного договору щодо надання кредиту.

Вчинення клієнтом вказаних вище дій по зміні даних в ІТС кредитодавця та введення одноразового ідентифікатора, є проставленням електронного підпису одноразовим ідентифікатором в електронному договорі його сторонами, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.3.19 Правил за вибором клієнта, кредит може надаватися наступними шляхами:

- шляхом ініціювання кредитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у заявці, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе;

- шляхом ініціювання кредитодавцем грошового переказу без відкриття рахунку, з наступною видачою кредиту клієнту готівкою через відділення банку або фінансової установи, з якими у кредитодавця укладені відповідні договори;

- шляхом надання кредитодавцем доручення оператору поштового зв`язку на переказ грошових коштів (поштовий переказ) клієнту.

Відповідно до п. 3.19.1 Правил клієнт самостійно обирає відділення банку, фінансової установи чи відділення поштового зв`язку, в якому бажає отримати кредит, з числа тих, що доступні для отримання грошового переказу чи поштового переказу. Клієнт може отримати кредит протягом 10 (десяти) календарних днів від дати укладення електронного договору. В такому разі обчислення строку надання кредиту та нарахування процентів за користування, починається з дати отримання грошового переказу чи поштового переказу клієнтом. Не отримання грошового переказу чи поштового переказу клієнтом, протягом вказаного вище строку, є відмовою клієнта від електронного договору, що призводить до втрати електронним договором чинності та скасовує обов`язок виконання кредитодавцем зобов`язань за електронним договором.

Згідно п.3.23 Правил сторони підтверджують, що електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, перед укладенням кредитного договору відповідач, з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, - за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Договір кредитної лінії №998512686 від 10.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»» та ОСОБА_1 , було укладено у формі електронного документу, з використанням електронного підпису. Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV924ХС, направленого відповідачу 10.12.2021 о 19:09:37 на номер мобільного телефону, вказаного ним в Заявці на отримання грошових коштів « НОМЕР_1 ».

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, а телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом, з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Диспозицією ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст.639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Пунктами 5-7 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон) передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір укладено з ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, ОСОБА_1 підписав його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, тому без його отримання, без здійснення входу до інформаційно-комунікаційної системи кредитора такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, від 08.08.2022 року у справі № 234/7298/20.

Із дослідженого у судовому засіданні кредитного договору, вбачається, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивачем доведено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем договору кредитної лінії № 998512686 від 10.12.2021.

Зазначене спростовує твердження представника відповідача щодо відсутності доказів на предмет укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

У наданому суду відзиві представник відповідача зазначив, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки доказів отримання ним кредитних коштів позивачем не надано.

Однак, суд відхиляє такі твердження представника відповідача з огляду на наступне.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Згідно з платіжним дорученням від 10 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через ПАТ «КБ «Глобус» перерахувало ОСОБА_1 ( код НОМЕР_2 ) кошти в сумі 22000 грн., призначення платежу : переказ коштів згідно договору №998512686 від 10.12.2021, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 . Дане платіжне доручення підписано директором ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та засвідчено печаткою.

Отже, перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 22000 грн підтверджується вказаним платіжним дорученням від 10 грудня 2021 року.

Крім того, як вбачається з довідки АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , була емітована картка № НОМЕР_4 на яку за період з 10.12.2021 по 15.12.2021 надійшло зарахування коштів у сумі 22000 грн. Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер рахунку за картою № НОМЕР_4 . Що належить ОСОБА_1 - НОМЕР_6 .

Факт користування кредитними коштами підтверджується також випискою по картці ОСОБА_1 від 01.09.2025.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на картковий рахунок.

Нормами ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Частинами 1,2 ст.1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 65362 грн 00 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 43362 грн 00 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами ОСОБА_1 суду надано не було.

Як вбачається з наданих суду доказів відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, зокрема за тілом кредиту, взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, відтак, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 22000 грн є обґрунтованими.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором суд зазначає наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Відповідно до п.1.9. Договору кредитної лінії №998512686 від 10.12.2021 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 153,30 процентів річних, що становить 0,42 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 процентів річних, що становить 1,05 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Пунктом 1.9.3. Договору встановлено якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Відповідно до п.1.13. Договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Відповідно до п. 1.7 Договору кредитної лінії № 998512686 від 10 грудня 2021 року, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 09 січня 2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до платіжного доручення від 10 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти за договором в сумі 22000 грн саме 10 грудня 2021 року.

Зазначене підтверджується і випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 з якої вбачається, що йому зараховано на картку кошти в сумі 22000 грн 00 коп. 10 грудня 2021 року о 19 год. 10 хв.

Тобто, строк договору кредитної лінії № 998512686 розпочався 10 грудня 2021 року та діяв до 09 січня 2022 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 10 грудня 2021 року по 09 січня 2022 року по 92 грн 40 коп. в день та з 14 січня 2022 року нараховано по 03 березня 2022 року в сумі 655 грн 60 коп. в день.

Разом з тим, згідно п. 1.12. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

п.1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем не сплачено кредитні кошти у визначені договором строки, суд вважає, що позивачем правомірно було нараховано відсотки відповідачу за договором кредитної лінії №998512686 відповідно до умов договору, що передбачені п. 1.9.1, 1.9.3, 1.12.1 та 1.12.2.

Зазначене спростовує твердження представника відповідача щодо нарахування відсотків за договором кредитної лінії поза межами строку кредитування.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 43362 грн 00 коп. підлягає задоволенню .

Також, у наданому суду відзиві та в судовому засіданні представник відповідача вказав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження відступлення права вимоги за договором кредитної лінії.

Однак, суд відхиляє вказані твердження представника відповідача з огляду на наступне.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Додатковими угодами від 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 включно.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимог.

Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.

Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 173 від 15.02.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2024.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до п. 8.2 якого його строк дії закінчується 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №30/1023-01 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.

Предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 30/1023-01 від 30.10.2023, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023.

29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Ейс» договір факторингу № 29/05/25-Е. За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язувалося передати ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги, яке воно мало до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 998512686 від 10.12.2021, що підтверджується копією реєстру боржників від 29 травня 2025 року.

До договору факторингу №29/05/25 від 29 травня 2025 року приєднані підписаний ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та скріплений їх печатками акт приймання-передачі до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, витяг з реєстру боржників та платіжні інструкції від 04,05,06 червня 2025 року про сплату коштів за договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.

Згідно з Договору факторингу та відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №998512686 від 10.12.2021 у сумі 65362 грн 00 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 43362 грн 00 коп. заборгованість за відсоткам за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 753/20537/18 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За приписами ст.204 ЦК України, яка регламентує презумпцію дійсності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так як договори факторингу, якими обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсним, у судовому порядку недійсними не визнавалися та доказів щодо їх нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надавалося, суд вважає, що відповідні договори є дійсними та таким, що регламентують правовідносини, ними визначені.

Подані позивачем договори факторингу, платіжні доручення про оплату за договорами факторингу, витяги з реєстру боржників, акт приймання-передачі, що стосується саме відповідача ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, доводи представника відповідача про те, що ТОВ «ФК «Ейс» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку спростовуються матеріалами справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутні відомості про надходження позовної заяви до суду через Електронний кабінет ЄСІТС, а також її подання із використанням відповідного шаблону ЄСІТС, що вказує на невиконання вимог відповідної Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та вимог ЦПК України.

Згідно з ч.5, 8 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі, процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Зі справи вбачається, що ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, відповідно, і позовна заява, і додані до неї письмові докази скріплені електронним підписом учасника справи, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Інші доводи представника відповідача, зазначені у відзиві, не спростовують встановлених судом обставин та не свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положеннями ст.59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В наданій суду позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, додаткову угоду №25770578321 від 30 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг.

Як вбачається з Договору про надання правничої допомоги, 29 травня 2025 року між адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1. Договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно п.3.3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору.

Вартість послуг адвокатського бюро зазначена у протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025.

Як вбачається з п.1 додаткової угоди №25770578321 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_1 за кредитним договором №998512686 від 10.12.2021.

Згідно акт прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро надані послуги на загальну суму 7000 грн.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.» (пункти 168, 169 постанови).

Як убачається з матеріалів справи, сума витрат на правничу допомогу, які ТОВ «ФК «Ейс» понесло у зв`язку із розглядом даної справи у суді, становить 7000 гривень.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи вищезазначене, а також складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони, відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо суми понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги, суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, зважаючи, що понесені позивачем витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги є співмірними та доведеними, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 65362 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 998512686 від 10 грудня 2021 року, 2422 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 74784 (сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок, 19, офіс, 2005, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко